Проект

вноситься народними депутатами України
В. Черепом і В. Костицьким


КОДЕКС УКРАЇНИ ПРО ВІДХОДИ 

Цей Кодекс визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із поводженням з відходами. Кодекс має на меті створення умов для запобігання або зменшення обсягів утворення відходів. Він регламентує діяльність по збиранню, перевезенню, зберіганню, обробленню, утилізації та видаленню відходів, їх знешкодженню та захороненню, а також по відверненню негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України. В Кодексі враховані міжнародні правила, нормативи і стандарти поводження з відходами, відповідні положення законодавства Європейського Союзу, зобов'язання щодо гармонізації національного законодавства з яким прийняла на себе Україна.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Загальні положення

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Кодексі наведені нижче основні терміни вживаються в такому значенні:

аварія споруди - зруйнування споруди, що призводить до втрати нею експлуатаційно-технічних властивостей, негативного впливу на здоров'я людей та забруднення довкілля;

аварійний стан споруди - критичний стан споруди, при якому внаслідок можливості розвитку руйнівних процесів її подальша нормальна експлуатація стає неможливою;

аварія на промислових підприємствах - порушення умов експлуатації промислових підприємств, під час якої виникає перевищення нормативних меж впливу на персонал підприємства, населення та навколишнє природне середовище;

буферне зберігання - зберігання радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів у спеціально призначеній споруді протягом визначеного часу, яке забезпечує зниження активності радіоактивних відходів за рахунок природного розпаду радіонуклідів;

відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, які утворюються у процесі діяльності людини і в подальшому не використовуються за місцем утворення чи виявлення, і яких власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом їх утилізації чи видалення;

відходи як вторинна сировина - відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідна технологія та виробничо-технологічні і/або економічні передумови;

видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації;

використана тара (упаковка) - це різновид відходів, тара (упаковка), яка була застосована для пакування, транспортування продукції, що повністю або частково втратила свої первісні якості і не підлягає подальшому використанню за своїм прямим призначенням;

виробничий підрозділ - структурний підрозділ спеціалізованого переробного підприємства, на базі якого проводяться операції по збиранню, заготівлі та переробці металобрухту;

державний облік відходів - єдина державна система збирання, узагальнення, всебічного аналізу та зберігання відомостей про відходи під час їх утворення та здійснення операцій поводження з ними;

довгоіснуючі радіоактивні відходи - радіоактивні відходи, рівень звільнення яких від контролю органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки досягається через 300 років і більше;

догляд за безпекою гідротехнічних споруд - регулярні інструментальні контрольні спостереження за станом гідротехнічних споруд, що проводяться службою експлуатації у відповідності з проектом; систематичні планові централізовані обстеження спеціальними комісіями, періодичність яких встановлюється з урахуванням класу капітальності та специфіки роботи споруд; спеціальні обстеження та дослідження, для проведення яких в кожному окремому випадку складається особлива програма;

дорогоцінне камінням - природні алмази, смарагди, рубіни, сапфіри, олександрити, а також органогенні утворення - перли і бурштин у сировинному та обробленому вигляді;

дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, рутеній, осьмій) у будь-якому вигляді і стані: у сировині, сплавах, напівфабрикатах, промислових продуктах, хімічних сполуках, виробах, брухті і відходах;

екологічно обґрунтоване поводження - вжиття всіх практично можливих заходів для забезпечення захисту навколишнього природного середовища від можливого негативного впливу під час поводження з відходами;

екологічний ризик у сфері поводження з відходами - ризик, пов'язаний з забрудненням навколишнього природного середовища;

експлуатуюча організація - підприємство чи організація, що безпосередньо здійснює експлуатацію споруд та відповідає за його безпечний стан;

експортний сертифікат якості - документ, що підтверджує відповідність хімічного складу сплаву і зливків кольорових металів стандартам України, міжнародним стандартам та виданий акредитованою лабораторією, занесеною до реєстру органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у здійсненні операцій з металобрухтом;

заготівля металобрухту - діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, транспортуванням, зберіганням та реалізацією металобрухту юридичними або фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом;

захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів;

зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення);

збирання відходів - діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення;

збирання та заготівля відходів як вторинної сировини - діяльність, пов'язана із збиранням, прийманням, зберіганням, обробленням, сортуванням, транспортуванням, купівлею, реалізацією і постачанням відходів переробки підприємством на утилізацію;

зворотна тара - тара багаторазового використання, що належить до вторинних матеріальних ресурсів і підлягає повторному використанню;

знешкодження відходів - зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення;

зона впливу - територія, в межах якої негативний вплив даного об'єкта перевищує нормативні та проектні показники;

ідентифікація відходів - віднесення відходів до певних категорій та класифікаційних груп виходячи з їх походження, складу, стану, небезпеки для навколишнього природного середовища, здоров'я людини, технологічних можливостей утилізації, знешкодження;

іммобілізація радіоактивних відходів - переведення радіоактивних відходів в іншу форму шляхом ствердіння, включення в будь-яку матрицю або заключення в герметичну оболонку;

інвентаризація відходів - комплекс разових організаційно-технічних заходів з виявлення, ідентифікації, опису і реєстрації відходів, обліку обсягів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення і обстеження місць утворення відходів і об'єктів поводження з ними;

кондиціонування радіоактивних відходів - операції щодо підготовки радіоактивних відходів для перевезення, зберігання та захоронення. Кондиціонування може здійснюватися шляхом розміщення радіоактивних відходів в контейнер або їх іммобілізації;

короткоіснуючі радіоактивні відходи - радіоактивні відходи, рівень звільнення яких від контролю органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки досягається раніше ніж через 300 років;

ліміт на утворення відходів - максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території;

ліцензія - документ державного зразка, виданий спеціально уповноваженим органом у сфері поводження з відходами, який засвідчує право суб'єкта господарювання на впровадження діяльності поводження з відходами, протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов;

межі безпечної експлуатації - встановлені проектом значення параметрів технологічного процесу, відхилення від яких може призвести до аварії;

місця видалення відходів - спеціально відведені місця чи об'єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких для видалення відходів отримано дозвіл від спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами;

небезпечні відходи - відходи, які мають властивості небезпечних речовин відповідно до закону і які включені до переліку небезпечних відходів;

нормативно допустимі обсяги утворення відходів - максимальний обсяг відходів, що може утворитися в результаті технологічного процесу за умови дотримання встановленого технологічного регламенту;

об'єкти поводження з відходами - місця чи об'єкти, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів;

об'єкт, призначений для поводження з радіоактивними відходами, - споруда, приміщення або обладнання, призначене для збирання, перевезення, переробки, зберігання або захоронення радіоактивних відходів, а також ядерна установка в процесі зняття з експлуатації після визнання її установкою для поводження з радіоактивними відходами;

оброблення відходів - технологічний здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення;

обмежене звільнення від регуляційного контролю - зняття регуляційного контролю, при якому органи державного регулювання визначають спеціальні умови стосовно передачі радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів іншим особам, методів захоронення або переробки радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів, обмежень щодо активності тощо, і здійснюють нагляд за їх виконанням;

обробка радіоактивних відходів - операції, призначені для забезпечення безпеки або економії коштів шляхом зміни характеристик радіоактивних відходів;

остаточне звільнення від регуляційного контролю - повне зняття регуляційного контролю без визначення спеціальних умов;

оцінка безпеки споруди - визначення відповідності споруди вимогам діючих норм і правил проектування, будівництва та експлуатації;

паспортизація відходів - процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів;

первинний облік відходів - реєстрація у формах первинних облікових документів (картки, журнали, анкети) відомостей про відходи під час їх утворення на підприємстві та здійснення операцій поводження з ними;

перевізник - будь-яка особа, яка здійснює транспортування відходів;

перевезення відходів - транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації чи видалення;

перероблення відходів - технологічний процес, під час здійснення якого змінюється форма, властивості, або склад сировини (в тому числі вторинної), з метою отримання нової продукції;

переробка металобрухту - діяльність, пов'язана із доведенням металобрухту шляхом сортування, пресування, пакетування, дрібнення, різання до стану, який відповідає встановленим стандартам, нормам і правилам;

переробка радіоактивних відходів - будь-яка операція, яка змінює характеристики радіоактивних відходів, зокрема попередня обробка та кондиціонування;

підпірна призма - елемент тіла намивного призма хвостосховища, що створений з хвостів при гідравлічній укладці;

питомий показник утворення відходів - обсяг відходів конкретного виду, який утворюється при виробництві одиниці продукції, переробленні одиниці сировини, наданні одиниці послуги тощо. Для твердих побутових відходів, що утворюються на території даного району, питомим показником утворення є обсяг відходів, який утворюється на одну людину, що проживає в даному районі, працює на підприємстві, в установі, організації даного району;

поводження з відходами - дії, спрямовані на збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення відходів, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення;

поводження з радіоактивними відходами - всі види діяльності (включаючи діяльність, пов'язану із зняттям з експлуатації), що стосуються оперування, попередньої обробки, обробки, кондиціонування, перевезення, зберігання чи захоронення радіоактивних відходів;

попередня обробка радіоактивних відходів - дезактивація, збирання, сортування радіоактивних відходів;

побічні радіоактивні матеріали - радіоактивні матеріали, які утворюються внаслідок роботи ядерних установок, а також при використанні радіаційних технологій у промисловості, сільському господарстві, медицині та наукових дослідженнях, і які можуть бути використані повторно;

побутовий металобрухт - непридатні для прямого використання вироби побутового призначення або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які втратили експлуатаційну цінність;

понадлімітне розміщення відходів - виявлений у власника обсяг відходів, на які у нього немає дозволу на розміщення і які підлягають обов'язковому розміщенню за окремим дозволом;

похідний рівень звільнення - величина, що використовується як критерій при проведенні безпосередніх вимірів радіаційних характеристик радіоактивних відходів, котра визначається з урахуванням застосованого методичного і апаратного забезпечення, маючи на увазі встановлений рівень звільнення;

правила безпеки - розроблені і затверджені в установленому порядку стандарти, правила, положення, норми та інструкції, що встановлюють контрольні, організаційні, технічні, технологічні, екологічні та інші вимоги щодо забезпечення надійної та безпечної роботи споруд, здійснення заходів щодо попередження аварійних ситуацій та вимогам у роботі, їхньої локалізації та ліквідації;

приймальний пункт - спеціальний відокремлений підрозділ підприємства, або підприємство, що здійснює приймання використаної тари (упаковки) як вторинної сировини від фізичних або юридичних осіб, має складські приміщення, кваліфікований персонал та технологічне обладнання;

промисловий металобрухт - непридатні для прямого використання в промисловості та інших галузях економіки вироби або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки від виробництва чорних і кольорових металів і їх сплавів;

пульпа - суміш хвостів з водою, яка утворюється при мокрому збагачуванні руди;

радіоактивні відходи - матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умови, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається;

радіаційна безпека під час поводження з радіоактивними відходами - неперевищення допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище, встановлених нормами, правилами, стандартами з безпеки, а також обмеження міграції радіонуклідів у навколишнє природне середовище;

реалізація металобрухту - діяльність, пов'язана із передачею права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань;

регуляційний контроль - контроль органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, основою якого є система оповіщення, реєстрації та ліцензування, яка дає можливість компетентному органу встановлювати належні вимоги щодо безпеки;

реєстр об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів - це комплексна система збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про об'єкти утворення, оброблення та утилізації відходів.

рівень звільнення - встановлена органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки межа активності або радіоактивного забруднення, за якої або нижче якої радіоактивні відходи можуть бути звільнені від контролю органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки;

розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах;

санітарно-захисна зона - територія навколо потенційно небезпечного підприємства, в межах якої не допускається проживання населення та ведення господарської діяльності, розміри якої встановлюються Головним державним санітарним лікарем України;

санкціоновані об'єкти для утилізації/ видалення відходів - об'єкти для утилізації або видалення відходів, на експлуатацію яких з цією метою отримано письмовий дозвіл або ліцензію спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами;

спеціалізоване підприємство по поводженню з радіоактивними відходами - підприємство (об'єднання), яке здійснює на основі ліцензії збирання радіоактивних відходів, їх переробку, перевезення, зберігання та (або) захоронення;

спеціалізовані підприємства поводження з відходами тари (упаковки) - підприємства та організації, що здійснюють заходи (комплекс чи окремі заходи) зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), у статутах яких передбачена така діяльність;

спеціалізовані металургійні переробні підприємства - такі, що відповідають вимогам визначення спеціалізованого підприємства, мають виробниче обладнання і технологію для металургійної переробки брухту та відходів металів, пов'язану зі зміною структури металу, його хімічного складу, та які пройшли атестацію в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань промислової політики;

спеціалізовані підприємства поводження з металобрухтом - такі, які здійснюють операції з металобрухтом, мають спеціальне технологічне брухтопереробне та вантажопідйомне обладнання, вагове господарство, складські приміщення, кваліфікований персонал, забезпечують згідно з законодавством протипожежну, екологічну та радіаційну безпеку і контроль якісного складу металобрухту та отримали відповідні ліцензії;

сортування використаної тари (упаковки) - розділення тари за видами з метою її подальшого використання або утилізації;

суб'єкт господарювання - зареєстрований в установленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми власності, яка проводить господарську діяльність у сфері поводження з відходами, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності;

сховище радіоактивних відходів - споруда для зберігання або захоронення радіоактивних відходів з обов'язковим забезпеченням інженерних, геологічних, фізичних та інших бар'єрів, що перешкоджають міграції радіонуклідів;

тара - основний елемент пакування, що є виробом для розміщення продукції;

транскордонне перевезення відходів - транспортування відходів з території, на/або через територію України, на територію або через територію іншої держави;

транспортування відходів - діяльність, пов'язана із переміщенням відходів від місць їх створення або зберігання до місць утилізації чи переробки;

упаковка - засіб чи комплекс засобів що забезпечує захист продукції від пошкодження і втрат, життя та здоров'я людей, навколишнього природного середовища від забруднення, а також процесу обігу продукції;

утворювач відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів;

утворювач радіоактивних відходів - юридична або фізична особа, внаслідок діяльності якої утворюються радіоактивні відходи;

утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів;

фізичний захист під час поводження з радіоактивними відходами - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на недопущення несанкціонованого доступу до радіоактивних відходів та їх використання, на своєчасне виявлення та припинення дій, спрямованих на порушення недоторканності радіоактивних відходів;

хвости - відходи рідкі, що виникають при збагачуванні корисних копалин або при інших технологічних процесах у різних галузях виробництва;

шлам - тонко дисперсний матеріал. Суміш відходів промисловості з водою, що має текучу властивість.

Стаття 2. Законодавство про відходи

Законодавство про відходи складається із цього Кодексу, законів України у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері поводження з відходами, в тому числі небезпечними, зокрема радіоактивними відходами та інших нормативно-правових актів.

Стаття 3. Завдання Кодексу про відходи

Основними завданнями Кодексу про відходи є:

визначення основних принципів державної політики у сфері поводження з відходами;

правове регулювання відносин щодо діяльності у сфері поводження з відходами;

визначення основних умов, вимог і правил щодо екологічно безпечного поводження з відходами, а також системи заходів, пов'язаних з організаційно-економічним стимулюванням ресурсозбереження;

забезпечення умов для мінімального утворення відходів, розширення їх використання у господарській діяльності, запобігання шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Стаття 4. Сфера дії Кодексу

Цей Кодекс регулює відносини, пов'язані з утворенням, збиранням, перевезенням, сортуванням, зберіганням, обробленням, утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, ввозяться на територію України чи вивозяться з неї.

РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Глава 2. Правові засади державної політики у сфері поводження з відходами

Стаття 5. Основні принципи державної політики у сфері поводження з відходами

Основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є:

пріоритетний захист навколишнього природного середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів;

забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів;

науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів з метою забезпечення його сталого розвитку.

Стаття 6. Основні напрями державної політики у сфері поводження з відходами

До основних напрямів державної політики щодо реалізації зазначених принципів належить:

забезпечення повного збирання і своєчасного знешкодження та видалення відходів, а також дотримання правил екологічної безпеки при поводженні з ними;

зведення до мінімуму утворення відходів та зменшення їх небезпечності;

забезпечення комплексного використання матеріально-сировинних ресурсів;

сприяння максимально можливій утилізації відходів шляхом прямого, повторного чи альтернативного використання ресурсно-цінних відходів;

забезпечення безпечного видалення відходів, що не підлягають утилізації, шляхом розроблення відповідних технологій, екологічно безпечних методів та засобів поводження з відходами;

організація контролю за місцями чи об'єктами розміщення відходів для запобігання шкідливому впливу їх на навколишнє природне середовище та здоров'я людини;

здійснення комплексу науково-технічних та маркетингових досліджень для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів з метою їх ефективного використання;

сприяння створенню об'єктів поводження з відходами;

забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих у сфері поводження з відходами;

обов'язковий облік відходів на основі їх класифікації та паспортизації.

РОЗДІЛ 3. СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО І МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Глава 3. Основні засади державного і муніципального

управління у сфері поводження з відходами

Стаття 7. Роль органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами

Органи державної влади та місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України, цим Кодексом та іншим законодавством України, здійснюють заходи щодо організаційного, нормативно-правового, фінансового та науково-технічного забезпечення державної політики у сфері поводження з відходами.

Стаття 8. Політика органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами

Органи державної влади та місцевого самоврядування проводять політику, спрямовану на забезпечення належного захисту здоров'я людини та навколишнього природного середовища від негативного впливу відходів.

Ця політика ґрунтується на принципах ощадливого використання сировини та енергетичних ресурсів, узгодження екологічних та економічних інтересів людини та суспільства, наукового обґрунтування екологічних та санітарно-епідеміологічних норм та стандартів в сфері управління поводження з відходами

Стаття 9. Основні завдання органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами

Основними завданнями органів державної влади та місцевого у сфері поводження з відходами є:

забезпечення повного збирання і своєчасного знешкодження та видалення відходів, а також дотримання правил екологічної безпеки при поводженні з ними;

зведення до мінімуму утворення відходів та зменшення їх небезпечності;

забезпечення комплексного використання матеріально-сировинних ресурсів;

сприяння максимально можливій утилізації відходів шляхом прямого повторного чи альтернативного використання ресурсно-цінних відходів;

забезпечення безпечного видалення відходів, що не підлягають утилізації, шляхом розроблення відповідних технологій, екологічно безпечних методів та засобів поводження з відходами;

організація контролю за місцями чи об'єктами розміщення відходів для запобігання шкідливому впливу їх на навколишнє природне середовище та здоров'я людини;

здійснення комплексу науково-технічних та маркетингових досліджень для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів з метою їх ефективного використання;

сприяння створенню об'єктів поводження з відходами;

забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих у сфері поводження з відходами;

обов'язковий облік відходів на основі їх класифікації та паспортизації;

створення централізованих та галузевих реєстрів та інших баз даних для інформаційного забезпечення державної політики у сфері поводження з відходами.

Глава 4. Компетенція Верховної Ради України у сфері поводження з відходами

Стаття 10. Компетенція Верховної Ради України у сфері поводження з відходами

До виключної компетенції Верховної Ради України у сфері поводження з відходами належить:

визначення основ державної політики у сфері поводження з відходами;

визначення правових основ регулювання відносин у сфері поводження з відходами;

встановлення правового режиму територій навколо підприємств по переробці небезпечних відходів та статусу громадян, які проживають на них;

прийняття рішень щодо розміщення, проектування, будівництва сховищ для захоронення небезпечних відходів.

Глава 5. Компетенція Кабінету Міністрів України у сфері поводження з відходами

Стаття 11. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері реалізації державної політики щодо поводження з відходами

До повноважень Кабінету Міністрів України у реалізації державної політики щодо поводження з відходами відноситься:

власно реалізація державної політики у сфері поводження з відходами;

забезпечення розроблення і виконання загальнодержавних і міждержавних програм поводження з відходами.

Стаття 12. Організаційно-економічні повноваження Кабінету Міністрів України у сфері поводження з відходами

До організаційно-економічних повноважень Кабінету Міністрів України у сфері поводження з відходами слід віднести:

координація роботи міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами;

запровадження маловідходних та енергозберігаючих технологій;

забезпечення організаційно-економічних засад у сфері поводження з відходами, впровадження безвідходних, маловідходних технологій;

розроблення і затвердження фінансово-економічного механізму щодо впровадження системи переробки і утилізації відходів;

забезпечення збирання, приймання та утилізацію використаних вітчизняних та імпортних пакувальних матеріалів і тари;

визначення порядку обліку, утворення, утилізації та видалення відходів і затвердження нормативів та розміру плати за розміщення, роздільне збирання та утилізацію відходів, розмірів плати (тарифів) за надання послуг щодо збирання, сортування, утилізації відходів;

забезпечення створення в Україні об'єктів для захоронення небезпечних відходів, що не підлягають знешкодженню та утилізації;

організація підготовки фахівців у сфері поводження з відходами;

забезпечення участі України у міжнародному співробітництві у сфері поводження з відходами;

забезпечення розроблення і впровадження загальнодержавних програм (систем) утилізації відходів, стимулювання роздільного збирання та утилізації відходів;

запровадження систем утилізації відходів, безвідходних, маловідходних та енергозберігаючих технологій.

Стаття 13. Нормотворчі повноваження Кабінету Міністрів України у сфері поводження з відходами

До нормотворчих повноважень Кабінету Міністрів України у сфері поводження з відходами відносяться:

розробка і прийняття підзаконних нормативно-правових актів у сфері поводження з відходами;

затвердження порядку надання дозволів (ліцензій) та встановлення умов збирання відходів;

затвердження переліку відходів, що підлягають утилізації;

затвердження переліку небезпечних відходів;

затвердження переліку відходів, транскордонне перевезення і видалення яких підлягає державному регулюванню, та організація контролю за їх перевезенням і видаленням;

затвердження переліку видів ресурсно-цінних відходів, на які поширюється дозвільний порядок надання права на їх збирання та заготівлю;

затвердження переліку операцій, пов'язаних з утилізацією та видаленням відходів.

Кабінет Міністрів України може здійснювати й інші повноваження у сфері поводження з відходами відповідно до законів України.

Глава 6. Компетенція Автономної Республіки Крим у сфері поводження з відходами

Стаття 14. Повноваження Автономної Республіки Крим щодо формування і виконання державної політики у сфері поводження з відходами

До повноважень Автономної Республіки Крим щодо формування і виконання державної політики у сфері поводження з відходами відноситься:

участь у формуванні державної політики у сфері поводження з відходами;

забезпечення виконання на території Автономної Республіки Крим загальнодержавних програм та програм поводження з відходами;

розроблення, затвердження та забезпечення виконання програм Автономної Республіки Крим щодо поводження з відходами;

координація і сприяння розробленню місцевих програм поводження з відходами;

контроль за виконанням на території Автономної Республіки Крим загальнодержавних програм та програм Автономної Республіки Крим поводження з відходами.

Стаття 15. Правові повноваження Автономної Республіки Крим у сфері поводження з відходами

До правових повноважень Автономної Республіки Крим у сфері поводження з відходами належить:

виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших центральних органів виконавчої влади;

здійснення заходів у сфері поводження з відходами відповідно до законодавства України;

прийняття власних нормативно-правових актів.

контроль за дотриманням законодавства підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами на території Автономної Республіки Крим.

Стаття 16. Інші повноваження Автономної Республіки Крим щодо формування і виконання державної політики у сфері поводження з відходами

Законами України до повноважень Автономної Республіки Крим можуть бути віднесені й інші повноваження у сфері поводження з відходами.

Глава 7. Компетенція спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами

Стаття 17. Спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами

Спеціально уповноваженими органами у сфері поводження з відходами є Головний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами, утворений Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки України (далі - Головний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами) та його органи на місцях, центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші уповноважені органи відповідно до їх компетенції.

Стаття 18. Координаційні, експертні та контрольні повноваження Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами та його органів на місцях

До компетенції Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами та його органів на місцях входить:

координація роботи інших спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами щодо залучення відходів у господарський обіг та їх раціонального використання;

проведення в установленому законодавством порядку державної екологічної експертизи науково-дослідних і технологічних розробок та проектно-кошторисної документації на будівництво і реконструкцію підприємств, установок, полігонів, комплексів, споруд, інших спеціально відведених місць чи об'єктів щодо дотримання вимог законодавства та нормативів під час утворення, оброблення та утилізації відходів;

здійснення контролю за складанням і веденням реєстру об'єктів утворення відходів та реєстру місць видалення відходів;

здійснення державного контролю за дотриманням вимог екологічної безпеки;

здійснення контролю за веденням суб'єктами підприємницької діяльності первинного обліку утворення, збирання, оброблення, утилізації та видалення відходів і їх паспортизацією.

Внесення пропозицій Кабінету Міністрів України щодо впровадження системи переробки та утилізації відходів як вторинної сировини та застосування при цьому відповідних фінансово-економічних механізмів.

Стаття 19. Фінансові повноваження Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами

До фінансових повноважень Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами та його органів на місцях у сфері поводження з відходами входить внесення пропозицій Кабінету Міністрів України щодо встановлення нормативів та розмірів плати (тарифів) за розміщення відходів та надання послуг щодо роздільного збирання, утилізації і комплексного використання відходів.

Стаття 20. Повноваження Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами та його органів на місцях щодо нормування поводження з відходами

До компетенції Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами та його органів на місцях щодо нормування у сфері поводження з відходами входить:

розроблення та затвердження загальнодержавних нормативів поводження з відходами як вторинної сировини;

участь у розробленні та погодженні нормативних документів, що регулюють питання поводження з відходами.

Стаття 21. Інформаційно-аналітичні повноваження Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами та його органів на місцях щодо нормування поводження з відходами

До інформаційно-аналітичних повноважень Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами та його органів на місцях відносять:

забезпечення обміну інформацією з відповідними органами влади інших держав та міжнародними організаціями у сфері поводження з відходами;

створення інформаційно-аналітичних систем і банків даних про обсяги утворення та використання з відходами.

Стаття 22. Повноваження Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами та його органів на місцях щодо ліцензування діяльності, пов'язаної із поводження з відходами

До повноважень Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами та його органів на місцях входить:

видача дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;

ліцензування діяльності, пов'язаної із поводженням з відходами;

видача дозволів на транскордонне перевезення відходів.

Стаття 23. Інші повноваження Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами та його органів на місцях

До компетенції Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами та його органів на місцях входить також:

встановлення відповідно до закону порядку здійснення операцій у сфері поводження з відходами;

погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів;

погодження місць розміщення об'єктів поводження з відходами;

розроблення пропозицій щодо розміщення об'єктів для поводження з небезпечними відходами та їх перевезення по території України;

укладення в передбаченому законом порядку міжвідомчих міжнародних договорів України щодо співробітництва у сфері поводження з відходами та контролю за транскордонним перевезенням відходів тощо.

Стаття 24. Компетенція державної санітарно-епідеміологічної служби України у сфері поводження з відходами

До компетенції державної санітарно-епідеміологічної служби України у сфері поводження з відходами належить:

здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням державних санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів під час утворення, збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів;

забезпечення у стандартах, нормах і правилах та інших нормативних документах щодо поводження з відходами вимог безпеки для здоров'я людини;

визначення пріоритетних заходів щодо охорони здоров'я людини від негативного впливу відходів;

проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи проектно-кошторисної документації з метою визначення місць розташування та техніко-економічного обґрунтування проектів будівництва, розширення, реконструкції об'єктів поводження з відходами;

видача висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами;

встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї;

методичне забезпечення та здійснення контролю при визначенні рівня небезпечності відходів;

інші функції, передбачені законами України.

Стаття 25. Компетенція центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів щодо сфери поводження з відходами

До компетенції центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів щодо сфери поводження з відходами належить:

здійснення екологічного нагляду за дотриманням екологічних норм, правил, екологічних стандартів та нормативів під час утворення, збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів;

забезпечення у стандартах, нормах і правилах та інших нормативних документах щодо поводження з відходами вимог екологічної безпеки, безпеки для навколишнього природного середовища, для здоров'я людини;

визначення пріоритетних заходів щодо охорони здоров'я людини і навколишнього природного середовища від негативного впливу відходів;

проведення державної екологічної експертизи проектно-кошторисної документації з метою визначення місць розташування та техніко-економічного обґрунтування проектів будівництва, розширення, реконструкції об'єктів поводження з відходами;

видача висновків державної екологічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами;

встановлення екологічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача екологічного сертифіката на неї;

методичне забезпечення та здійснення контролю при визначенні рівня екологічної небезпечності відходів;

інші функції, передбачені законами України.

Стаття 26. Компетенція центрального органу виконавчої влади з питань статистики щодо сфери поводження з відходами

До компетенції центрального органу виконавчої влади з питань статистики відноситься:

встановлення стандартів, норм і правил у сфери поводження з відходами;

нагляд за їх виконанням.

Стаття 27. Компетенція інших спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами

Компетенція інших спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами визначається законами України.

Глава 8. Компетенція місцевих державних адміністрацій у сфері поводження з відходами

Стаття 28. Правова діяльність місцевих державних адміністрацій у сфері поводження з відходами

До правових повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері поводження з відходами належить:

забезпечення виконання вимог законодавства про відходи;

виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших центральних органів виконавчої влади;

сприяння пропагуванню законодавства про відходи серед населення.

Стаття 29. Повноваження місцевих державних адміністрацій щодо загальнодержавних програм раціонального використання відходів, реґіональних і місцевих програм поводження з відходами

До повноважень місцевих державних адміністрацій входить:

розроблення пропозицій до загальнодержавних програм раціонального використання відходів;

забезпечення реалізації зазначених програм;

організація розроблення та здійснення реґіональних і місцевих програм поводження з відходами.

Стаття 30. Повноваження місцевих державних адміністрацій щодо раціонального поводження з відходами

До повноважень місцевих державних адміністрацій в сфері раціонального поводження з відходами входить:

вжиття необхідних заходів для запровадження маловідходних та енергозберігаючих технологій;

стимулювання залучення населення до збирання, сортування та заготівлі ресурсно-цінних відходів.

Стаття 31. Повноваження місцевих державних адміністрацій в галузі розвитку підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами

До повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі розвитку підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами відносять:

координацію та сприяння розвитку підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами;

організацію та сприяння створенню спеціалізованих підприємств усіх форм власності для збирання, оброблення, утилізації та видалення відходів, а також для виготовлення, монтажу та сервісного обслуговування відповідного устаткування.

Стаття 32. Контрольні повноваження місцевих державних адміністрацій у сфері поводження з відходами

До контрольних повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері поводження з відходами відносять:

здійснення контролю за використанням відходів з урахуванням їх ресурсної цінності та вимог безпеки для здоров'я людей і навколишнього природного середовища;

здійснення контролю за діяльністю об'єктів поводження з відходами;

взаємодію з органами місцевого самоврядування;

розроблення схем санітарного очищення населених пунктів;

Стаття 33. Організаційно-облікові повноваження місцевих державних адміністрацій у сфері поводження з відходами

До організаційно-облікових повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері поводження з відходами відносять:

складання і ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів і реєстру місць видалення відходів;

організація ведення обліку утворення, оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, їх паспортизації;

сприяння організації збирання і видалення побутових та інших відходів, в тому числі відходів дрібних виробників, створенню полігонів для їх захоронення, а також здійснення роздільного збирання корисних компонентів цих відходів.

Стаття 34. Фінансові повноваження місцевих державних адміністрацій у сфері поводження з відходами

До фінансових повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері поводження з відходами відносять:

залучення та об'єднання на договірних засадах коштів підприємств, установ, організацій та громадян, місцевого бюджету і позабюджетних фондів для фінансування будівництва нових, розширення та реконструкції діючих об'єктів поводження з відходами, а також для вивчення можливості утилізації відходів, їх маркетингу тощо;

визначення в установленому законом порядку розміру платежів за розміщення відходів;

внесення пропозицій під час підготовки проектів місцевих бюджетів щодо залучення коштів, необхідних для здійснення заходів у сфері поводження з відходами.

Стаття 35. Інші повноваження місцевих державних адміністрацій у сфері поводження з відходами

До інших повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері поводження з відходами відносять:

затвердження за поданням органів Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами лімітів на утворення та розміщення відходів для підприємств, установ і організацій;

здійснення інших повноважень відповідно до законів України.

Глава 9. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами

Стаття 36. Організаційно-управлінські повноваження органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами

Органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами здійснюють:

організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення;

організацію роздільного збирання корисних компонентів зазначених відходів;

розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів;

затвердження місцевих і реґіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням;

вирішення питань щодо розміщення на своїй території об'єктів поводження з відходами;

вжиття заходів для стимулювання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами;

координацію діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на їх території, в межах їх компетенції.

Стаття 37. Контрольні повноваження органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами

Органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами здійснюють контроль за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території.

Стаття 38. Фінансові повноваження органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами

До фінансових повноважень органів місцевого самоврядування відносять визначення в установленому законом порядку розміру платежів за розміщення відходів.

Стаття 39. Прийняття рішень органів місцевого самоврядування про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами

Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами.

РОЗДІЛ 4. ДЕРЖАВНА І РЕГІОНАЛЬНІ ПРОГРАМИ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Глава 10. Державна програма поводження з відходами

Стаття 40. Засади формування Державної програми поводження з відходами

Державна програма поводження з відходами є державною цільовою програмою і складовою цілісної системи прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України.

Державна програма поводження з відходами включається до переліку державних цільових програм, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.

Стаття 41. Мета Державної програми поводження з відходами

Державна програма поводження з відходами формується з метою запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, підвищення ефективності використання відходів.

Державна програма поводження з відходами передбачає створення нормативної, технічної та технологічної бази для реалізації єдиної державної політики в сфері поводження з відходами.

Стаття 42. Завдання Державної програми поводження з відходами

Завданнями Державної програми поводження з відходами є:

концентрація фінансових та науково-технічних ресурсів визначення пріоритетних напрямів діяльності у сфері поводження з відходами, створення нормативно-правової бази для реалізації державної політики поводження з відходами.

економія природних ресурсів за рахунок максимального залучення відходів в господарський оборот;

стимулювання ресурсозберігаючих та маловідходних технологій збирання, сортування, транспортування, переробки, розміщення та утилізації відходів;

скорочення обсягів утворення відходів.

створення на цій основі ефективної системи управління відходами накопиченими в країні відходами.

Стаття 43. Державний замовник програми поводження з відходами

Державним замовником Програми поводження з відходами є головний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами.

Стаття 44. Складові частини Державної програми поводження з відходами

Державна програма поводження з відходами повинна містити:

характеристику стану в сфері поводження з відходами, використання наявного потенціалу, аналіз головних проблем та шляхи їх розв'язання, стратегічні цілі, техніко-економічне обгрунтування та оцінка необхідних ресурсів для виконання Програми;

основні етапи та терміни реалізації програми;

перелік підпрограм по переробці і знешкодженню відходів;

комплекс заходів і завдань (цільових проектів у сфері поводження з відходами)

перелік виконавців програми в цілому та підпрограм;

необхідні обсяги фінансування програми в цілому та по роках виконання з визначенням джерел фінансування, в тому числі бюджетних;

розрахунок очікуваної ефективності реалізації Програми;

механізм управління та контролю за ходом виконання Програми.

До складу Державної програми поводження з відходами включається державне замовлення в сфері поводження з відходами, сформоване відповідно до вимог цього Кодексу.

Стаття 45. Обгрунтування необхідності прийняття Програми

Обгрунтування необхідності прийняття Програми базується на аналізі ситуації, що склалася з використанням, знешкодженням, зберіганням і похованням відходів та їх впливу на стан навколишнього середовища, використання природних ресурсів та соціально-економічний розвиток країни.

Стаття 46. Заходи Державної програми поводження з відходами

Заходи Державної програми поводження з відходами включають:

науково-технічне забезпечення Програми (розробка і вдосконалення технологій по поводженню з відходами, нормативно-правових актів, необхідних для розвитку системи управління в сфері поводження з відходами);

розробку і вдосконалення технологій у сфері поводження з відходами (науково-дослідні і дослідно- конструкторські розробки, спрямовані на створення чи вдосконалення технологій комплексної переробки відходів на більш високому технічному рівні і запровадження новітніх ресурсозберігаючих та маловідходних та безвідходних технологій;

розвиток системи управління у сфері поводження з відходами;

економічний механізм управління відходами, (розробка нормативно-правових актів щодо стимулювання підприємств і організацій, які займаються збиранням, переробкою, знешкодженням і екологічно безпечним розміщенням відходів;

інформаційне забезпечення управління відходами і моніторинг впливу відходів на навколишнє середовище, (створення єдиної системи обліку утворення, використання, знешкодження і розміщення відходів, якісних і екологічних показників, місць їх розміщення і поховання, створення єдиної системи управління інформаційними базами даних відходів, розробку науково-методичної документації для підготовки і перепідготовки фахівців у сфері поводження з відходами);

проведення аналізу ефективності всіх заходів мінімізації відходів на рівні країни;

запровадження освітніх програм населення.

Заходи формуються на основі пропозицій галузевих міністерств і відомств, територіальних органів виконавчої влади і природоохоронних органів, досліджень і розробок наукових і проектних організацій.

Стаття 47. Терміни і етапи реалізації Державної програми поводження з відходами

Державна програма поводження з відходами розраховується на 5 - 10 років.

Терміни реалізації конкретних підпрограм і заходів в залежності від їх масштабності і підготовленості встановлюються від 1 до 5 років.

По кожному заходу визначаються етапи реалізації, які передбачають попередні опрацювання, розробку технологічної документації, виконання проектів, виготовлення і закупівлю обладнання, будівельно-монтажні роботи тощо

Стаття 48. Цільові проекти Державної програми поводження з відходами

При включенні цільових проектів до складу програмних заходів враховуються наступні чинники:

наявність випробуваних технологій і обладнання для переробки і знешкодження відходів;

наявність виробничих площ і потужностей відповідної інфраструктури, а також фінансових і матеріальних

ресурсів у відповідних підприємств;

готовність регіональних і місцевих органів влади надати фінансову і організаційну підтримку реалізації пілотного проекту.

наявність позитивного висновку державної екологічної експертизи.

Стаття 49. Джерела фінансування Державної програми у сфері поводження з відходами

Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, місцевих бюджетів всіх рівнів; юридичних та фізичних осіб всіх форм власності; кредитів, що надаються іноземними державами, вітчизняними та іноземними банками, міжнародними фінансовими організаціями, іншими фінансово-кредитними установами (в тому числі під гарантії уряду); благодійних внесків.

Стаття 50. Порядок виділення коштів з державного бюджету для фінансування Державної програми у сфері поводження з відходами

Виділення коштів з державного бюджету здійснюється на конкурсній основі.

Сума коштів, що виділяються на здійснення Програми можуть уточнюватися виходячи з поточних можливостей державного бюджету.

Стаття 51. Затвердження Програми

Державна програма поводження з відходами затверджується в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 52. Управління реалізацією Державної програми поводження з відходами

Управління Програмою здійснюється дирекцією, що формується головним спеціально уповноваженим органом у сфері поводження з відходами.

Для координації і контролю виконання Програми засновується Спостережна рада, порядок формування якої встановлюється Кабінетом Міністрів.

Стаття 53. Контроль за реалізацією Державної програми поводження з відходами

Контроль за реалізацією Державної програми поводження з відходами здійснює Міністерство економіки та з питань євроінтеграції України разом з зацікавленими міністерствами і іншими органами виконавчої влади.

За результатами перевірок приймається рішення і підготовлюється висновок і пропозиції про продовження (зупинення) подальшого фінансування Програми.

Стаття 54. Оцінка ефективності, екологічних та соціально-економічних наслідків реалізації Програми

Реалізація Програми повинна забезпечувати:

створення нормативної, технічної та технологічної бази реалізації державної політики в сфері поводження з відходами;

зменшення негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище, запобігання і мінімізацію утворення відходів;

створення сучасних технологій з переробки та знешкодження відходів, застосування контролю та моніторингу впливу відходів на стан навколишнього середовища і здоров'я населення;

скорочення відчуження земель, придатних для сільськогосподарського та іншого використання під полігони, відвали і сховища відходів;

економія матеріальних та енергетичних ресурсів за рахунок залучення відходів в господарський цикл.

Глава 11. Місцеві програми поводження з відходами

Стаття 55. Засади формування місцевих програм поводження з відходами

Місцеві програми поводження з відходами розробляються на основі Державної програми поводження з відходами.

Місцеві програми поводження з відходами включаються до переліку цільових програм економічного та соціального розвитку Автономної Республіки Крим, області, району, села, селища, міста, які фінансуються за рахунок місцевих бюджетів та інших джерел.

Стаття 56. Мета місцевих програм поводження з відходами

Місцеві програми поводження з відходами спрямовані на:

створення соціально-економічних умов для економного використання ресурсів із застосуванням екологічно "чистих", маловідходних та безвідходних технологій;

створення умов для розвитку виробництв з переробки відходів;

попередження/мінімалізацію негативного впливу відходів на здоров'я населення.

Стаття 57. Завдання місцевих програм поводження з відходами

Завданнями місцевих програм поводження з відходами є:

розроблення комплексних планів у сфері поводження з відходами;

стимулювання інвестиційної діяльності заходів, спрямованих на екологічно чисті, маловідходні та безвідходні технології та розвиток ринку природоохоронних послуг.

Стаття 58. Замовники місцевих програм поводження з відходами

Замовниками місцевих програм поводження з відходами є відповідні відділення головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місцях.

Стаття 59. Складові місцевих програм поводження з відходами

Складові місцевих програм поводження з відходами формуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Стаття 60. Етапи реалізації місцевих програм поводження з відходами

Етапи реалізації місцевих програм поводження з відходами формуються відділеннями головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місцях за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами відповідних рад.

Стаття 61. Затвердження місцевих програм поводження з відходами

Місцеві програми поводження з відходами затверджуються рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад та враховуються при формуванні та затвердженні бюджетів відповідних рівнів.

РОЗДІЛ 5. РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВОВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Глава 12. Відходи як об'єкт права власності

Стаття 63. Відходи як об'єкт права власності Відходи є об'єктом права власності

Відходи можуть перебувати у власності:

державній;

комунальній;

приватній.

Власність на виявлені безхазяйні відходи встановлюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Стаття 64. Перехід права власності на відходи

Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом.

Стаття 65. Безхазяйні відходи

Відходи, що не мають власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними.

Глава 13. Суб'єкти права власності на відходи

Стаття 66. Склад суб'єктів права власності на відходи

До складу суб'єктів права власності на відходи входять:

громадяни України;

іноземці;

особи без громадянства;

підприємства;

установи та організації усіх форм власності;

територіальні громади;

Автономна Республіка Крим;

держава - Україна.

Стаття 67. Держава як суб'єкт права власності на відходи

Держава є власником відходів, що утворюються на об'єктах державної власності чи знаходяться на території України і не мають власника або власник яких невідомий (крім відходів, зазначених у частині другій цієї статті), а також в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 68. Територіальні громади як суб'єкти права власності на відходи

Територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).

Стаття 69. Управління відходами, що є власністю держави

Від імені держави управління відходами, що є державною власністю, здійснюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Кодексу.

Глава 14. Реалізація права власності на відходи

Стаття 70. Права суб'єктів права власності на відходи на володіння, користування розпорядження відходами

Суб'єкти права власності на відходи володіють, користуються і розпоряджаються відходами в межах, визначених законом.

Стаття 71. Перехід права власності на відходи у процесі приватизації державних або комунальних підприємств

У разі приватизації державних або комунальних підприємств, на яких накопичено певні обсяги відходів, право власності на відходи та відповідальність за заподіяну ними шкоду здоров'ю людей, майну фізичних або юридичних осіб та навколишньому природному середовищу переходить до нових власників, якщо інше не передбачено законом або умовами приватизації цих підприємств.

Стаття 72. Солідарна відповідальність за шкоду, заподіяну здоров'ю людей, майну фізичних або юридичних осіб та навколишньому природному середовищу накопиченими відходами

Умовами приватизації може бути передбачена солідарна відповідальність попереднього власника та власника приватизованого підприємства за шкоду, заподіяну здоров'ю людей, майну фізичних або юридичних осіб та навколишньому природному середовищу накопиченими відходами.

Стаття 73. Перехід права власності на відходи в результаті зміни власника чи користувача земельної ділянки

При зміні власника чи користувача земельної ділянки, на якій розміщені відходи, питання про право власності на відходи вирішується окремо, відповідно до закону.

Глава 15. Солідарна відповідальність за шкоду, заподіяну накопиченими відходами

Стаття 74. Солідарна відповідальність за шкоду, заподіяну здоров'ю людей, майну фізичних або юридичних осіб та навколишньому природному середовищу накопиченими відходами

За шкоду, заподіяну здоров'ю людей, майну фізичних або юридичних осіб та навколишньому природному середовищу накопиченими відходами умовами приватизації може бути передбачена солідарна відповідальність попереднього власника та власника приватизованого підприємства.

Глава 16. Правовий режим безхазяйних відходів

Стаття 75. Встановлення порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів

Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 76. Визначення режиму використання безхазяйних відходів

Визначення режиму використання безхазяйних відходів покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 77. Ведення обліку безхазяйних відходів

Облік безхазяйних відходів ведуть місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Стаття 78. Відповідальність за додержання умов поводження з безхазяйними відходами та запобігання їх негативному впливу

Відповідальність за додержання умов поводження з безхазяйними відходами та запобігання негативному впливу їх на навколишнє природне середовище і здоров'я людей несуть місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Стаття 79. Обов'язок власників або користувачів земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи

Власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи, що не належать їм, зобов'язані повідомити про них відповідний місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, які зобов'язані вжити заходів до визначення власника відходів, класу їх небезпеки, обліку та прийняти рішення щодо поводження з ними.

РОЗДІЛ 6. СУБ'ЄКТИ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СУБ'ЄКТІВ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Глава 17. Суб'єкти у сфері поводження з відходами

Стаття 80. Склад суб'єктів у сфері поводження з відходами

Суб'єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов'язана із поводженням з відходами.

Глава 18. Права суб'єктів у сфері поводження з відходами

Стаття 81. Права фізичних осіб (громадян України, іноземців та осіб без громадянства) у сфері поводження з відходами

Фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства) у сфері поводження з відходами мають право на:

безпечні для їх життя та здоров'я умови при здійсненні операцій щодо поводження з відходами;

одержання в установленому порядку повної та достовірної інформації про безпеку об'єктів поводження з відходами як тих, що експлуатуються, так і тих, будівництво яких планується;

відвідування в установленому порядку спеціально відведених місць чи об'єктів поводження з відходами;

участь в обговоренні питань, пов'язаних із розміщенням, проектуванням, спорудженням та експлуатацією об'єктів поводження з відходами;

екологічне страхування відповідно до законодавства України;

відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок порушення законодавства про відходи.

Стаття 82. Права юридичних осіб (підприємств, установ та організацій) у сфері поводження з відходами

Юридичні особи (підприємства, установи та організації) усіх форм власності у сфері поводження з відходами мають право на:

одержання в установленому порядку інформації про технології утилізації відходів, будівництво та експлуатацію об'єктів поводження з відходами;

зберігання відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах відповідно до санітарних норм і правил утримання територій;

внесення пропозицій, пов'язаних з розміщенням, проектуванням, будівництвом та експлуатацією об'єктів поводження з відходами;

одержання в установленому порядку пільг у разі участі у створенні об'єктів поводження з відходами;

участь у розробленні місцевих, реґіональних та загальнодержавної програм поводження з відходами.

Глава 19. Обов'язки суб'єктів у сфері поводження з відходами

Стаття 83. Обов'язки фізичних осіб (громадян України, іноземців та осіб без громадянства) у сфері поводження з відходами

Фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства) зобов'язані:

дотримуватися вимог цього Кодексу та інших нормативно-правових актів у сфері поводження з відходами;

вносити в установленому порядку плату за користування послугами підприємств, установ та організацій, що займаються збиранням, зберіганням, перевезенням, знешкодженням, видаленням, використанням і захороненням відходів;

виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Стаття 84. Обов'язки юридичних осіб (підприємств, установ та організацій) у сфері поводження з відходами

Юридичні особи (підприємства, установи та організації) усіх форм власності у сфері поводження з відходами зобов'язані:

запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів;

забезпечувати збирання, приймання та утилізацію за власні кошти використаних вітчизняних та імпортних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилась продукція цих підприємств, установ чи організацій, або укладати угоди (контракти) з відповідними організаціями на надання послуг на її збирання та утилізацію;

укладати угоди із Головним спеціально уповноваженим органом з питань поводження з побутовими і промисловими відходами, зокрема щодо надання послуг із збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації в разі нездійснення цих робіт власними силами;

визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини;

на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку;

забезпечити утилізацію виробленої ними продукції, яка внаслідок експлуатації втратила свої споживчі якості і підлягає утилізації, або замовляти відповідним суб'єктам підприємницької діяльності здійснення такої утилізації на договірних засадах;

забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, що мають ресурсну цінність та підлягають утилізації;

брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами;

здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації;

не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки;

не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах;

здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів;

в установленому порядку своєчасно вносити плату за розміщення відходів або за надані послуги щодо їх збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації;

надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи;

призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами;

забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами;

відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України;

забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами;

виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

РОЗДІЛ 7. АДМІНІСТРАТИВНІ ТА МУНІЦИПАЛЬНІ СИСТЕМИ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ ТА КОНТРОЛЬ ЗА НИМИ НА ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОМУ ТА МІСЦЕВИХ РІВНЯХ

Глава 20. Адміністративні та муніципальні заходи щодо планування поводження з відходами

Стаття 85. Планування поводження з відходами на території України програмами і планами поводження з відходами

Поводження з відходами на території України планується державними, реґіональними, обласними і муніципальними цільовими програмами поводження з відходами, а також планами, програмами підприємств і інших організацій.

Стаття 86. Участь органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств (організацій) у розробці і реалізації програм поводження з відходами

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства (організації) беруть участь у розробці і реалізації програм відповідних рівнів у порядку і на умовах, визначених цими програмами.

Стаття 87. Реґіональні програми поводження з відходами

Реґіональні програми поводження з відходами, що передбачають проведення взаємозалежних заходів щодо поводження з відходами на території певного району чи області, розробляються і реалізуються на підставі відповідних договорів про спільну діяльність.

Стаття 88. Зміст договорів про спільну діяльність при розробці і реалізації програм поводження з відходами

Договорами передбачаються заходи щодо поводження з відходами, джерела й об'єми фінансування, частка участі кожної сторони в реалізації погоджених заходів і взаємна відповідальність сторін.

Стаття 89. Обласні цільові програми поводження з відходами

Обласні цільові програми поводження з відходами розробляються і затверджуються адміністрацією області.

Цільові обласні програми по поводженню з відходами передбачають проведення заходів, що забезпечують:

охорону здоров'я людей;

охорону навколишнього середовища;

економію природних і матеріальних ресурсів, коштів;

додатковий випуск продукції за рахунок раціонального і повного використання речовин, які містяться у відходах;

джерела й об'єми фінансування програм;

визначають замовників і виконавців;

терміни виконання програми в цілому й в окремих заходах.

Стаття 90. Державне обласне замовлення на поводження з відходами

На підставі цільових обласних програм формується і затверджується головою обласної державної адміністрації державне обласне замовлення на поводження з відходами.

На підставі державного обласного замовлення замовники (замовник) укладають договори з виконавцями на виконання заходів, передбачених цільовою обласною програмою поводження з відходами.

Стаття 91. Розробка, затвердження і реалізація цільових муніципальних програм

Органи місцевого самоврядування забезпечують розробку, затвердження і реалізацію цільових муніципальних програм поводження з відходами і прийнятих у їх розвиток муніципальних замовлень.

Глава 21. Адміністративні та муніципальні заходи щодо проектування, будівництва, пуску в експлуатацію відходоутворюючих підприємств і інших об'єктів

Стаття 92. Проектування, будівництво, пуск в експлуатацію відходоутворюючих підприємств і інших об'єктів

Органи державної влади і місцевого самоврядування забезпечують розробку комплексу заходів, які забезпечують безпечні умови утворення, розміщення, переробки відходів, при проектуванні, будівництві, пуску в експлуатацію відходоутворюючих підприємств і інших об'єктів.

Такі заходи мають бути зазначені в техніко-економічних обґрунтуваннях (розрахунках), проектах будівництва, реконструкції підприємств (організацій), що утворюють, використовують або здійснюють переробні операції з відходами.

Стаття 93. Узгодженням техніко-економічних обґрунтувань (розрахунків), проектів будівництва, реконструкції відходоутворюючих підприємств (організацій), які використовують, переробляють і здійснюють інші операції з відходами

Реалізація техніко-економічних обґрунтувань (розрахунків), проектів будівництва, реконструкції відходоутворюючих підприємств (організацій), які використовують, переробляють і здійснюють інші операції з відходами допускається тільки за узгодженням з органами, які здійснюють управління і контроль у сфері поводження з відходами, при наявності позитивних висновків екологічної, санітарної й інших експертиз.

Стаття 94. Підстави для заборони компетентними державними або муніципальними органами пуску в експлуатацію відходоутворюючих підприємств (організацій), які використовують, переробляють і здійснюють інші операції з відходами

Підставами для заборони компетентними державними або муніципальними органами пуску в експлуатацію відходоутворюючих підприємств (організацій), які використовують, переробляють і здійснюють інші операції з відходами, якщо вони:

не забезпечені необхідними технологіями по скороченню відходів;

не забезпечені необхідними технологіями по виробництву продукції, відходи якої не піддаються утилізації чи знешкодженню (знезаражуванню);

не мають умов, для безпечного розміщення відходів, очисних і інших споруджень по знешкодженню відходів.

Стаття 95. Включення представників органів управління і контролю в сфері поводження з відходами до складу приймальних комісій із приймання в експлуатацію закінчених (побудованих, або таких, що реконструюються) підприємств, які утворюють відходи, а також здійснюють інші операції з відходами

Представники органів управління і контролю в сфері поводження з відходами включаються до складу приймальних комісій із приймання в експлуатацію закінчених (побудованих, або таких, що реконструюються) підприємств, які утворюють відходи, а також здійснюють інші операції з відходами.

Глава 22. Адміністративні та муніципальні заходи щодо здійснення експертизи поводження з відходами

Стаття 96. Державні експертизи поводження з відходами

Всі види запланованої діяльності з поводження з відходами і реалізація господарських рішень допускаються тільки після проведення державних екологічних, санітарних і інших експертиз і відповідно до їхніх висновків, при наявності позитивних погоджень органів, що здійснюють управління і контроль у сфері поводження з відходами.

Проведення екологічних, санітарних і інших експертиз реґламентується законодавством України.

Стаття 97. Обов'язковість висновків експертиз, погоджень для органів державної влади і місцевого самоврядування

Висновки експертиз, погодження обов'язкові для органів державної влади і місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств (організацій) усіх форм власності і підпорядкованості, їхніх працівників, фізичних осіб.

Глава 23. Адміністративні та муніципальні заходи щодо забезпечення ліцензування діяльності по утилізації, складуванню, переміщенню, розміщенню, похованню, знищенню промислових і інших відходів

Стаття 98. Ліцензування діяльності по утилізації, складуванню, переміщенню, розміщенню, захороненню, знищенню промислових і інших відходів, матеріалів і речовин (крім радіоактивних)

Діяльність фізичних і юридичних осіб незалежно від форм власності і місця реєстрації, зв'язана з поводженням з відходами на території України, здійснюється на підставі ліцензії.

Стаття 99. Видача ліцензій на утилізацію, складування, транспортування, переміщення, розміщення, захоронення, знищення відходів

Видача ліцензій на утилізацію, складування, транспортування, переміщення, розміщення, захоронення, знищення відходів, матеріалів і речовин (крім радіоактивних) робиться відділеннями Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місцях, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Порядок і умови видачі ліцензій, їхнє припинення й анулювання встановлюються законодавством України.

Глава 24. Адміністративні та муніципальні заходи щодо забезпечення сертифікації на відповідність екологічним вимогам поводження з відходами

Стаття 100. Сертифікація на відповідність екологічним вимогам поводження з відходами технологій й устаткування по знешкодженню і переробці відходів

Технології й устаткування по знешкодженню і переробці відходів повинні проходити обов'язкову сертифікацію на предмет їхньої відповідності вимогам екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки, обумовленою чинним законодавством України.

Стаття 101. Сертифікація на відповідність екологічним вимогам поводження з відходами вторинної продукції, одержуваної в результаті переробки відходів

Вторинна продукція, одержувана в результаті переробки відходів повинна проходити обов'язкову сертифікацію на предмет їхньої відповідності вимогам екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки, обумовленою чинним законодавством України.

Стаття 102. Сертифікація на відповідність екологічним вимогам поводження з відходами відходів, що є предметом купівлі-продажу, експорту й імпорту

Відходи, що є предметом купівлі-продажу, експорту й імпорту повинні проходити обов'язкову сертифікацію на предмет їхньої відповідності вимогам екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки, обумовленою чинним законодавством України.

Глава 25. Система контролю і нагляду у сфері поводження з відходами

Стаття 103. Державний контроль за поводженням з відходами

Державний контроль у сфері поводження з відходами здійснюють Головний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами інші спеціально уповноважені органи у сфері поводження з відходами.

Стаття 104. Державний нагляд у сфері поводження з відходами

Державний нагляд за поводженням з відходами здійснюється центром державного санітарно-епідеміологічного нагляду, а також державними органами геологічного, гірського і технічного нагляду України та іншими спеціально уповноваженими контрольними органами відповідно до їхньої компетенції.

Стаття 105. Первинний виробничий контроль у сфері поводження з відходами

Первинний виробничий контроль у сфері поводження з відходами здійснюють у межах своєї компетенції виробники відходів.

Порядок організації виробничого контролю за поводженням з відходами регулюється відповідними положеннями законодавства України.

Стаття 106. Громадський контроль у сфері поводження з відходам

Громадський контроль у сфері поводження з відходами здійснюють громадські інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства.

Юридичні і фізичні особи - підприємці, що здійснюють господарську діяльність, зв'язану з відходами, організують виробничий контроль за поводженням з відходами, метою якого є перевірка виконання екологічних, санітарних і інших вимог по поводженню з відходами.

Громадський контроль за поводженням з відходами здійснюється громадськими об'єднаннями відповідно до їхніх статутів, трудовими колективами або окремими громадянами в порядку, передбаченому законодавством України, і містить у собі перевірку виконання вимог цього Закону органами державної влади, місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами-підприємцями.

Стаття 107. Нагляд за додержанням законів у сфері поводження з відходами

Нагляд за додержанням законів у сфері поводження з відходами здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури в межах повноважень, передбачених законом.

Стаття 108. Зміст державного контролю з поводження з відходами

Державний контроль з поводження з відходами містить у собі:

контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами підприємцями чинного законодавства України про відходи, технологічних вимог поводження з відходами, екологічних, санітарних і інших правил і норм поводження з відходами, виявлення порушень цих вимог і вживання заходів по їхньому усуненню;

контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами підприємцями передбачених міжнародними угодами і договорами вимог по транскордонному переміщенню небезпечних відходів, використовуваних у якості сировини;

контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами підприємцями вимог, передбачених угодами і договорами по поводженню з відходами між суб'єктами права в Україні;

контроль за виконанням природоохоронних, гігієнічних, проти епідеміологічних заходів, програм, дотриманням екологічних, санітарних і інших вимог безпеки, передбачених відповідними правилами, нормами і нормативами;

контроль за більш повним залученням відходів у господарський обіг як сировини;

контроль за об'єктивністю надання юридичними і фізичними особами - підприємцями інформації і звітності про відходи; контроль за дотриманням вільного доступу громадських об'єднань, населення до інформації з поводження з відходами на території України.

Рішення органів, що здійснюють контроль при поводженні з відходами, можуть бути оскаржені в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Стаття 109. Державний облік і звітність поводження з відходами

Державна звітність у сфері поводження з відходами на території України ведеться по єдиній системі, що діє в Україні.

Юридичні і фізичні особи - підприємці, господарська діяльність яких зв'язана з поводженням з відходами, зобов'язані вести у встановленому порядку первинний облік утворюваних, використовуваних, таких, що знешкоджуються, переданих або проданих іншим особам відходів, а також вести паспорти на відходи й об'єкти розміщення відходів, мати необхідні сертифікати.

Юридичні і фізичні особи - підприємці, що здійснюють діяльність з поводження з відходами, представляють первинну звітність у формах і в терміни, розроблені центральним органом виконавчої влади з питань

статистики, забезпечують повноту і об'єктивність наданої інформації.

Порядок офіційного статистичного обліку в сфері поводження з відходами встановлюється органом виконавчої влади з питань статистики.

РОЗДІЛ 8. СТАНДАРТИЗАЦІЯ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Глава 26. Загальні положення щодо стандартизації відходів

Стаття 110. Сфера дії стандартизації поводження з відходами

Стандартизація у сфері поводження з відходами в Україні визначає принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні правила виконання всіх видів робіт, пов'язаних із збиранням, сортуванням, транспортуванням, переробкою та утилізацією відходів.

Стаття 111. Мета та принципи стандартизації в сфері поводження з відходами

Стандартизація у сфері поводження з відходами спрямована на забезпечення:

реалізації єдиної технічної політики в сфері стандартизації,

метрології та сертифікації відходів;

захисту інтересів споживачів і держави з питань безпеки робіт, що виконуються у сфері поводження з відходами для життя, здоров'я та майна громадян, охорони навколишнього природного середовища;

якості робіт, пов'язаних із збиранням, сортуванням, транспортуванням, переробкою та утилізацією відходів, рівня їх виконання сучасному рівня розвитку науки і техніки, потреб населення і народного господарства;

мінімізації відходів, поліпшення техніко-економічних показників виробництва;

безпеки господарських об'єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф у сфері поводження з відходами;

створення нормативної бази стандартизації відходів.

Стаття 112. Основні принципи стандартизації в сфері поводження з відходами

Основними принципами стандартизації є:

врахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економічної доцільності й ефективності в сфері поводження з відходами;

використання основних положень діючих систем стандартизації і метрології в сфері поводження з відходами, гармонізація з міжнародними, реґіональними та у разі необхідності - з національними стандартами інших країн;

забезпечення системи вимог щодо сприяння створенню ефективної системи управління якістю навколишнього середовища відповідно до міжнародних стандартів;

забезпечення відповідності вимог нормативних документів актам законодавства;

взаємозв'язок і узгодженість нормативних документів усіх рівнів;

придатність нормативних документів для сертифікації продукції;

відкритість інформації про діючі стандарти в сфері поводження з відходами і програми робіт із стандартизації з урахуванням вимог чинного законодавства.

Глава 27. Об'єкти із стандартизації відходів та вимоги до них

Стаття 113. Об'єкти стандартизації в сфері поводження з відходами

Об'єктами стандартизації в сфері поводження з відходами є:

поняття та терміни, що використовуються у сфері поводження з відходами;

вимоги до класифікації відходів та їх паспортизації;

способи визначення складу відходів та їх небезпеки;

класифікація відходів та вимоги до їх паспортизації;

методи визначення складів відходів;

показники безпеки;

правила, процедури і способи поводження з відходами.

Стаття 114. Порядок розроблення і застосування стандартів в сфері поводження з відходами

Порядок розроблення і застосування стандартів в сфері поводження з відходами визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Кодексу

Міжнародні та національні стандарти інших країн застосовуються в Україні відповідно до її міжнародних договорів.

Стаття 115. Національні стандарти в сфері поводження з відходами

Національні стандарти в сфері поводження з відходами розробляються на організацію проведення робіт, пов'язаних із утворенням, збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, ввозяться на територію України та вивозяться з неї.

Національні стандарти в сфері поводження з відходами стосуються науково-технічної термінології, класифікація і кодування інформації щодо поводження з відходами, технічної документації, інформаційних технологій, достовірних довідкових даних про властивості матеріалів і речовин.

Стаття 116. Вимоги до національних стандартів в сфері поводження з відходами

Стандарти України в сфері поводження з відходами містять обов'язкові та рекомендовані вимоги.

До обов'язкових належать:

поняття і терміни, що використовуються у сфері поводження з відходами,

вимоги до класифікації відходів та їх паспортизації,

способи визначення складу відходів та їх небезпечності,

методи контролю за станом об'єктів поводження з відходами,

вимоги щодо безпечного для довкілля та здоров'я людини поводження з відходами,

вимоги щодо відходів як вторинної сировини,

вимоги щодо проведення робіт в сфері поводження з відходами, що забезпечують їх безпеку для життя, здоров'я і майна громадян, охорону навколишнього природного середовища, і вимоги до методів випробувань цих показників;

положення, що забезпечують технічну єдність під час здійснення робіт, пов'язаних з утворенням, збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, ввозяться на територію України та вивозяться з неї.

Обов'язкові вимоги державних стандартів щодо поводження відходами підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їх об'єднаннями, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.

Стаття 117. Стандарти установ, організацій, інших юридичних осіб, що здійснюють діяльність з поводження з відходами

Суб'єкти підприємницької діяльності та їх об'єднання, відповідні громадські організації мають право організовувати та виконувати роботи із стандартизації в сфері поводження з відходами в межах повноважень, установлених законом, з урахуванням своїх господарських та професійних інтересів.

Стандарти інших суб'єктів, що займаються стандартизацією в сфері поводження з відходами, розробляються за відсутності національних стандартів України або за потреби встановлення вимог, які перевищують чи доповнюють вимоги національних стандартів, і не повинні їм суперечити.

Стандарти інших суб'єктів, що займаються стандартизацією в сфері поводження з відходами, розробляються за потреби поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань.

Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією в сфері поводження з відходами, мають право розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати стандарти відповідного рівня та припиняти їх дію, встановлювати правила їх розроблення, позначення та застосування.

Основні принципи інших суб'єктів, що займаються стандартизацією, визначені Законом України "Про стандартизацією".

Стаття 118. Відповідальність за розроблення і затвердження нормативних документів

Відповідальність за відповідність нормативних документів вимогам актів законодавства, а також їхній науково-технічний рівень несуть розробники, організації та установи, які провели експертизу, і органи, підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що затвердили ці документи.

Стаття 119. Використання нормативних документів

Нормативні документи повинні використовуватися на стадіях розроблення, виготовлення, реалізації, експлуатації (використання), ремонту, зберігання, транспортування та утилізації продукції.

Стаття 120. Управління діяльністю із стандартизації в сфері поводження з відходами

Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації, метрології та сертифікації організує і координує роботи із стандартизації в сфері поводження з відходами.

Головний спеціально уповноважений орган в сфері поводження з відходами разом із центральним органом виконавчої влади з питань питань стандартизації, метрології та сертифікації встановлює загальні організаційно-технічні правила проведення робіт із стандартизації в цій сфері, здійснює міжгалузеву координацію цих робіт, включаючи планування, розроблення, видання, розповсюдження та застосування державних стандартів щодо відходів.

Стаття 121. Технічні комітети з стандартизації відходів

Для організації та забезпечення розроблення, розгляду, експертизи, погодження і підготовки до затвердження національних стандартів України в сфері поводження з відходами створюються технічні комітети з стандартизації. Технічні комітети здійснюють свою діяльність відповідно до положення, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ 9. НОРМУВАННЯ В СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ ТА ЛІМІТИ НА РОЗМІЩЕННЯ ВІДХОДІВ

Глава 28. Засади нормування в області поводження з відходами та встановлення лімітів на їх розміщення

Стаття 122. Норматив утворення відходів

Норматив утворення відходів являє собою певну кількість відходів конкретного виду при виробництві одиниці продукції, переробленні одиниці сировини, наданні одиниці послуги тощо.

Для твердих побутових відходів, що утворюються на території даного району, питомим показником утворення є обсяг відходів, який утворюється на одну людину, що проживає в даному районі, працює на підприємстві, в установі, організації даного району;

Стаття 123. Встановлення нормативів утворення відходів і лімітів на їх розміщення

Нормативи гранично допустимих шкідливих впливів на навколишнє природне середовище встановлюють з метою забезпечення охорони навколишнього природного середовища, визначення таких умов розміщення і видалення відходів, дотримання яких в будь-якому випадку не може привести до порушення встановлених критеріїв якості навколишнього середовища, негативно вплинути на здоров'я людини.

Нормативи гранично допустимих шкідливих впливів на навколишнє природне середовище встановлюють спеціально уповноважені органи виконавчої влади в області поводження з відходами у відповідності зі своєю компетенцією.

Стаття 124. Встановлення лімітів на розміщення відходів

Ліміти на розміщення відходів встановлюють відповідно до нормативів гранично допустимих шкідливих впливів на навколишнє природне середовище

Стаття 125. Сфера дії нормативів гранично допустимих шкідливих впливів та лімітів на розміщення відходів

Дії нормативів гранично допустимих шкідливих впливів та лімітів на розміщення відходів поширюється на осіб, що здійснюють діяльність в області збирання, перевезення, зберігання, оброблення, транспортування, переробку, утилізацію і видалення відходів

Стаття 126. Встановлення порядку нормування в сфері поводження з відходами

Порядок розробки і затвердження нормативів утворення відходів і лімітів на їх розміщення визначає Кабінет Міністрів України.

Стаття 127. Відповідальність за порушенні нормативів утворення відходів і лімітів на їх розміщення

При порушенні нормативів утворення відходів і лімітів на їх розміщення діяльність суб'єктів господарювання в сфері поводження з відходами може бути обмежена, припинена або припинена в порядку, передбаченому законодавством України.

РОЗДІЛ 10. ПОРЯДОК РОЗРОБЛЕННЯ, ЗАТВЕРДЖЕННЯ І ПЕРЕГЛЯДУ ЛІМІТІВ НА УТВОРЕННЯ І РОЗМІЩЕННЯ ВІДХОДІВ

Глава 29. Загальні положення

Стаття 128. Мета запровадження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів

Метою запровадження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів є запобігання або зменшення обсягів утворення відходів, удосконалення економічного механізму справляння зборів за їх розміщення.

Стаття 129. Зміст Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів

У сфері поводження з відходами встановлюються такі нормативи:

граничні показники утворення відходів у технологічних процесах;

гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі;

питомі показники утворення відходів, використання та втрат сировини у технологічних процесах;

інші нормативи, передбачені законодавством.

Нормативи у сфері поводження з відходами розробляються центральними органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання у сфері поводження з відходами за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Стаття 130. Термін дії лімітів на утворення та розміщення відходів

Ліміти на утворення та розміщення відходів встановлюються терміном на один рік і доводяться до власників відходів до 1 жовтня поточного року.

Глава 30. Встановлення і реалізація Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів

Стаття 131. Визначення ліміту на утворення відходів

Ліміт на утворення відходів визначається їх власником у процесі діяльності на підставі дозволу на розміщення відходів та договору (контракту) на передачу відходів іншому власнику.

Стаття 132. Розрахування ліміту на утворення відходів

Ліміт на утворення відходів розраховується на підставі нормативів утворення для кожного виду відходів за класами їх небезпеки і має дорівнювати сумарному обсягу відходів, розміщених на своїй території та переданих іншому власнику.

Стаття 133. Обмеження ліміту на утворення відходів

Ліміт на утворення відходів не може перевищувати нормативно допустимих обсягів утворення відходів.

Стаття 134. Визначення нормативу на утворення відходів

Норматив утворення відходів визначається технологічним реґламентом на підставі питомих показників утворення відходів.

Стаття 135. Затвердження ліміту на розміщення відходів

Власникам відходів, які здійснюють лише їх розміщення, затверджується ліміт на розміщення відходів відділеннями Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами по місяцях.

Стаття 136. Звільнення від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів

Власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки за рік є мінімальними із встановлених на території України та власники побутових відходів, які мають договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

Стаття 137. Передача накопичених за попередні роки відходів іншому власнику за окремим дозволом

Передача накопичених за попередні роки відходів іншому власнику здійснюється за окремим дозволом відділень Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місцях, а їх обсяг не враховується при затвердженні лімітів на розміщення відходів.

Стаття 138. Визначення переліку власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік

Відділення Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів).

Стаття 139. Повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік

Відділення Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місцях до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.

Стаття 140. Подання заяви на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році

Заяви на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році подаються до відділень Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місцях.

Власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають до відділень Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місцях заяви на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році.

До заяви додаються:

проект ліміту на утворення та розміщення відходів;

довідка про наявність спеціально відведених в установленому законодавством порядку місць чи об'єктів розміщення відходів;

відомості про склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини;

довідка про нормативно допустимі обсяги утворення відходів;

довідка про питомі показники утворення відходів;

довідка про наявність установок (потужностей) з видалення відходів;

довідка про наявність потужностей з утилізації відходів;

копія договору (контракту) на передачу відходів іншим власникам;

довідка про обсяги токсичних відходів та обсяги утворення, використання і поставку відходів як вторинної сировини і відходів виробництва за поточний рік;

висновки санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами;

інформація стосовно розміщення відходів, накопичених за попередні роки;

наказ про призначення відповідальних осіб у сфері поводження з відходами;

звіт про виконання планових заходів у сфері поводження з відходами за попередній рік;

перспективний план заходів у сфері поводження з відходами, спрямований на запобігання або зменшення обсягів утворення відходів і запобігання їх негативного впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Стаття 141. Розгляд заяви на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році і видача дозволу

Відділення Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місцях розглядають заяви і до 1 липня видають дозволи на розміщення відходів або надсилають власникам відходів повідомлення з викладенням причин відмови у видачі дозволів, встановлюючи термін повторного подання необхідних документів.

Стаття 142. Підготовка проектів лімітів на утворення та розміщення відходів

На підставі одержаних дозволів власники відходів готують скориговані проекти лімітів на утворення та розміщення відходів і до 1 вересня поточного року подають їх на погодження відділенням Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місцях.

Стаття 143. Набрання чинності дозволом

Дозвіл набирає чинності після затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів. Він може бути скоригований за клопотанням власника відходів щодо перегляду ліміту на утворення та розміщення відходів.

Стаття 144. Окремий дозвіл у разі утворення відходів, що перевищують обсяги затверджених лімітів

У разі утворення відходів, що перевищують обсяги затверджених лімітів, власник відходів повинен одержати на них окремий дозвіл.

Стаття 145. Оформлення окремого дозволу у разі утворення відходів, що перевищують обсяги затверджених лімітів

Для одержання такого дозволу власник відходів повинен подати до відділення Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місці техніко-економічне обґрунтування утворення додаткових обсягів відходів, а також довідку щодо можливості їх екологічно безпечного розміщення.

Глава 31. Розгляд проектів лімітів на утворення та розміщення відходів

Стаття 146. Розгляд проектів лімітів на утворення та розміщення відходів

Проекти лімітів на утворення та розміщення відходів розглядаються відділеннями Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місцях, які погоджують або відхиляють їх протягом двох тижнів.

Стаття 147. Відхилення проекту ліміту

У разі відхилення проекту ліміту власникові відходів надсилається лист з викладенням причин відхилення та встановлюється термін повторного розгляду.

Стаття 148. Погоджені проекти лімітів на утворення та розміщення відходів

Погоджені проекти лімітів на утворення та розміщення відходів відділеннями Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місцях передаються на затвердження Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям.

Глава 32. Перегляд лімітів на утворення та розміщення відходів

Стаття 149. Право власника відходів на клопотанням про перегляд лімітів на утворення та розміщення відходів

Власник відходів має право протягом 6 місяців після затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів звернутися з клопотанням про його перегляд.

Стаття 150. Підстави для перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів

Підставою для перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів може бути:

використання у виробництві нових видів сировини, матеріалів;

випуск нових видів продукції (робіт, послуг);

удосконалення технологічних процесів, устаткування тощо;

укладення додаткових договорів (контрактів) на передачу відходів іншим власникам.

Стаття 151. Перегляд лімітів відділеннями Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місцях

Відділення Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місцях у разі необхідності протягом встановленого терміну переглядають ліміти на утворення та розміщення відходів.

Глава 33. Контроль за правильністю визначення лімітів на утворення та розміщення відходів і відповідальність за неправильність визначення нормативів утворення відходів або неправильність визначення лімітів утворення та розміщення відходів, несвоєчасне затвердження або не затвердження лімітів

Стаття 152. Контроль за правильністю визначення лімітів на утворення та розміщення відходів

Контроль за правильністю визначення лімітів на утворення та розміщення відходів, їх дотриманням здійснюють відділення Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місцях.

Стаття 153. Відповідальність за неправильність визначення лімітів утворення та розміщення відходів

Відповідальність за неправильність визначення лімітів утворення та розміщення відходів, несвоєчасне затвердження або не затвердження лімітів утворення та розміщення відходів несе власник відходів.

РОЗДІЛ 11. ЛІЦЕНЗУВАННЯ В СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Глава 34. Загальні положення щодо ліцензування у сфері поводження з відходами

Стаття 154. Принципи державної політики у сфері ліцензування видів діяльності, пов'язаних з відходами

Основні принципи державної політики у сфері ліцензування в сфері поводження з відходами:

забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність, пов'язану із збиранням, сортуванням, транспортуванням, переробкою та утилізацією відходів.

захист прав, законних інтересів, життя та здоров'я громадян, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

встановлення єдиного порядку ліцензування видів господарської діяльності в сфері поводження з відходами

Стаття 155. Орган ліцензування з питань поводження з відходами

Реалізацію державної політики з ліцензування видів діяльності сфері поводження з відходами здійснює:

головний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами;

у сфері поводження з відходами та брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння - центральний орган виконавчої влади з питань фінансів;

у сфері поводження з небезпечними відходами - центральний орган з питань екології та природних ресурсів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України;

у сфері поводження з радіоактивними відходами - орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки.

Стаття 156. Повноваження Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами з питань ліцензування

Головний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами:

визначає види діяльності у сфері поводження з відходами, що підлягають ліцензуванню;

розробляє проекти нормативно-правових актів з питань ліцензування видів діяльності стосовно поводження з відходами;

узагальнює практику застосування нормативно-правових актів з питань ліцензування відповідних видів діяльності;

здійснює нагляд за додержанням органами ліцензування у сфері поводження з відходами та дає роз'яснення щодо його застосування;

затверджує спільно з органами ліцензування ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності в сфері поводження з відходами та порядок контролю за їх додержанням;

Розпорядження Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами можуть бути оскаржені до суду.

Стаття 157. Ліцензійні умови у сфері поводження з відходами

Ліцензійні умови у сфері поводження з відходами є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності в цій сфері.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

У ліцензійні умови щодо видів господарської діяльності, для провадження яких необхідні спеціальні знання, включаються кваліфікаційні вимоги до працівників суб'єктів господарювання - юридичних осіб та (або) до фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

У разі якщо для провадження певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, необхідні особливі вимоги щодо будівель, приміщень, обладнання, інших технічних засобів, такі вимоги включаються до ліцензійних умов.

Ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням затверджуються спільним наказом Головного спеціально уповноваженого органу в сфері поводження з відходами та спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

У разі якщо суб'єкт господарювання провадить вид господарської діяльності, зазначений в статті 9 цього Закону, не в повному обсязі, а частково або з окремих робіт, операцій, послуг, ліцензійні умови поширюються на суб'єкта господарювання в частині, що встановлює вимоги до провадження господарської діяльності, зазначеної в ліцензії.

Ліцензійні умови та зміни до ліцензійних умов підлягають оприлюдненню у порядку, встановленому законодавством, і набирають чинності через десять днів з дати державної реєстрації нормативно-правового акта, якщо в ньому не передбачений пізніший строк набрання чинності.

Стаття 158. Види господарської діяльності у сфері поводження з відходами, що підлягають ліцензуванню

Ліцензуванню підлягають види діяльності, пов'язані з:

утворенням, збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням ресурсоцінних відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, ввозяться на територію України та вивозяться з неї;

збиранням, заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини.

Вичерпний переліком видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 159. Документи, що подаються органу ліцензування для одержання ліцензії для провадження діяльності у сфері відходів

Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид діяльності у сфері поводження з відходами, що ліцензується, звертається до Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії на цей вид діяльності.

У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані:

відомості про суб'єкта господарювання - заявника:

найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи;

прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи;

вид господарської діяльності в сфері поводження з відходами, на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.

У разі наявності у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві зазначається їх місцезнаходження.

До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Стаття 160. Порядок подання заяви

Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, форму якого встановлює Головний спеціально уповноважений орган з питань поводження з відходами, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів та підписом відповідальної особи.

У разі створення у ліцензіата нової філії, іншого нового відокремленого підрозділу, які провадитимуть вид господарської діяльності згідно з отриманою ліцензією, ліцензіат повинен подати до органу ліцензування заяву встановленого зразка про видачу копії ліцензії, а також документи, передбачені Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Стаття 161. Порядок переоформлення ліцензії

У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії відповідно до статті 16 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами заяву про переоформлення ліцензії, форму якої встановлює цей орган, разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, та відповідними документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.

Стаття 162. Порядок видачі дубліката ліцензії

У разі втрати або пошкодження ліцензії ліцензіат зобов'язаний звернутися до Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами із заявою про видачу дубліката ліцензії. До заяви в разі втрати ліцензії додається документ, що засвідчує внесення плати за видачу дубліката ліцензії, а в разі пошкодження - непридатна для користування ліцензія і документ, що засвідчує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.

Переоформлення ліцензії, зміна даних, зазначених у документах, видача дубліката ліцензії на провадження діяльності у сфері поводження з відходами здійснюється відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Стаття 163. Рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії;

невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, вказаного в заяві про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.

Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

Стаття 164. Плата за видачу ліцензій на здійснення діяльності у сфері поводження з відходами

За видачу ліцензії справляється плата, яка зараховується на рахунок головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами.

Плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії.

Плата за видачу ліцензії у сфері поводження з відходами встановлюється відповідно до вимог розділу цього Кодексу на рівні, що не перевищує реальних витрат на її оформлення.

Стаття 165. Анулювання ліцензії у сфері поводження з відходами

Підставами для анулювання ліцензії у сфері поводження з відходами є:

заява ліцензіата про анулювання ліцензії;

акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;

нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії;

акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності;

акт про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії;

акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.

Розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії; акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов здійснюється органом ліцензування з обов'язковим запрошенням ліцензіата або його представників.

Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через десять днів з дня його прийняття.

Якщо ліцензіат протягом цього часу подає скаргу до експертно-апеляційної ради, дія даного рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Запис про дату та номер рішення про анулювання ліцензії вноситься до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня після набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії.

У разі анулювання ліцензії на підставі акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов, акта про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії, акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності, акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов суб'єкт господарювання може одержати нову ліцензію на право провадження цього виду господарської діяльності не раніше ніж через рік з дати прийняття рішення органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії.

Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

Глава 35. Особливості провадження ліцензійної діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами

Стаття 166. Орган ліцензування з питань поводження з небезпечними відходами

Реалізацію державної політики у сфері ліцензування видів діяльності, пов'язаних із збиранням, сортуванням, транспортуванням, переробкою та утилізацією небезпечних відходів. здійснює центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Стаття 167. Види діяльності, що підлягають ліцензуванню у сфері поводження з небезпечними відходами

Ліцензуванню підлягає провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами з таких робіт:

збирання небезпечних відходів;

перевезення небезпечних відходів;

зберігання небезпечних відходів;

оброблення небезпечних відходів;

утилізація небезпечних відходів;

видалення небезпечних відходів;

знешкодження небезпечних відходів;

захоронення небезпечних відходів.

Стаття 168. Ліцензійні умови на провадження діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами

Ліцензійні умови встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Стаття 169. Поширення ліцензійних умов

Ліцензійні умови поширюються на всі суб'єкти господарської діяльності незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що здійснюють операції у сфері поводження з небезпечними відходами на території України.

Стаття 170. Організаційні вимоги

Суб'єкти господарської діяльності при здійсненні операцій у сфері поводження з небезпечними відходами зобов'язані дотримуватися вимог чинного законодавства, санітарно-епідеміологічних, гігієнічних, протипожежних норм і правил, правил охорони труда, виконання вимог нормативних правових актів, що реґламентують ці види діяльності (за переліком, встановленим Мінекобезпеки).

Стаття 171. Кваліфікаційні вимоги

При здійсненні операцій у сфері поводження з небезпечними відходами згідно з отриманою ліцензією суб'єкти господарської діяльності зобов'язані забезпечити призначення на керівні посади осіб зі спеціальною освітою з питань поводження з небезпечними відходами або осіб, які мають вищу чи середню технічну освіту.

Суб'єкти господарської діяльності зобов'язані забезпечити допуск до поводження з небезпечними відходами тільки осіб, які мають професійну підготовку щодо поводження з небезпечними речовинами. та не мають медичних протипоказань.

Стаття 172. Технологічні вимоги

Суб'єкти господарської діяльності зобов'язані мати узгоджену та затверджену в установленому порядку нормативно-технічну документацію (технологічний реґламент, технічні умови, державний стандарт, локальні спеціальні правила, інструкції), за якою здійснюються певні операції у сфері поводження з небезпечними відходами.

Суб'єкти господарської діяльності для здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами повинні мати таку матеріально-технічну базу:

при здійсненні збирання небезпечних відходів - спеціально обладнані транспортні засоби, призначені для перевезення відходів відповідного класу небезпеки (при потребі); спеціально відведені і відповідно обладнані місця чи об'єкти (майданчики, складські приміщення, споруди тощо) для тимчасового зберігання небезпечних відходів; герметичну тару (сталеві бочки, контейнери тощо) для тимчасового зберігання відходів І класу небезпеки; спеціальну тару (поліетиленові мішки, пакети, діжки тощо) для тимчасового зберігання відходів II і III класу небезпеки;

вантажно-розвантажувальні механізми відповідно до класу небезпеки відходів та їх агрегатного стану;

при здійсненні перевезення небезпечних відходів - спеціально обладнані транспортні засоби, призначені для перевезення відходів відповідного класу небезпеки, з відповідним маркуванням, що визначає характер їх використання;

при здійсненні зберігання небезпечних відходів - спеціально відведені і відповідно обладнані місця чи об'єкти (майданчики, складські приміщення, споруди тощо) для тимчасового розміщення небезпечних відходів; герметичну тару (сталеві бочки, контейнери тощо) для тимчасового зберігання відходів І класу небезпеки; спеціальну тару (поліетиленові мішки, пакети, діжки тощо) для тимчасового зберігання відходів II і III класу небезпеки; вантажно-розвантажувальні механізми відповідно до класу небезпеки відходів та їх агрегатного стану;

при здійсненні оброблення небезпечних відходів - спеціально відведені і відповідно обладнані місця чи об'єкти (майданчики, складські приміщення, споруди тощо) для тимчасового зберігання небезпечних відходів; герметичну тару (сталеві бочки, контейнери тощо) для тимчасового зберігання відходів І класу небезпеки;

спеціальну тару (поліетиленові мішки, пакети, діжки тощо) для тимчасового зберігання відходів II і III класу небезпеки;

вантажно-розвантажувальні механізми відповідно до класу небезпеки відходів та їх агрегатного стану; технічне обладнання відповідно до технологічного реґламенту здійснення певного процесу оброблення;

при здійсненні утилізації небезпечних відходів - спеціально відведені і відповідно обладнані місця чи об'єкти (майданчики, складські приміщення, споруди тощо) для тимчасового зберігання небезпечних відходів;

герметичну тару (сталеві бочки, контейнери тощо) для тимчасового зберігання відходів I класу небезпеки;

спеціальну тару (поліетиленові мішки, пакети, діжки тощо) для тимчасового зберігання відходів II і III класу небезпеки;

вантажно-розвантажувальні механізми відповідно до класу небезпеки відходів та їх агрегатного стану; технічне обладнання відповідно до технологічного реґламенту здійснення певного процесу утилізації;

при здійсненні видалення небезпечних відходів - спеціально відведені і відповідно обладнані місця чи об'єкти (майданчики, складські приміщення, споруди тощо) і спеціальну тару для тимчасового або постійного зберігання небезпечних відходів;

технічне обладнання відповідно до технологічного реґламенту при здійсненні певної операції з видалення відходів зазначеної у переліку операцій з видалення відходів;

при здійсненні знешкодження небезпечних відходів - спеціально відведені і відповідно обладнані місця чи об'єкти (майданчики, складські приміщення, споруди тощо) для тимчасового зберігання небезпечних відходів; герметичну тару (сталеві бочки, контейнери тощо) для тимчасового зберігання відходів І класу небезпеки;

спеціальну тару (поліетиленові мішки, пакети, діжки тощо) для тимчасового зберігання відходів II і III класу небезпеки;

вантажно-розвантажувальні механізми відповідно до класу небезпеки відходів та їх агрегатного стану; технічне обладнання відповідно до технологічного реґламенту здійснення певного виду (механічне, фізико-хімічне, біологічне оброблення) знешкодження;

при здійсненні захоронення небезпечних відходів - спеціальна інженерна споруда (полігон) для захоронення небезпечних відходів,

збудована відповідно до вимог, що встановлюються Мінекобезпеки.

Стаття 173. Інші вимоги

Суб'єкти господарської діяльності зобов'язані дотримуватися державних санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів під час здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Суб'єкти господарської діяльності (відправник, перевізник, одержувач небезпечних відходів) зобов'язані відповідно до цього Кодексу здійснити страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів.

Глава 36. Особливості ліцензування діяльності із збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини

Стаття 174. Види діяльності із збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини, що підлягають ліцензуванню

Ліцензуванню підлягає провадження господарської діяльності із збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини з таких робіт:

збирання, заготівля макулатури

збирання, заготівля склобою

збирання, заготівля відходів полімерних

збирання, заготівля відходів ґумових, у тому числі зношених шин

збирання, заготівля відходів металевої використаної тари (упаковки), в тому числі виготовленої з кольорових металів;

збирання, заготівля матеріалів текстильних вторинних;

збирання заготівля відходів нафтопродуктів.

Стаття 175. Ліцензійні умови на провадження діяльності із збирання та заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини

Ліцензійні умови встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження діяльності із збирання та заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини.

Стаття 176. Поширення ліцензійних умов

Ліцензійні умови поширюються на всі суб'єкти господарської діяльності незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що здійснюють збирання та заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини.

Ліцензуванню не підлягає діяльність фізичних осіб, пов'язана зі збиранням та реалізацією окремих видів відходів як вторинної сировини спеціалізованим підприємствам, а також діяльність юридичних осіб, пов'язана з накопиченням та реалізацією окремих видів відходів як вторинної сировини, які утворюються в результаті їх власної діяльності.

Стаття 177. Організаційні вимоги

Суб'єкти господарської діяльності при здійсненні операцій пов'язаних зі збиранням та реалізацією окремих видів відходів як вторинної сировини зобов'язані дотримуватися вимог чинного законодавства, санітарно-епідеміологічних, гігієнічних, протипожежних норм і правил, правил охорони труда, виконання вимог нормативних правових актів, що реґламентують ці види діяльності (за переліком, встановленим Головним спеціально уповноваженим органом у сфері поводження з відходами).

Стаття 178. Кваліфікаційні вимоги

При здійсненні операцій у сфері поводження з небезпечними відходами згідно з отриманою ліцензією суб'єкти господарської діяльності зобов'язані забезпечити призначення на керівні посади осіб зі спеціальною освітою з питань поводження з небезпечними відходами або осіб, які мають вищу чи середню технічну освіту.

Суб'єкти господарської діяльності зобов'язані допускати до здійснення збирання та заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини тільки осіб, які пройшли професійну підготовку.

Стаття 179. Технологічні вимоги

Збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини повинні здійснюватись спеціалізованими підприємствами, їх філіями, іншими відокремленими підрозділами через приймальні пункти.

Суб'єкти господарювання, що здійснюють збирання, заготівлю макулатури, склобою, відходів ґумових, у тому числі зношених шин, відходів металевої тари (упаковки), матеріалів текстильних вторинних відходів полімерних зобов'язані дотримуватися відповідних стандартів.

Суб'єкти господарювання для здійснення збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини повинні мати технічну базу:

для збирання, заготівлі макулатури:

окрема територія;

складські приміщення для зберігання макулатури;

пресове обладнання з виходом паки масою 200 - 600 кг;

ваги з діапазоном зважування від 200 кг, які пройшли перевірку метрологічної служби;

автоваги з діапазоном зважування від 10 тонн;

лабораторне обладнання для визначення вологості;

вантажопідйомне обладнання вантажопідйомністю не менше ніж 200 кг;

для збирання, заготівлі склобою, використаної металевої тари (упаковки):

окрема територія;

складські приміщення або площі з твердим покриттям для окремого зберігання склобою за кольорами;

ваги, які пройшли перевірку метрологічної служби;

автоваги з діапазоном зважування від 10 тонн;

вантажопідйомне обладнання;

для збирання, заготівлі відходів ґумових, у тому числі зношених шин:

окрема територія;

складські приміщення або площі з твердим покриттям для окремого зберігання відходів ґумових за видами;

автоваги з діапазоном зважування від 10 тонн;

вантажопідйомне обладнання;

для збирання, заготівлі матеріалів текстильних вторинних:

окрема територія;

складські приміщення для окремого зберігання матеріалів текстильних вторинних за видами;

пресове обладнання;

ваги, які пройшли перевірку метрологічної служби;

автоваги з діапазоном зважування від 10 тонн;

лабораторне обладнання для визначення вологості;

вантажопідйомне обладнання;

для збирання, заготівлі відходів полімерних:

окрема територія;

складські приміщення або площі з твердим покриттям для окремого зберігання полімерних відходів за видами;

ваги, які пройшли перевірку метрологічної служби;

автоваги з діапазоном зважування 10 тонн;

вантажопідйомне обладнання;

протиаварійний засіб;

обладнання для оброблення полімерних відходів (пресове, подрібнювальне).

Глава 37. Ліцензійні справи та ліцензійний реєстр

Стаття 180. Ліцензійні справи та ліцензійний реєстр

Орган ліцензування після надходження заяви про видачу ліцензії формує ліцензійну справу щодо кожного суб'єкта, в якій зберігаються документи, що подаються суб'єктом господарювання для видачі, переоформлення ліцензії, видачі дублікатів ліцензії, документи, пов'язані із зміною даних в документах, що додаються до заяви про видачу ліцензії, а також копії рішень органу ліцензування про видачу, переоформлення та анулювання ліцензії, про видачу дублікатів ліцензії, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.

Орган ліцензування фіксує дату надходження документів у журналі обліку заяв та виданих ліцензій.

Стаття 181. Журнал обліку заяв та виданих ліцензій

Журнал обліку заяв та виданих ліцензій ведеться на кожний вид діяльності у сфері поводження з відходами, що підлягає ліцензуванню.

Журнал обліку заяв і виданих ліцензій повинен містити відомості про заявника, дату надходження заяви на видачу ліцензії, номер та дату прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі, а також відомості про видачу копій ліцензії.

При видачі ліцензії у журналі обліку заяв та виданих ліцензій зазначаються дата видачі ліцензії, прізвище заявника, якого ознайомлено з ліцензійними умовами провадження певного виду господарської діяльності, що засвідчується його підписом.

Орган ліцензування несе відповідальність за зберігання ліцензійної справи.

Стаття 182. Ліцензійний реєстр з видів господарської діяльності у сфері поводження з відходами

Орган ліцензування формує і веде ліцензійний реєстр з кожного виду господарської діяльності у сфері поводження з відходами.

До ліцензійного реєстру заносяться:

відомості про суб'єкта господарювання - ліцензіата;

відомості про орган ліцензування, який видав ліцензію;

вид господарської діяльності згідно з виданою ліцензією;

дата прийняття рішення про видачу ліцензії та номер рішення;

серія та номер ліцензії;

строк дії ліцензії;

відомості про переоформлення ліцензії, видачу дубліката ліцензії, видачу копій ліцензії;

підстави, дата і номер розпорядження про необхідність усунення порушень ліцензійних умов;

підстави, дата і номер рішення про анулювання ліцензії;

підстави, дата і номер рішення про визнання ліцензії

недійсною.

Інформація, яка міститься в ліцензійному реєстрі з видів діяльності у сфері поводження з відходами є відкритою.

За користування їх даними відповідного ліцензійного реєстру справляється плата відповідно до умов цього Кодексу, яка зараховується на спеціальний рахунок головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами.

Порядок формування, ведення та користування ліцензійними реєстрами визначається Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ 12. ПОРЯДОК ЗБОРУ, СКЛАДУВАННЯ І ПЕРЕМІЩЕННЯ ВІДХОДІВ

Глава 38. Правила збору, складування і переміщення відходів

Стаття 183. Сфера дії Правил

Правила поширюються на суб'єктів, які мають право і здійснюють збір, складування, переміщення відходів.

Стаття 184. Видача ліцензій на зазначені види діяльності

Видача ліцензій на зазначені види діяльності здійснюється відповідно законодавства України і при наявності узгодження на відкриття приймальних пунктів по збору, тимчасовому складуванню і переміщенню відходів, виданих місцевою адміністрацією на території якої знаходиться даний суб'єкт.

Стаття 185. Проведення інструктажу

Суб'єкт господарювання проводить інструктаж під розпис із приймальниками відходів (у тому числі брухту) металів і їхніх сплавів:

- про відмову прийому виробів із металів промислового походження, знятих із транспортних засобів і т.д.;

- про відмову прийому брухту металів у дітей і підлітків;

- про обов'язкове спостереження за режимом роботи приймального пункту;

- про відповідальність за недотримання Правил (аж до позбавлення ліцензії).

Забороняється передача права на даний вид діяльності іншим юридичним особам і громадянам, що не є працівниками даного підприємства.

Стаття 186. Збір і тимчасове складування відходів

Збір і тимчасове складування відходів (у тому числі брухту) металів і їхніх сплавів здійснюється тільки на підставі договорів, що укладаються між продавцем і покупцем.

Стаття 187. Відходи від фізичних і юридичних осіб

Відходи від фізичних і юридичних осіб приймаються по приймально-здавальних актах, що є бланками суворої звітності.

Стаття 188. Приймально-здавальний акт

Приймально-здавальний акт за підписами ломоздавальника і заготівника складається в 2-х примірниках, один із яких передається ломоздавальнику, інший залишається в заготівника.

Акт повинен відображати вид відходів, клас, групу, сорт, вагу, відсоток забрудненості, ціну за одиницю, загальну вартість, реквізити ломоздавальника і заготівника, для фізичних осіб - паспортні дані; - приймально-здавальні акти реєструються в реєстрі з прийому відходів (у тому числі брухту) металів, листи якого повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою підприємства.

Стаття 189. Реєстр відходів

Реєстр повинен бути зареєстрований в компетентному органі; - у реєстрі містяться наступні дані: прізвище, ім'я, по батькові клієнта, для юридичних осіб реквізити; місце проживання (прописка); найменування брухту і відходів; кількість прийнятих відходів у (кг); сума до видачі клієнту і вид оплати (готівковий або безготівковий розрахунок); марка і державний номер транспортного засобу, якщо відходи доставлялися здавачем за допомогою транспортного засобу. У касовій книзі, що містить облік по прибуткових і видаткових ордерах, і в реєстрі не допускаються підчищення, помарки. Виправлення в них завіряються печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Стаття 190. Підстави для відвантаження відходів

Відвантаження відходів здійснюються при наявності укладених договорів у письмовому виді, а також на підставі накладних, що є бланками суворої звітності і реєструються в книзі обліку відвантаження відходів (у тому числі брухту) металів, оформленої таким же способом, як і реєстр.

Кількість і якість відходів і брухту металів, відвантажених іншим організаціям, повинні підтверджуватися прийомними актами одержувачів відходів брухту.

Стаття 191. Заявки про переміщення відходів

Транспортні організації усіх форм власності приймають заявки і роблять переміщення відходів (у тому числі брухту) металів і їхніх сплавів тільки від господарських суб'єктів, які мають ліцензію на зазначений вид діяльності.

Стаття 192. Відповідальність за порушення Правил

Порушення Правил тягне адміністративну відповідальність відповідно до чинного законодавства, а також є підставою для ліцензійного органа призупинити дію ліцензії і надати термін для усунення допущених порушень. У випадку не усунення порушень у встановлений термін - ліцензія анулюється.

Стаття 193. Контроль за виконанням Правил на місцях

Контроль за виконанням Правил на місцях здійснюється органами місцевого самоврядування, органами внутрішніх справ, податковою інспекцією, податковою поліцією й іншими відомствами відповідно до чинного законодавства.

РОЗДІЛ 13. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СКЛАДУВАННЯ І СЕПАРАЦІЇ ВІДХОДІВ

Глава 39. Загальні засади складування і сепарації відходів

Стаття 194. Вимоги до вибору місць складування відходів

З огляду на високу хімічну і санітарно-епідеміологічну небезпеку неорганізованого складування і збереження відходів, перед вибором місця для такого складування мають враховуватися:

· особливості місцевості,

· рельєф місцевості,

· особливості геологічного горизонту передбачуваного місця складування і збереження відходів,

· врахування напряму вітрів.

· особливості навколишнього природного ландшафту.

Стаття 195. Експертиза чинників

Вибір ділянки для складування, збереження і переробки відходів може бути зроблений виключно після ретельного аналізу всіх чинників біогеоценозу, проведеного компетентними професійними фахівцями і після ретельної екологічної експертизи, виконаної незалежними експертами-професіоналами. можна зупинятися на виборі визначеної.

Стаття 196. Основні вимоги до полігона складування відходів

· Полігон для складування і збереження відходів повинен:

· бути захищений від заливу паводковими водами,

· бути розташованим на визначеній висоті щодо розташування до прилеглих водойм,

· відповідати санітарно-епідеміологічним вимогам.

· бути оточеним солідними лісовими масивами,

· з розою вітрів, напрями яких захищатиме від повітря з поверхні полігона прилеглі населені пункти,

· виключати імовірності утворення зсувів, просочування водяних розчинів із продуктами розкладання.

Стаття 197. Вимоги до розміщення відходів

· Відходи повинні складуватися і розміщуватися по ділянці порівняно тонким шаром і цей шар повинен бути ущільнений таким чином, щоб не було розносу дрібних і легких часток.

· Відходи при їх складуванні мають бути захищені від потрапляння ґрунтових вод на основу полігону відходів.

· Висота шару закладення відходів не повинна перевищувати 2 м.

· Ущільнені відходи повинні покриватися проміжним шаром, який би перешкоджав зносу вітром дрібних і легких фракцій відходів, а також перешкоджав би виходові на вільну поверхню комах і в першу чергу мух.

· Відходи повинні складуватися, зберігатися і переміщатися на заздалегідь сплановані ділянки (карти) після їх сепарації і переробки.

Глава 40. Основні вимоги для забезпечення санітарно-епідеміологічних норм при експлуатації полігонів відходів

Стаття 198. Основні санітарно-гігієнічні вимоги до експлуатації полігонів

· спалювання відходів на території полігона,

· зрошення полігонів в періоди зниженої пожежонебезпеки в посушливий літній період;

спільне складування і збереження відходів разом навіть з поодиничними трупами тварин, а також токсичних, вибухонебезпечних промислових відходів.

Стаття 199. Постійний контроль за правильною експлуатацією полігонів відходів

За правильною експлуатацією полігонів відходів здійснюється постійний контроль Головним спеціально уповноваженим органом у сфері поводження з відходами, Центральним органом виконавчої влади у сфері екології і його органами на місцях, відповідними санітарно-епідеміологічними центрами.

Стаття 200. Встановлення плати за складування відходів та порядок її справляння

Міністерство економіки визначає нормативи плати за складування відходів виробництва та порядок її справляння.

Стаття 201. Забезпечення раціонального використання земель, зайнятих під складування відходів

Тенденція збільшення загальної площі територій населених пунктів і нераціональність земель, зайнятих під складування відходів виробництва (відвальними породами, шлаконакопичувачами), під сміттєзвалища тощо має бути врахована при розробці заходів раціонального використання земель.

При цьому Головний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами розробляє плани і приймає заходи для раціонального розміщення і перенесення місць складування відходів.

Стаття 202. Організація державної експертизи та оцінки запасів відходів

Головний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами разом із Центральним органом виконавчої влади у сфері екології і його органами на місцях організує проведення експертизи та оцінки запасів відходів, вирішують питання про використання надр для складування і захоронення відходів виробництва та інших шкідливих речовин.

Стаття 203. Відповідальність за самовільне складування відходів

Самовільне складування чи видалення відходів без отриманих у встановленому порядку дозволів спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами, якщо це спричинило тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк до двох років або штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 204. Порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання промислових і побутових відходів

Порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання промислових і побутових відходів - тягне за собою накладення штрафу на громадян від 0,4 до 0,9 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і на посадових осіб - від 0,6 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 205. Заборона або обмеження діяльності підприємств

Діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема, використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів; перевищення гранично допустимих чи тимчасово узгоджених викидів і скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище, рівнів акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого впливу фізичних факторів, біологічного впливу та радіоактивного забруднення; порушення екологічних вимог при виробництві, зберіганні, транспортуванні, знешкодженні, захороненні токсичних та інших речовин, небезпечних для навколишнього природного середовища, здоров'я та життя людей;

відсутності або нездійснення заходів, спрямованих на запобігання викидам і скидам, що створюють високі та екстремальне високі рівні забруднення повітряного та водного басейнів і ґрунтів, становлять небезпеку для здоров'я та життя людей, тваринного і рослинного світу; порушення інших вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Стаття 206. Виконання вимог щодо охорони атмосферного повітря від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами

Складування, розміщення, зберігання або транспортування промислових та побутових відходів, які є джерелами забруднення атмосферного повітря забруднюючими речовинами та речовинами з неприємним запахом або іншого шкідливого впливу, допускається лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування територіях, з додержанням нормативів екологічної безпеки і подальшої утилізації або видалення.

Стаття 207. Обов'язок забезпечувати переробку, утилізацію та своєчасне вивезення відходів, які забруднюють атмосферне повітря

Власники або уповноважені ними органи підприємств, установ, організацій та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані забезпечувати переробку, утилізацію та своєчасне вивезення відходів, які забруднюють атмосферне повітря, на підприємства, що використовують їх як сировину, або на спеціально відведені місця чи об'єкти.

Стаття 208. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря в процесі поводження з відходами

Особи, винні у:

порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;

перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;

викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;

перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;

впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об'єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря;

порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;

проектуванні і будівництві об'єктів з порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;

невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;

ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря;

недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, - несуть відповідальність згідно з законодавством.

Законами може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень в сфері поводження з відходами

РОЗДІЛ 14. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПО БЕЗПЕЧНОМУ ЗБИРАННЮ, СОРТУВАННЮ, ТРАНСПОРТУВАННЮ, ПЕРЕРОБЦІ ТА УТИЛІЗАЦІЇ ВИКОРИСТАНОЇ ТАРИ (УПАКОВКИ)

Глава 41. Загальні засади правового регулювання діяльності по забезпеченню збирання, сортування, транспортування, переробку та утилізацію використаної тари

Стаття 209. Основні напрями державної політики у сфері збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки)

Основними напрямами державної політики у сфері збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) є:

виконання вимог екологічної, радіаційної і пожежної безпеки, фізичного захисту, захисту здоров'я людей, охорони праці, санітарно-епідеміологічного благополуччя населення та безпеки руху;

визначення особливостей регулювання діяльності з збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), установлення критеріїв, норм, правил, вимог до робіт та послуг щодо цих дій, контроль за додержанням відповідних умов.

Стаття 210. Мета створення інфраструктури, що спрямована на забезпечення збирання, сортування, транспортування, переробку та утилізацію використаної тари

Створення відповідної інфраструктури спрямовано на забезпечення збирання, сортування, транспортування, переробку та утилізацію використаної тари (упаковки), ощадливе використання матеріально-сировинних і енергетичних ресурсів та на захист довкілля.

Стаття 211. Діяльність щодо збирання, приймання та утилізація використаної тари (упаковки)

Збирання, приймання та утилізація використаної тари (упаковки) здійснюються підприємствами, установами, організаціями, які використовують тару (упаковку) для пакування і транспортування продукції, у процесі діяльності яких утворюється використана тара (упаковка), а також імпортерами, продукція яких міститься в тарі (упаковці), самостійно або шляхом укладення договорів зі спеціалізованими підприємствами щодо надання послуг зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки).

Стаття 212. Ліцензування діяльності, пов'язаної зі збиранням та заготівлею окремих видів використаної тари (упаковки)

Діяльність, пов'язана зі збиранням та заготівлею окремих видів використаної тари (упаковки), у випадках, передбачених законом, підлягає ліцензуванню.

Глава 42. Порядок здійснення діяльності по забезпеченню збирання, сортування, транспортування, переробці та утилізації використаної тари

Стаття 213. Обов'язковість порядку здійснення діяльності по забезпеченню збирання, сортування, транспортування, переробку та утилізацію використаної тари

Порядок здійснення діяльності по забезпеченню збирання, сортування, транспортування, переробку та утилізацію використаної тари (упаковки), встановлений у цьому Кодексі є обов'язковим для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які використовують тару (упаковку), здійснюють діяльність, пов'язану з її збиранням, сортуванням, транспортуванням, переробкою та утилізацією, а також імпортерами продукції у тарі (упаковці).

Стаття 214. Обмеження дії порядку здійснення діяльності по забезпеченню збирання, сортування, транспортування, переробку та утилізацію використаної тари

Дія цього Порядку не поширюється на тару (упаковку):

для експортної продукції;

для хліба, хлібобулочних виробів та молока;

для продукції гуманітарної і технічної допомоги;

забруднену радіонуклідами.

Стаття 215. Обов'язки юридичних осіб, які використовують тару (упаковку) для пакування та транспортування продукції і імпортерів продукції в тарі (упаковці)

Підприємства, установи та організації, які використовують тару (упаковку) для пакування та транспортування продукції, імпортери продукції в тарі (упаковці):

Здійснюють збирання, приймання та утилізацію використаної тари (упаковки) самостійно або шляхом укладання договорів із спеціалізованими підприємствами щодо надання послуг із збирання, сортування, переробки використаної тари (упаковки);

ведуть поточний облік щодо обсягів використання тари (упаковки) для пакування та транспортування продукції та обсягів приймання і утилізації використаної тари (упаковки);

надають інформацію спеціально уповноваженим органам щодо обсягів використання тари (упаковки) для пакування та транспортування продукції та обсягів приймання і утилізації використаної тари (упаковки);

здійснюють заходи щодо збільшення обсягів застосування зворотної тари (упаковки).

Стаття 216. Обов'язки юридичних осіб, які самостійно здійснюють приймання та утилізацію використаної тари (упаковки)

Підприємства, установи, організації, які самостійно здійснюють збирання, приймання та утилізацію використаної тари (упаковки), забезпечують:

збирання, організацію збирання та заготівлі використаної тари (упаковки) на території, де розповсюджується їх продукція;

утилізацію використаної тари (упаковки) відповідно до мінімальних норм утилізації.

Стаття 217. Обов'язки юридичних осіб, у процесі діяльності яких утворюється використана тара (упаковка)

Підприємства, установи та організації, у процесі діяльності яких утворюється використана тара (упаковка):

забезпечують роздільне збирання, сортування цієї тари (упаковки) за видами, у тому числі шляхом установлення спеціальних контейнерів з написами "Картон, папір", "Метали", "Полімерні матеріали", "Скло", "Комбіновані матеріали", "Текстиль" тощо;

не допускають знищення та псування використаної тари (упаковки);

ведуть первинний поточний облік обсягів утворення та постачання використаної тари (упаковки) за видами;

надають інформацію спеціально уповноваженим органам щодо обсягів утворення та постачання використаної тари (упаковки).

Стаття 218. Обов'язки юридичних осіб, що віднесені до спеціалізованих підприємств

Спеціалізовані підприємства:

здійснюють заходи щодо раціонального використання цієї тари (упаковки) як вторинних ресурсів;

ведуть поточний облік щодо обсягів збирання, сортування, транспортування, переробки і утилізації використаної тари (упаковки);

надають інформацію спеціально уповноваженим органам щодо обсягів збирання, сортування, транспортування, переробки і утилізації використаної тари (упаковки);

забезпечують екологічно безпечне поводження з використаною тарою (упаковкою).

Стаття 219. Обов'язки юридичних осіб, які віднесені до спеціалізованих підприємств, що здійснюють збирання та заготівлю використаної тари (упаковки)

Спеціалізовані підприємства, що здійснюють збирання та заготівлю використаної тари (упаковки):

організовують приймальні пункти для приймання використаної тари (упаковки);

проводять оброблення використаної тари (упаковки) згідно з відповідними стандартами, технічними умовами;

укладають угоди на постачання використаної тари (упаковки) зі спеціалізованими підприємствами для її утилізації.

Стаття 220. Компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо організації діяльності у сфері поводження з використаною тарою (упаковкою)

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції організовують роботу, контролюють та координують діяльність у сфері поводження з використаною тарою (упаковкою) та здійснюють заходи щодо підвищення ефективності діяльності у цій сфері.

Стаття 221. Робота щодо розроблення, удосконалення та впровадження заходів з питань поводження з використаною тарою (упаковкою)

Спеціалізовані підприємства проводять роботу щодо розроблення, удосконалення та впровадження заходів з питань поводження з використаною тарою (упаковкою) в межах повноважень наданих Головним спеціально уповноваженим органом у сфері поводження з відходами та з врахуванням вимог щодо європейської інтеграції у цій сфері.

Стаття 222. Проведення агітаційної роботи серед населення з питань роздільного збирання використаної тари (упаковки)

Спеціалізовані підприємства разом з місцевими державними адміністраціями проводять у засобах масової інформації агітаційну роботу серед населення з питань роздільного збирання використаної тари (упаковки).

Стаття 223. Екологічний контроль під час збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки)

Екологічний контроль під час збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) здійснюється органами Центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, громадськими інспекторами з охорони навколишнього природного середовища та іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади відповідно до законодавства України.

Стаття 224. Відповідальність суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з використаною тарою (упаковкою) за правопорушення у цій сфері

Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з використаною тарою (упаковкою) за правопорушення у цій сфері несуть відповідальність згідно з законодавством.

Глава 43. Правова реґламентація діяльності по збиранню використаної тари (упаковки) і твердих побутових відходів, їх переробці

Стаття 225. Заготівельні підприємства щодо збирання використаної тари (упаковки) і твердих побутових відходів, їх переробка

Збирання використаної тари (упаковки) і твердих побутових відходів здійснюється заготівельними підприємствами та громадянами.

Заготівельні підприємства укладають з підприємствами, установами й організаціями договори на здачу використаної тари (упаковки) та побутових відходів.

Стаття 226. Звітність про оплату послуг щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) і твердих побутових відходів

Підприємствам, установам, організаціям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності подавати Держкомстату щоквартальну звітність про оплату послуг щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) і твердих побутових відходів за формою, що затверджується Держкомстатом за поданням Мінекономіки.

Глава 44. Правова реґламентація оплати послуг щодо збирання сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки)

Стаття 227. Механізм оплати послуг щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки)

Ця стаття визначає механізм оплати послуг щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) підприємствами, установами, організаціями та іншими суб'єктами підприємницької діяльності, які використовують тару та пакувальні матеріали для пакування і транспортування продукції та які імпортують в Україну товари в тарі (упаковці).

Стаття 228. Оплата послуг щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки)

Підприємства, установи й організації усіх форм власності, що використовують тару (упаковку), здійснюють оплату послуг щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) на рахунок Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами відповідно до встановлених тарифів щомісячно до 15 числа місяця, що настає за звітним.

Стаття 229. Розмір плати за послуги щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки)

Розмір плати (тарифи) визначається залежно від ваги тари (упаковки), в якій відвантажено продукцію у звітному місяці.

Стаття 230. Оплата послуг підприємствами, установами, організаціями та іншими суб'єктами підприємницької діяльності, що імпортують в Україну товари в тарі (упаковці)

Підприємства, установи, організації та інші суб'єкти підприємницької діяльності, що імпортують в Україну товари в тарі (упаковці), здійснюють оплату послуг щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) на рахунок Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами, безпосередньо під час митного оформлення товарів.

Стаття 231. Розмір оплати послуг підприємствами, установами, організаціями та іншими суб'єктами підприємницької діяльності, що імпортують в Україну товари в тарі (упаковці)

Розмір плати визначається залежно від ваги тари (упаковки), в якій знаходяться вантажі, відповідно до встановлених тарифів.

Стаття 232. Віднесення плати за надання послуг щодо збирання, сортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки)

Плата за надання послуг щодо збирання, сортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) відноситься на валові витрати.

Стаття 233. Тарифи щодо оплати послуг щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації зворотної тари

Оплата послуг щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації зворотної тари підприємствами, установами й організаціями здійснюється відповідно до затверджених тарифів.

Стаття 234. Контроль за нарахуванням і внесенням плати за послуги щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки)

Органи державної податкової служби під час проведення документальних перевірок здійснюють контроль за нарахуванням і внесенням плати за послуги щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності.

Стаття 235. Цільове використання коштів, одержаних за надання послуг щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки)

Кошти, одержані за надання послуг щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), спрямовуються на:

створення та розширення матеріально-технічної бази підприємств, які здійснюють зазначені послуги;

проведення технічної реконструкції цих підприємств;

розроблення та впровадження прогресивних технологій та обладнання;

реалізацію інвестиційних проектів, спрямованих на впровадження нових технологій у сфері поводження з відходами;

переробку та утилізацію використаної тари (упаковки), матеріальне заохочення підприємств, населення за збирання, сортування, переробку та утилізацію використаної тари (упаковки);

утримання та забезпечення діяльності апарату та регіональних відділень Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами.

РОЗДІЛ 15. ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З БЕЗХАЗЯЙНИМИ ВІДХОДАМИ

Глава 45. Виявлення та облік безхазяйних відходів

Стаття 236. Облік безхазяйних відходів з метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів

З метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів виявлені в установленому порядку безхазяйні відходи негайно беруться на облік.

Стаття 237. Положення про порядок виявлення та облік безхазяйних відходів

Виявлення та облік безхазяйних відходів здійснюється на підставі Положення про порядок виявлення та облік безхазяйних відходів.

Положення про порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів розробляється спеціально уповноваженим центральним органом у сфері поводження з відходами і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 238. Постійно діючі комісії з питань поводження з безхазяйними відходами

Для організації і управління діяльністю по виявленню та обліку безхазяйних відходів Кабінет Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а також органи місцевого самоврядування на місцях утворюють постійно діючі комісії з питань поводження з безхазяйними відходами.

Глава 46. Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів

Стаття 239. Обов'язок власників або користувачів земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи

Власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи, зобов'язані негайно повідомити про них місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Стаття 240. Підставами для здійснення процедур визначення відходів та наступного їх обліку

Підставами для здійснення процедур визначення відходів наступного їх обліку можуть бути, крім повідомлень власників або користувачів земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи:

заяви (повідомлення) громадян, підприємств, установ та організацій, засобів масової інформації;

результати штатних інспекційних перевірок органів Центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів на місцях, санітарно-епідеміологічної служби, органів місцевого самоврядування тощо.

Стаття 241. Розгляд заяв (повідомлень) про факти виявлення відходів

Заяви (повідомлення) про факти виявлення відходів розглядаються на черговому (позачерговому) засіданні постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами (далі- комісія).

Стаття 242. Обов'язок Комісії щодо визначення кількості, складу, властивості, вартості відходів, ступеню їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров'я людини

Комісії зобов'язані визначити протягом 14 календарних днів кількість, склад, властивості, вартість відходів, ступінь небезпеки безхазяйних відходів для навколишнього природного середовища і здоров'я людини і вжити усіх необхідних заходів для визначення власника відходів.

У разі необхідності для визначення власника безхазяйних відходів та їх оцінки можуть залучатися правоохоронні органи, відповідні спеціалісти та експерти.

Стаття 243. Оформлення результатів роботи Комісії щодо безхазяйних відходів

Комісії зобов'язані за результатами своєї роботи скласти акт, який потім передається до місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування для вирішення питання про подальше поводження з безхазяйними відходами.

Стаття 244. Прийняття рішення щодо подальшого поводження з безхазяйними відходами

На підставі акта комісії місцеві державні адміністрації або органи місцевого самоврядування приймають рішення щодо подальшого поводження з відходами та в разі необхідності порушують справу про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про безхазяйні відходи, та відшкодування заподіяної шкоди.

Стаття 245. Відповідальність власника безхазяйних відходів про додержання умов поводження з ними та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне

У разі визначення власника безхазяйних відходів він несе повну відповідальність за додержання умов поводження з ними та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище відповідно до положень Закону України "Про відходи".

Стаття 246. Облік відходів, щодо яких встановлено власника

Відходи, щодо яких встановлено власника, беруться на облік відповідно до вимог ст. цього Кодексу про паспортизацію відходів.

Відходи, повернуті власнику або у державну чи комунальну власність, обліковуються ними за встановленою вартістю, з одночасним збільшенням додаткового капіталу такої юридичної особи.

РОЗДІЛ 16. РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ'ЯЗАНОЇ ІЗ ОБІГОМ МЕТАЛОБРУХТУ

Глава 47. Загальні положення

Стаття 247. Мета правового регулювання діяльності, пов'язаної із обігом металобрухту

Метою правового регулювання діяльності, пов'язаної із обігом металобрухту, є забезпечення найбільш оптимального його використання, як важливої стратегічної та енергозберігаючої сировини для промисловості, захисту інтересів вітчизняного виробника та забезпечення екологічної безпеки навколишнього природного середовища при утворенні, збиранні та використанні металобрухту.

Глава 48. Порядок здійснення операцій з металобрухтом

Стаття 248. Здійснення операцій з металобрухтом

Операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими підприємствами, а також їх приймальними пунктами.

Стаття 249. Умови видачі ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом

Ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом видаються лише підприємствам - юридичним особам, які мають спеціальне технологічне брухтопереробне та вантажопідйомне обладнання, вагове господарство, складські приміщення, кваліфікований персонал, забезпечують згідно з законодавством протипожежну, екологічну та радіаційну безпеку і контроль якісного складу металобрухту.

Стаття 250. Обов'язкові умови для отримання ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом

Обов'язковою умовою для отримання ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом є акт обстеження місцевими державними адміністраціями спеціалізованих підприємств по здійсненню операцій з металобрухтом на їх відповідність вимогам Кодексу (далі - акт обстеження місцевими державними адміністраціями), який складається протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня подачі заяви.

Відмова у видачі акта обстеження може бути оскаржена в установленому порядку.

Обов'язковою умовою для отримання ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом є наявність облаштованої земельної ділянки для здійснення операцій з брухтом кольорових металів та їх сплавів площею не менш як 500 кв. м, з брухтом чорних металів та їх сплавів - не менш як 1000 кв. м, яка повинна мати бетонне або тверде покриття.

Забороняється здійснювати заготівлю, переробку, реалізацію, утилізацію та металургійну переробку металобрухту в інших місцях.

Стаття 251. Право спеціалізованого підприємства по здійсненню операцій з металобрухтом на відкриття приймальних пунктів

Спеціалізоване підприємство по здійсненню операцій з металобрухтом має право відкривати приймальні пункти, які здійснюють операції з металобрухтом.

Адреси приймальних пунктів повинні бути зазначені у ліцензії відповідно до актів обстеження місцевими державними адміністраціями.

Спеціалізоване або спеціалізоване металургійне переробне підприємство має право відкривати приймальні пункти в будь-яких регіонах України без обмежень.

Стаття 252. Обмеження щодо ліцензування діяльності, пов'язаної із збиранням та реалізацією побутового та промислового брухту чорних та кольорових металів

Ліцензуванню не підлягає:

діяльність фізичних осіб, пов'язана із збиранням та реалізацією побутового брухту чорних та кольорових металів;

діяльність фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і юридичних осіб, пов'язана із збиранням та реалізацією промислового брухту чорних та кольорових металів, який утворився в результаті їх діяльності.

Стаття 253. Умови приймання побутового металобрухту від фізичних осіб

Фізичні особи можуть здійснювати операції лише з побутовим металобрухтом.

Приймання промислового брухту у фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, забороняється.

Приймання побутового металобрухту від фізичних осіб дозволяється лише при пред'явленні ними документа, який засвідчує особу, та обов'язково оформляється актом приймання.

Стаття 254. Вимоги до акта приймання побутового металобрухту від фізичних осіб

В акті приймання побутового металобрухту від фізичних осіб зазначаються дані документа, який засвідчує особу, та опис металобрухту.

Стаття 255. Обмеження щодо збирання, заготівля, переробка, транспортування, реалізація промислового металобрухту

Збирання, заготівля, переробка, транспортування, реалізація промислового металобрухту фізичними особами забороняються.

Стаття 256. Оформлення приймання промислового брухту від юридичних осіб

Приймання промислового брухту від юридичних осіб оформляється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухонебезпечність та дезактивацію і знешкодження металобрухту від шкідливих речовин та зазначається доза випромінювання.

Юридичним особам забороняється залучати до операцій з промисловим металобрухтом осіб віком до 18 років.

Стаття 257. Обов'язкові супровідні документи на металобрухт

Документи, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та акти приймання металобрухту є обов'язковими супровідними документами і повинні знаходитися в місцях знаходження металобрухту та зберігатися протягом трьох років.

Глава 49. Вимоги до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом

Стаття 258. Кваліфікаційні вимоги до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом

Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють збирання, заготівлю, переробку, транспортування, реалізацію та металургійну переробку металобрухту, повинні мати кваліфікованих спеціалістів, відповідне устаткування, засоби екологічної безпеки.

Стаття 259. Вимоги до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом забезпечення контролю за вибухо-, пожежонебезпечністю, екологічною та радіаційною безпекою

Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом, повинні забезпечити контроль за вибухо-, пожежонебезпечністю, екологічною та радіаційною безпекою відповідно до законодавства.

Глава 50. Оформлення операцій з металобрухтом

Стаття 260. Вимоги до оформлення операцій з металобрухтом

Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють реалізацію металобрухту, повинні засвідчувати його відповідним документом про відповідність металобрухту встановленим стандартам, нормам і правилам.

Стаття 261. Вимоги до змісту спеціальних супроводжувальних документів, що є обов'язковими при транспортуванні металобрухту

Металобрухт під час транспортування його в межах України, крім загальних документів, пов'язаних з цим транспортуванням, супроводжується також документами про походження і власника металобрухту, відповідність металобрухту встановленим стандартам, нормам і правилам.

Ці вимоги не поширюються на фізичних осіб, які транспортують побутовий металобрухт до місця заготівлі або реалізації.

Стаття 262. Оплата закупленого у населення металобрухту

Оплата закупленого у населення металобрухту здійснюється через каси в банках готівкою або шляхом поштового переказу за рахунок суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює операції з металобрухтом.

Забороняється проведення готівкових розрахунків при здійсненні операцій з промисловим металобрухтом.

Глава 51. Порядок реалізації експорту металобрухту утвореного у військових формуваннях

Стаття 263. Органи, що здійснюють реалізацію на внутрішньому ринку металобрухту, утвореного у військових формуваннях

Реалізацію металобрухту, утвореного у військових формуваннях, спеціалізованим підприємствам або металургійним і машинобудівним підприємствам здійснюють центральні органи виконавчої влади, які здійснюють управління майном військових формувань, через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені за результатами тендеру.

Стаття 264. Реалізація металобрухту, що містить вибухові речовини

Реалізацію металобрухту, що містить вибухові речовини, здійснюють тільки уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства, які проводять роботи з комплексної утилізації боєприпасів згідно з законодавством.

Стаття 265. Вимоги до змісту договорів між центральними органами виконавчої влади, які здійснюють управління майном військових формувань, та уповноваженими підприємствами про передачу металобрухту на реалізацію

В договорах між центральними органами виконавчої влади, які здійснюють управління майном військових формувань, та уповноваженими підприємствами про передачу металобрухту на реалізацію зазначається:

найменування металобрухту;

вартість металобрухту,

порядок та терміни передачі металобрухту;

умови приведення металобрухту у відповідність встановленим стандартам, нормам і правилам;

порядок здійснення розрахунків тощо.

Стаття 266. Документи на передачу металобрухту уповноваженим підприємствам

Військові частини, військові установи, військові навчальні заклади передачу металобрухту уповноваженим підприємствам для його реалізації здійснюють за накладними на підставі нарядів, які видаються відповідними центральними органами виконавчої влади.

Стаття 267. Визначення якісного стану металобрухту до його передачі уповноваженим підприємствам

Комісії, що утворюються центральними органами виконавчої влади, які здійснюють управління майном військових формувань, із залученням представників уповноважених підприємств до передачі металобрухту уповноваженим підприємствам визначають його якісний стан.

Стаття 268. Визначення ціни реалізації металобрухту

Ціну реалізації металобрухту визначають утворені згідно з вимогами Методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань, що затверджується постановою Кабінету Міністрів України, у Збройних Силах, інших військових формуваннях комісії з визначення залишкової вартості майна Збройних Сил та інших військових формувань з урахуванням кон'юнктури ринку, витрат, пов'язаних з маркетингом і транспортуванням металобрухту, його якісного стану тощо за методикою визначення ціни реалізації металобрухту, що затверджується Міноборони за погодженням з центральними органами виконавчої влади, які здійснюють управління майном військових формувань, а також Мінекономіки і Мінфіном.

Стаття 269. Реалізація металобрухту на внутрішньому ринку спеціалізованим підприємствам або металургійним і машинобудівним підприємствам за договірними цінами

Уповноважені підприємства здійснюють реалізацію металобрухту на внутрішньому ринку спеціалізованим підприємствам або металургійним і машинобудівним підприємствам за договірними цінами, але не нижче цін, які склалися на ринку металобрухту в Україні на час його передачі для реалізації, і визначеної ціни реалізації металобрухту.

Стаття 270. Вимоги щодо відповідності партій металобрухту, які здаються уповноваженим підприємствам для їх реалізації, встановленим стандартам, нормам і правилам

Партії металобрухту, які здаються уповноваженим підприємствам для реалізації, мають відповідати вимогам встановлених стандартів, норм і правил.

У разі якщо військові формування не мають можливості здійснити підготовку партій металобрухту згідно з вимогами стандартів, норм і правил металобрухт передається уповноваженим підприємствам у місцях його накопичення у нерозділеному стані, де цими підприємствами здійснюється його підготовка (приведення) до вимог встановлених стандартів, норм і правил.

Усе списане озброєння реалізується уповноваженими підприємствами тільки після ретельного його розбирання і деформації.

Стаття 271. Кошти, отримані від реалізації металобрухту, який утворився у військових формуваннях

Кошти, отримані від реалізації металобрухту, який утворився у військових формуваннях (за винятком витрат, пов'язаних з підготовкою металобрухту до реалізації, та комісійної винагороди уповноваженим підприємствам), зараховуються до складу доходів Державного бюджету України із подальшим спрямуванням їх на забезпечення оборонних витрат та фінансування соціального захисту військовослужбовців.

Витрати, пов'язані з підготовкою металобрухту до реалізації, визначаються уповноваженими підприємствами і погоджуються з відповідними центральними органами виконавчої влади.

Розмір комісійної винагороди в договорах на реалізацію металобрухту встановлюється відповідними центральними органами виконавчої влади у розмірі не більше 8 відсотків суми, отриманої в результаті реалізації металобрухту.

Подання статистичної звітності стосовно реалізації металобрухту здійснюється згідно з законодавством.

Глава 52. Вимоги до проектної документації на будівництво виробничих приміщень та технології виробництва щодо утилізації металобрухту

Стаття 272. Вимоги до проектної документації на будівництво виробничих приміщень та технології виробництва щодо утилізації металобрухту

У проектній документації на будівництво виробничих приміщень та технології виробництва повинні передбачатися місця для зберігання металобрухту, який утворюється в процесі відповідних робіт, і способи його утилізації.

Глава 53. Регулювання експорту металобрухту

Стаття 273. Обов'язковість реєстрації контрактів (договорів, угод) на експорт металобрухту

Контракти (договори, угоди) на експорт металобрухту підлягають реєстрації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 274. Обмеження експорту брухту та відходів кольорових металів

Експорт брухту та відходів кольорових металів забороняється, за винятком випадків, визначених Кабінетом Міністрів в особливому порядку.

Забороняється експорт металобрухту, який утворився у військових частинах, військових установах, військових навчальних закладах Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, перелік якого затверджується Кабінетом Міністрів України, а також експорт списаних на металобрухт агрегатів машин, кораблів, плавзасобів, військової техніки, рухомого складу залізничного транспорту в нерозібраному стані.

Експорт сплавів і зливків з брухту та відходів кольорових металів здійснюється при наявності експортного сертифіката якості спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, які сертифіковані відповідно до вимог міжнародних стандартів ISO серії 9002.

Експорт брухту легованих чорних металів (легованого металобрухту) забороняється.

Вивезення за межі митної території України як давальницької сировини брухту та відходів кольорових металів забороняється, за винятком випадків, визначених Кабінетом Міністрів в особливому порядку.

Глава 54. Регулювання імпорту металобрухту

Стаття 275. Здійснення Імпорт металобрухту

Імпорт металобрухту здійснюється за погодженням з органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища за місцем, де має провадитися переробка металобрухту.

Стаття 276. Визначення порядку ввезення та транзит металобрухту територією України

Порядок ввезення та транзит металобрухту на територією України визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 277. Здійснення ввезення металобрухту на територію України на основі контракту

Суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює операції з металобрухтом (далі - суб'єкт підприємницької діяльності з металобрухтом) і є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, не має власних виробничих потужностей для екологічно безпечної переробки, металургійної переробки металобрухту, здійснює його ввезення на територію України після укладення контракту (договору, угоди) з відповідним підприємством на переробку, металургійну переробку металобрухту на території України в порядку, встановленому частиною першою цієї статті.

Глава 55. Облік операцій з металобрухтом

Стаття 278. Облік операцій з металобрухтом суб'єктами підприємницької діяльності

Суб'єкти підприємницької діяльності з металобрухтом ведуть бухгалтерський та оперативний облік операцій з металобрухтом, а також статистичну звітність згідно із законодавством.

Стаття 279. Облік операцій з металобрухтом Центрального органу виконавчої влади з питань статистики та його територіальних органів

Центральний орган виконавчої влади з питань статистики та його територіальні органи в межах своєї компетенції організовують і забезпечують збирання статистичної інформації та разом із Головним спеціально уповноваженим органом у сфері поводження з відходами розробляють методології статистичних показників, що відображають стан здійснення операцій з металобрухтом.

Стаття 280. Санкції за надання недостовірної інформації до органів державної статистики

У разі несвоєчасного надання або надання недостовірної інформації, обов'язковість надання якої визначено згідно з законом, до органів державної статистики за їх поданням дія ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом зупиняється.

У разі повторного надання недостовірної інформації до органів державної статистики ліцензія анулюється.

Глава 56. Державне регулювання, контроль та нагляд за здійсненням операцій з металобрухтом

Стаття 281. Органи, що здійснюють державне регулювання операцій з металобрухтом

Органами, що здійснюють державне регулювання операцій з металобрухтом, є Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань економіки, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції, Головний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами та місцеві державні адміністрації.

Методологічне та нормативно-правове забезпечення здійснення операцій з металобрухтом здійснює Головний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами відповідно до його повноважень.

Стаття 282. Засоби державного регулювання операцій з металобрухтом

Державне регулювання операцій з металобрухтом реалізується шляхом:

видачі Головним спеціально уповноваженим органом у сфері поводження з відходами ліцензій на здійснення операцій з металобрухтом на підставі акта обстеження місцевими державними адміністраціями в установленому законодавством порядку та встановлення відповідних умов і правил здійснення операцій з металобрухтом і контролю за їх додержанням;

складання місцевими державними адміністраціями акта обстеження спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів на відповідність вимогам цього Закону і контролю за додержанням встановлених ними умов і правил здійснення операцій з металобрухтом.

Виходячи з потреби брухту чорних металів Кабінет Міністрів України має право запроваджувати режим квотування або повну заборону його експорту. Дія цього положення не поширюється на експорт брухту та відходів чорних металів до країн, з якими Україна має відповідні взаємні міжнародні зобов'язання.

Стаття 283. Компетенція Головного спеціально уповноваженого органа у сфері поводження з відходами у здійсненні операцій з металобрухтом

Головний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами у межах своїх повноважень:

забезпечує здійснення державної політики у здійсненні операцій з металобрухтом;

здійснює із залученням інших державних та недержавних організацій аналіз потенційних запасів та складає щорічний баланс утворення та споживання металобрухту в Україні;

разом з місцевими органами виконавчої влади бере участь у перевірках суб'єктів підприємницької діяльності щодо дотримання ними умов та правил здійснення операцій з металобрухтом;

здійснює методологічне, нормативно-правове забезпечення реалізації операцій з металобрухтом;

залучає для вирішення зазначених питань фахівців провідних спеціалізованих металургійних переробних підприємств, виробничі об'єднання, асоціації, спілки та інші форми об'єднань підприємств, що зайняті в зазначеній сфері діяльності;

видає ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом в установленому законодавством порядку;

контролює додержання ліцензійних умов;

зупиняє дію ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом або анулює її в порядку, визначеному законом.

Стаття 284. Компетенція місцевих державних адміністрацій у здійсненні операцій з металобрухтом

Місцеві державні адміністрації у здійсненні операцій з металобрухтом:

складають акт обстеження спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів на відповідність вимогам цього Кодексу на територіях відповідних адміністративних одиниць;

здійснюють контроль за додержанням спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами та їх приймальними пунктами встановлених умов та правил здійснення операцій з металобрухтом;

виявляють порушення вимог цього Закону спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами та їх приймальними пунктами на територіях відповідних адміністративних одиниць.

Місцеві державні адміністрації у разі виявлення порушень вимог цього Закону повідомляють про це Головний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами, який зобов'язаний зупинити дію ліцензії, організувати перевірку та у разі

підтвердження порушень здійснення операцій з металобрухтом анулювати ліцензію.

Головний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами повинен повідомити про своє рішення місцевій державній адміністрації протягом тридцяти днів з дня одержання повідомлення про порушення.

Глава 57. Контроль та нагляд за здійсненням операцій з металобрухтом

Стаття 285. Контроль та нагляд за здійсненням операцій з металобрухтом

Контроль за здійсненням операцій з металобрухтом здійснюють Головний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходам, центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, інші спеціально уповноважені на це органи відповідно до їх компетенції, а також місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування згідно з законодавством.

Стаття 286. Нагляд за додержанням законів у здійсненні операцій з металобрухтом

Нагляд за додержанням законів у здійсненні операцій з металобрухтом здійснюють Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури в межах повноважень, передбачених законом.

Стаття 287. Повноваження органів державного контролю за здійсненням операцій з металобрухтом

Органи державного контролю за здійсненням операцій з металобрухтом відповідно до своєї компетенції мають право:

перевіряти додержання вимог законодавства України, що регулює здійснення операцій з металобрухтом;

одержувати від суб'єктів підприємницької діяльності з металобрухтом необхідні дані про додержання вимог нормативно-правових актів під час збирання, заготівлі, транспортування, переробки, реалізації, металургійної переробки металобрухту, а також документи і матеріали обліку з часу утворення металобрухту до його металургійної переробки;

зупиняти або анульовувати дію ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом у разі порушення ліцензійних умов.

Органи державного контролю за здійсненням операцій з металобрухтом у разі виявлення фактів, що містять ознаки протиправної діяльності суб'єктів підприємницької діяльності з металобрухтом, передають такі матеріали відповідним правоохоронним органам і повідомляють про це Головний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами.

Стаття 288. Обов'язок місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у разі виявлення порушень ліцензійних умов здійснення операцій з металобрухтом

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі виявлення порушень ліцензійних умов здійснення операцій з металобрухтом повідомляють про це Головний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами для вжиття ним відповідних заходів.

Стаття 289. Відповідальність за порушення вимог законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом

Особи, винні у порушенні законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом, несуть адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність згідно з законами України.

РОЗДІЛ 17. ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ПОВОДЖЕННЯ З НЕБЕЗПЕЧНИМИ ВІДХОДАМИ

Глава 58. Правова регламентація поводження з небезпечними відходами

Стаття 290. Загальні вимоги щодо поводження з небезпечними відходами

Юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з поводженням із небезпечними відходами, зобов'язані забезпечувати належний захист навколишнього природного середовища та людей від шкідливого впливу небезпечних відходів.

Стаття 291. Класифікація небезпечних відходів

Всі небезпечні відходи за ступенем шкідливого впливу їх на навколишнє природне середовище та людину поділяються на класи і підлягають обліку.

Стаття 292. Визначення класу небезпеки відходів

Клас небезпеки відходів визначається виробником відходів на підставі відповідних нормативно-правових документів, що затверджуються Головним спеціально уповноваженим органом у сфері поводження з відходами, іншими спеціально уповноваженими органами у сфері поводження з відходами.

Стаття 293. Обов'язковість отримання ліцензій на поводження з небезпечними відходами

Юридичні та фізичні особи - виробники (власники) небезпечних відходів повинні мати дозволи (ліцензії) на поводження з ними, які видаються відповідно до Закону України "Про підприємництво" спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Стаття 294. Підстави для призупинення дії ліцензії на поводження з небезпечними відходами або її анулювання

У разі недотримання вимог щодо поводження з небезпечними відходами дозволи (ліцензії) у встановленому законом порядку зупиняються на певний час або анулюються.

Стаття 295. Умови транспортування небезпечних відходів

Транспортування небезпечних відходів дозволяється лише за наявності їх паспорта та дозволу (ліцензії) на поводження з ними і тільки спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

Стаття 296. Відповідальність за безпечне перевезення небезпечних відходів

Відповідальність за безпечне перевезення небезпечних відходів несе транспортна організація, якщо не доведе, що нестача або шкода сталася не з її вини.

Стаття 297. Дозволи на зберігання та захоронення небезпечних відходів

Зберігання та захоронення небезпечних відходів дозволяється лише у спеціально обладнаних місцях та здійснюється на підставі дозволів, виданих у встановленому порядку.

Стаття 298. Заборона здійснення інших видів діяльності, не пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами, на території, відведеній для їх розміщення

Здійснення інших видів діяльності, не пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами, на території, відведеній для їх розміщення, забороняється.

Стаття 299. Порядок видачі ліцензій на експорт, імпорт та транзит небезпечних відходів

Порядок видачі ліцензій на експорт, імпорт та транзит небезпечних відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ 18. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОВОДЖЕННЯ
З ТОКСИЧНИМИ ВІДХОДАМИ

Глава 59. Загальні положення

Стаття 300. Мета регулювання поводження з токсичними відходами

Метою регулювання поводження з токсичними відходами є зменшення накопичення токсичних відходів і і запровадження заходів з їх утилізації та знешкодження, ліквідація чи обмеження негативного впливу токсичних відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Стаття 301. Виконання Загальнодержавної програми поводження з токсичними відходами

Необхідність формування і виконання спеціальної Програми зумовлюється значною потребою у наукових дослідженнях та капіталовкладеннях, порівняно низькою економічною ефективністю, тривалістю і технологічною складністю більшої частини заходів щодо поводження з токсичними відходами.

Стаття 302. Основний зміст Програми

Виконання Програми передбачає взаємопов'язаність основних програмних дій, цільове управління міжгалузевими і міжрегіональними зв'язками, контроль за ходом виконання завдань, залучення фінансових коштів з різних джерел, не заборонених законом.

Програма враховує міжнародний досвід розв'язання проблем у сфері поводження з токсичними відходами.

Стаття 303. Мета Програми

Метою Програми є запобігання накопиченню токсичних відходів і обмеження їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Стаття 304. Класифікація токсичних відходів за складом

Токсичні відходи, поводження з якими передбачено в Програмі, можна класифікувати наступним чином:

1. важкі метали (хром, свинець, нікель, кадмій, ртуть) - відходи підприємств чорної і кольорової металургії, хімічної промисловості, машинобудування (гальванічні виробництва);

2. хімічні засоби захисту рослин, непридатні до використання та заборонені до застосування

Стаття 305. Вимога до приміщень зберігання токсичних відходів

Категорично забороняється зберігати токсичні відходи в випадкових приміщеннях і приміщеннях, непристосованих для спеціального зберігання.

Стаття 306. Вимоги на отримання ліцензії на зберігання токсичних відходів

Усі підприємства, організації, де зберігаються токсичні відходи, зобов'язані отримати ліцензію Головного спеціально уповноваженого органу сфері поводження з відходами на зберігання таких відходів.

Зберігання таких відходів без спеціальних дозволів забороняється.

Стаття 307. Вимоги створення захисних систем

Місця зберігання токсичних відходів мають бути облаштовані спеціальними системами технічного захисту від токсичних викидів і скидів навколишнього природного середовища, підземних і поверхневих вод, від їх рознесення вітром, тваринами і діяльністю людини.

Стаття 308. Вимоги до сховищ токсичних відходів

Накопичувачі токсичних відходів мають бути спеціально обладнані для зберігання токсичних відходів і містити установки для їх знешкодження та регенерації.

РОЗДІЛ 19. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПОВОДЖЕННЯ З РАДІОАКТИВНИМИ ВІДХОДАМИ

Глава 60. Загальні положення

Стаття 309. Основні принципи державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами

Основними принципами державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами є:

пріоритет захисту життя та здоров'я персоналу, населення та навколишнього природного середовища від впливу радіоактивних відходів згідно з державними нормами радіаційної безпеки;

розмежування функцій державного контролю та управління у сфері поводження з радіоактивними відходами;

реалізація державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами шляхом розробки та виконання довгострокової Державної програми поводження з радіоактивними відходами;

перегляд і затвердження Державної програми поводження з радіоактивними відходами кожні 3 роки;

забезпечення мінімального рівня утворення радіоактивних відходів, якого можна досягти на практиці;

недопущення неконтрольованого накопичення радіоактивних відходів;

забезпечення державного нагляду за поводженням з радіоактивними відходами;

прийняття рішень щодо розміщення нових сховищ радіоактивних відходів з участю громадян, їх об'єднань, а також місцевих органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування;

гарантування надійної ізоляції радіоактивних відходів від навколишнього природного середовища при обгрунтуванні безпеки сховищ радіоактивних відходів;

зберігання радіоактивних відходів у виробників відходів обмежений час з наступною передачею спеціалізованим підприємствам по поводженню з радіоактивними відходами;

відповідальність виробників радіоактивних відходів за безпеку під час поводження з радіоактивними відходами до передачі їх спеціалізованим підприємствам по поводженню з радіоактивними відходами;

заборона проведення робіт по захороненню радіоактивних відходів юридичним і фізичним особам, внаслідок діяльності яких утворюються радіоактивні відходи та які поставляють і використовують радіоактивні речовини, ядерні установки;

міжнародне співробітництво у сфері поводження з радіоактивними відходами;

активна науково-дослідницька діяльність у сфері поводження з радіоактивними відходами.

Стаття 310. Фінансування робіт у сфері поводження з радіоактивними відходами

Фінансування Державної програми по поводженню з радіоактивними відходами здійснюється з спеціального Державного фонду поводження з радіоактивними відходами.

Спеціальний фонд формується за рахунок:

цільових відрахувань підприємств, установ та організацій, внаслідок діяльності яких утворюються радіоактивні відходи.

Розмір відрахування визначається пропорційно кількості утворених відходів;

виплат підприємств, установ та організацій за тимчасове зберігання радіоактивних відходів на їх території, які нараховуються пропорційно строку зберігання і є такими, що стимулюють до передачі радіоактивних відходів спеціалізованим підприємствам для кондиціонування та захоронення;

інших надходжень.

Порядок створення спеціального фонду, розмір відрахувань та порядок використання коштів з цього фонду встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Роботи по поводженню з радіоактивними відходами, які утворились внаслідок Чорнобильської катастрофи, фінансуються державою.

Глава 61. Компетенція органів державної влади у сфері поводження з радіоактивними відходами

Стаття 311. Компетенція Верховної Ради України у сфері поводження з радіоактивними відходами

До виключної компетенції Верховної Ради України у сфері поводження з радіоактивними відходами належить:

визначення основ державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами;

визначення правових основ регулювання відносин у сфері поводження з радіоактивними відходами;

встановлення правового режиму територій навколо підприємств по переробці радіоактивних відходів та статусу громадян, які проживають на них;

прийняття рішень щодо розміщення, проектування, будівництва сховищ для захоронення довгоіснуючих радіоактивних відходів.

Стаття 312. Компетенція Кабінету Міністрів України у сфері поводження з радіоактивними відходами

До компетенції Кабінету Міністрів України у сфері поводження з радіоактивними відходами належить:

забезпечення реалізації державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами;

створення органів державного управління і державного регулювання безпеки під час поводження з радіоактивними відходами;

забезпечення розробки і реалізації державних програм у сфері поводження з радіоактивними відходами;

прийняття рішень щодо розміщення, проектування, будівництва, експлуатації та зняття з експлуатації об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами та закриття сховищ для захоронення, крім тих, які визначає Верховна Рада України;

визначення порядку переміщення радіоактивних відходів через державний кордон;

встановлення розміру відрахувань коштів до спеціального фонду поводження з радіоактивними відходами та порядку їх використання;

визначення порядку розробки та затвердження норм, правил і стандартів щодо поводження з радіоактивними відходами;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері поводження з радіоактивними відходами.

Стаття 313. Компетенція Автономної Республіки Крим у сфері поводження з радіоактивними відходами

До відання Автономної Республіки Крим у сфері поводження з радіоактивними відходами належить:

участь у формуванні та здійсненні державної політики України у сфері поводження з радіоактивними відходами з питань, що стосуються інтересів Автономної Республіки Крим;

здійснення державного управління і державного регулювання під час поводження з радіоактивними відходами згідно з законодавством України та законодавством Автономної Республіки Крим.

Стаття 314. Повноваження місцевих органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у сфері поводження з радіоактивними відходами

Місцеві органи державної виконавчої влади і органи місцевого самоврядування у сфері поводження з радіоактивними відходами в межах своєї компетенції:

погоджують питання розміщення на своїй території об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, виходячи з інтересів громадян, які проживають на цій території, та соціально-економічного розвитку територій;

беруть участь в екологічній експертизі проектів розміщення, будівництва і зняття з експлуатації об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами та закриття сховищ для захоронення, розташованих на їх територіях;

укладають угоди із спеціалізованими підприємствами по поводженню з радіоактивними відходами про співробітництво та взаємовідносини з питань, що стосуються об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, всієї технічної та господарської діяльності, спільного розгляду проектів для усунення розбіжностей на будь-якому етапі проектування, вибору майданчика для будівництва, експлуатації, зняття з експлуатації чи закриття такого об'єкта на підпорядкованій їм території;

організовують громадські слухання з питань захисту проектів щодо розміщення, будівництва, зняття з експлуатації об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами та закриття сховищ для захоронення;

організовують, у разі необхідності, радіологічне обстеження територій навколо місць розташування об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами;

забезпечують інформування населення про радіаційну обстановку;

здійснюють контроль за радіаційним станом відповідних територій після зняття з експлуатації об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, або закриття сховищ для захоронення;

здійснюють контроль за забезпеченням безпеки населення та охороною навколишнього природного середовища на своїй території, за готовністю підприємств, установ, організацій та громадян до дій на випадок радіаційної аварії;

беруть участь у ліквідації наслідків радіаційних аварій;

забезпечують готовність до евакуації населення і у разі необхідності здійснюють її.

Глава 62. Державне регулювання безпеки у сфері поводження з радіоактивними відходами

Стаття 315. Державне регулювання безпеки у сфері поводження з радіоактивними відходами

Державному регулюванню безпеки у сфері поводження з радіоактивними відходами підлягають такі види діяльності:

ведення державного обліку радіоактивних відходів, Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів, місць їх захоронення, а також місць їх тимчасового зберігання;

проектно-пошукові роботи по вибору майданчиків для розміщення об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами;

проектування об'єктів, та транспортних засобів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, їх випробування, виготовлення або будівництво;

введення в експлуатацію, експлуатація, зняття з експлуатації об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами;

закриття сховищ для захоронення та проведення регламентних робіт по забезпеченню безпеки на сховищах для захоронення після їх закриття;

перевезення та складування радіоактивних відходів.

Державне регулювання безпеки під час поводження з радіоактивними відходами здійснюють:

Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України;

Міністерство охорони здоров'я України;

Міністерство внутрішніх справ України;

інші органи державної виконавчої влади згідно з законодавством.

На здійснення діяльності у сфері поводження з радіоактивними відходами видаються дозволи (ліцензії) в порядку, встановленому законодавством.

Глава 63. Органи державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами

Стаття 316. Органи державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами

Державне управління у сфері поводження з радіоактивними відходами здійснюється органами державної виконавчої влади, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Державне управління у сфері використання ядерної енергії та державне управління у сфері поводження з радіоактивними відходами здійснюється за принципом розмежування цих сфер діяльності.

На орган державної виконавчої влади у сфері поводження з радіоактивними відходами покладаються такі функції:

розробка та реалізація єдиної технічної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами в Україні;

реалізація Державної програми поводження з радіоактивними відходами;

координація робіт по збиранню, переробці, перевезенню, зберіганню та захороненню радіоактивних відходів промисловості, ядерної енергетики, медицини, науково-дослідних установ та радіоактивних відходів, що утворюються під час проведення робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

організація діяльності спеціалізованих підприємств по поводженню з радіоактивними відходами;

створення та забезпечення функціонування державної системи обліку радіоактивних відходів;

координація робіт по будівництву, експлуатації, реконструкції, зняттю з експлуатації об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, та закриттю сховищ для захоронення;

координація робіт по створенню нових сховищ радіоактивних відходів та відпрацьованого ядерного палива;

координація науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у сфері поводження з радіоактивними відходами;

розробка порядку створення та використання коштів спеціального фонду поводження з радіоактивними відходами.

Орган державної виконавчої влади у сфері використання ядерної енергії несе відповідальність за організацію поводження з радіоактивними відходами (збирання, переробку, перевезення, зберігання в межах технологічного циклу) до моменту передачі відходів спеціалізованим підприємствам по поводженню з радіоактивними відходами.

Права, обов'язки та відповідальність зазначених органів державного управління визначаються законодавством.

Глава 64. Обов'язки юридичних та фізичних осіб під час поводження з радіоактивними відходами

Стаття 317. Обов'язки юридичних та фізичних осіб під час поводження з радіоактивними відходами

Право на поводження з радіоактивними відходами мають юридичні та фізичні особи, які мають виданий у встановленому порядку дозвіл органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки на здійснення відповідного виду діяльності (ліцензіати).

Ліцензіати, які виконують роботи на будь-якому етапі поводження з радіоактивними відходами, зобов'язані:

забезпечувати безпеку під час проектування, вибору майданчика, будівництва, експлуатації та зняття з експлуатації споруд та обладнання, призначених для поводження з радіоактивними відходами;

своєчасно здійснювати переоцінку безпеки діючих об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, з тим, щоб у разі необхідності були виконані всі практично доступні вдосконалення з метою підвищення безпеки таких об'єктів;

забезпечувати розробку та реалізацію програм якості щодо безпеки поводження з радіоактивними відходами;

вести власний облік радіоактивних відходів;

забезпечувати фізичний захист радіоактивних відходів;

забезпечувати радіаційний моніторинг місць зберігання або захоронення радіоактивних відходів;

своєчасно інформувати органи державної виконавчої влади і органи місцевого самоврядування про порушення в роботі об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами;

вживати заходів щодо ліквідації радіаційних аварій та їх наслідків;

бути спроможними відшкодувати збитки від радіаційних аварій під час поводження з радіоактивними відходами за рахунок власних коштів або коштів страхових організацій.

Стаття 318. Взаємовідносини спеціалізованих підприємств з виробниками радіоактивних відходів

Захоронення радіоактивних відходів здійснюють лише спеціалізовані підприємства по поводженню з радіоактивними відходами за наявності відповідної ліцензії, виданої у встановленому законодавством порядку.

Виробники радіоактивних відходів передають їх спеціалізованим підприємствам по поводженню з радіоактивними відходами відповідно до затверджених норм, правил і стандартів.

Радіоактивні відходи переходять у власність держави з часу підписання документа про передачу радіоактивних відходів від ліцензіата, в результаті діяльності якого вони утворилися.

До передачі радіоактивних відходів у власність держави ліцензіат, внаслідок діяльності якого утворюються радіоактивні відходи, несе відповідальність за радіаційний захист та безпеку під час поводження з радіоактивними відходами.

Попередня обробка та обробка радіоактивних відходів може здійснюватись ліцензіатом на підприємствах та в установах, де вони утворюються.

Взаємовідносини між підприємствами, на яких утворюються радіоактивні відходи, і спеціалізованими підприємствами по поводженню з радіоактивними відходами будуються на договірних засадах відповідно до законодавства.

Стаття 319. Взаємовідносини спеціалізованих підприємств по поводженню з радіоактивними відходами з місцевими органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування

Спеціалізовані підприємства по поводженню з радіоактивними відходами зобов'язані забезпечувати виконання заходів, спрямованих на підвищення безпеки персоналу, населення, охорону навколишнього природного середовища на підпорядкованих їм об'єктах, призначених для поводження з радіоактивними відходами.

Спеціалізовані підприємства по поводженню з радіоактивними відходами укладають з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідні угоди.

Угоди укладаються протягом шести місяців з часу затвердження вибору майданчика для розміщення нових сховищ радіоактивних відходів.

Усунення розбіжностей на будь-якому етапі проектування, будівництва, експлуатації зняття з експлуатації або закриття об'єкта здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Глава 65. Державний облік радіоактивних відходів

Стаття 320. Державний облік радіоактивних відходів

Державний облік радіоактивних відходів ведеться з метою уникнення неконтрольованого накопичення радіоактивних відходів та забезпечення оперативного контролю за місцезнаходженням і переміщенням радіоактивних відходів, умовами їх зберігання та захоронення.

Державний облік радіоактивних відходів включає:

ведення Державного реєстру радіоактивних відходів;

ведення Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів та переліку місць тимчасового зберігання радіоактивних відходів.

Для забезпечення постійного поновлення та своєчасного внесення змін до Державного реєстру радіоактивних відходів та Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів здійснюються регулярні державні інвентаризації радіоактивних відходів і сховищ радіоактивних відходів, включаючи сховища для зберігання радіоактивних відходів на території виробників цих відходів.

Порядок обліку радіоактивних відходів, зокрема порядок проведення державних інвентаризацій, встановлюється органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, який здійснює також нагляд за їх виконанням.

Організація проведення державних інвентаризацій покладається на орган державної виконавчої влади у сфері поводження з радіоактивними відходами.

Стаття 321. Державний реєстр радіоактивних відходів

Створення та організація ведення Державного реєстру радіоактивних відходів покладається на орган державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами.

Положення про Державний реєстр радіоактивних відходів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 322. Державний кадастр сховищ радіоактивних відходів

Державний кадастр сховищ радіоактивних відходів повинен містити систематизований банк даних щодо місцезнаходження, кількісних та якісних характеристик, умов зберігання або захоронення радіоактивних відходів, систем контролю та моніторингу.

Створення і організація ведення Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів покладається на орган державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами.

Державний кадастр сховищ радіоактивних відходів підлягає безстроковому зберіганню.

Положення про Державний кадастр сховищ радіоактивних відходів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Глава 66. Порядок проведення державної інвентаризації радіоактивних відходів

Стаття 323. Мета проведення державної інвентаризації радіоактивних відходів (РАВ)

Державна інвентаризація радіоактивних відходів (РАВ) проводиться з метою виявлення РАВ, забезпечення контролю за їх накопиченням і переміщенням, своєчасністю здачі їх на захоронення спеціалізованим підприємствам, використанням наявних потужностей сховищ, а також для забезпечення постійного поновлення та своєчасного внесення змін до Державного реєстру радіоактивних відходів.

Стаття 324. Об'єкти, обсяг і періодичність проведення державних інвентаризацій РАВ

Інвентаризація РАВ проводиться на всіх підприємствах (незалежно від форми власності), в установах і організаціях України, що використовують у своїй діяльності радіоактивні речовини (надалі - РР), джерела іонізуючих випромінювань (надалі - ДІВ), прилади, апарати і устаткування, що вміщують в собі ДІВ, здійснюють діяльність щодо зберігання, захоронення РАВ, проведення регламентних робіт щодо забезпечення безпеки на виведених з експлуатації або законсервованих об'єктах, призначених для поводження з РАВ.

Інвентаризації підлягають:

- РАВ (тверді та рідкі), що утворюються в процесі поводження з РР і ДІВ, приладами, апаратами і устаткуванням, що вміщують в собі ДІВ, при здійсненні виробничої, наукової, медичної та інших видів діяльності;

- РАВ, що знаходяться в місцях зберігання, захоронення та на виведених з експлуатації або законсервованих об'єктах, призначених для поводження з РАВ;

- РАВ у вигляді гірничих порід та відходів від загальногосподарської діяльності підприємств, не пов'язаної з використанням РР;

- РАВ у вигляді технологічного устаткування нафто-, газоносних свердловин при їх забрудненні радіонуклідами вище рівнів, установлених нормативними документами.

Державна інвентаризація РАВ здійснюється один раз на три роки.

Конкретні строки проведення інвентаризацій визначає орган державного управління у сфері поводження з РАВ.

Стаття 325. Організація проведення інвентаризації РАВ

Проведення інвентаризації РАВ на всій території України, за винятком РАВ підприємств, установ і організацій, що підпорядковані Міністерству енергетики України, організує Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Стаття 326. Обласні та районні інвентаризаційні комісії з інвентаризації РАВ

Інвентаризацію РАВ здійснюють:

обласні інвентаризаційні комісії, які утворюються за рішенням голови держадміністрації на чолі з її представником та формуються за участю спеціалістів у галузі поводження з РАВ, радіаційної безпеки та радіаційного захисту, а саме: представників обласних управлінь центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, обласних органів держсанепіднагляду Міністерства охорони здоров'я України (надалі - Мінохорони здоров'я України) та міжобласних спеціалізованих підприємств поводження з РАВ.

Обласні управління центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, обласні органи держсанепіднагляду Мінохорони здоров'я України подають до обласної інвентаризаційної комісії відомості про ліцензіатів - користувачів ДІВ та виробників РАВ, що знаходяться на території адміністративно-територіальних утворень.

За рішенням обласної держадміністрації голови виконавчих комітетів районів (у містах) і державні районні адміністрації створюють своїми рішеннями районні інвентаризаційні комісії. До складу районних інвентаризаційних комісій має бути включений на штатній основі спеціаліст у галузі поводження з РАВ або з радіаційної безпеки та радіаційного захисту.

Районна інвентаризаційна комісія:

- дає розпорядження керівникам підприємств, організацій, установ щодо проведення інвентаризації РАВ на місцях;

- здійснює збирання актів інвентаризації, їх зведення, аналіз, оперативне вжиття заходів щодо усунення виявлених недоліків;

- у разі потреби здійснює вибіркову перевірку достовірності результатів інвентаризації.

Стаття 327. Інвентаризаційні комісії поводження з РАВ підприємств (установ)

Інвентаризаційні комісії поводження з РАВ підприємств (установ), до складу яких обов'язково включається член районної комісії, створюються наказами по підприємствах (установах).

Стаття 328. Інвентаризаційні комісії підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства енергетики України

Інвентаризацію РАВ підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства енергетики України, здійснюють інвентаризаційні комісії, що утворюються за наказами міністра.

Стаття 329. Фінансування видатків на проведення інвентаризації

Фінансування видатків на проведення інвентаризації здійснюється органами державного управління у сфері поводження з РАВ відповідно до сфери їх відповідальності.

Стаття 330. Форма обліку РАВ, порядок використання інформації за підсумками інвентаризації РАВ

Результати інвентаризації РАВ на підприємствах, організаціях та установах оформлюються актом за формою згідно з додатком, у трьох примірниках, з яких два примірники передаються в районну інвентаризаційну комісію.

Районні інвентаризаційні комісії за результатами проведених у районі інвентаризацій передають зведені дані до обласних інвентаризаційних комісій.

Обласні інвентаризаційні комісії за результатами проведених в області інвентаризацій передають зведені дані у регіональні центри обліку РАВ, створені на базі відповідних міжобласних спеціалізованих підприємств поводження з РАВ.

Після обробки результатів інвентаризацій регіональні центри обліку РАВ передають інформацію на облікових картках, форма яких встановлюється Положенням про державний реєстр радіоактивних відходів, до органу державного управління у сфері поводження з РАВ для внесення у Державний реєстр радіоактивних відходів.

Орган державного управління у сфері поводження з РАВ забезпечує внесення інформації до Державного реєстру радіоактивних відходів та передачу її в органи державного регулювання з ядерної та радіаційної безпеки (центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів України, Мінохорони здоров'я України).

Глава 67. Порядок поводження з радіоактивними відходами

Стаття 331. Зберігання та захоронення радіоактивних відходів

Зберігання та захоронення радіоактивних відходів дозволяється тільки у спеціально призначених для цього сховищах радіоактивних відходів.

Під час зберігання або захоронення радіоактивних відходів забезпечується надійність їх ізоляції від навколишнього природного середовища системою природних та штучних бар'єрів.

Радіаційна безпека сховищ радіоактивних відходів у звичайних умовах забезпечується дотриманням норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки.

Радіаційна безпека сховищ радіоактивних відходів при екстремальних природних явищах (землетруси, повені, урагани тощо) чи аварійних ситуаціях забезпечується науково обгрунтованими проектними рішеннями щодо можливих сценаріїв подій, якими буде доведено неперевищення меж, встановлених нормами, правилами і стандартами ядерної та радіаційної безпеки.

Довгоіснуючі радіоактивні відходи підлягають захороненню лише в твердому стані, у стабільних геологічних формаціях, з обов'язковим переведенням їх у вибухо-, пожежо-, ядерно безпечну форму, що гарантує локалізацію відходів у межах гірничого відводу надр.

Кількість радіонуклідів, що підлягають захороненню, регламентується нормами, правилами і стандартами з ядерної та радіаційної безпеки.

Захоронення короткоіснуючих радіоактивних відходів в твердому стані може здійснюватись у приповерхневих і наземних сховищах радіоактивних відходів.

Відпрацьоване ядерне паливо, що не підлягає переробці, після відповідної витримки зберігається у спеціальних сховищах відпрацьованого ядерного палива, забезпечених багатобар'єрною системою ізоляції і захисту та обладнаних технічними засобами вилучення палива із цього сховища.

Протягом усього часу зберігання або захоронення радіоактивних відходів регулярно здійснюється контроль за їх станом, радіаційною обстановкою у сховищах радіоактивних відходів та навколишньому природному середовищі.

Стаття 332. Забезпечення фізичного захисту під час поводження з радіоактивними відходами

Забезпечення фізичного захисту під час поводження з радіоактивними відходами передбачає єдину систему планування, координації та контролю за комплексом організаційних та технічних заходів, спрямованих на запобігання несанкціонованому проникненню до сховищ, доступу до радіоактивних відходів та їх використання, на своєчасне виявлення та припинення будь-яких посягань на цілісність і недоторканність споруд.

Забороняється діяльність, пов'язана з поводженням з радіоактивними відходами, якщо не вжито заходів щодо забезпечення фізичного захисту.

Порядок організації фізичного захисту під час поводження з радіоактивними відходами визначається законодавством.

Обов'язки щодо забезпечення фізичного захисту під час поводження з радіоактивними відходами покладаються на ліцензіатів.

Стаття 333. Перевезення радіоактивних відходів

Перевезення радіоактивних відходів можуть здійснювати юридичні або фізичні особи, які мають відповідні ліцензії, видані у встановленому законодавством порядку.

Перевезення радіоактивних відходів здійснюється у транспортних пакувальних комплектах відповідно до затверджених норм, правил і стандартів щодо перевезення радіоактивних відходів, якими передбачаються:

порядок їх перевезення;

права та обов'язки вантажовідправника, перевізника та отримувача;

заходи безпеки;

вимоги до упаковки та транспортних засобів;

заходи на випадок дорожньо-транспортних подій під час перевезення радіоактивних відходів;

запобігання та заходи щодо ліквідації наслідків можливих радіаційних аварій.

Міністерство внутрішніх справ України розробляє комплексну систему заходів щодо попередження дорожньо-транспортних подій під час перевезення радіоактивних відходів.

Умови та режим перевезення радіоактивних відходів повітряним, залізничним, водним або автомобільним транспортом погоджуються з відповідними службами Міністерства внутрішніх справ України.

У разі виникнення радіаційної аварії внаслідок дорожньо-транспортної події під час перевезення радіоактивних відходів відповідальність за її ліквідацію, а також захист персоналу, населення, навколишнього природного середовища та матеріальних цінностей покладається на вантажовідправника, якщо інше не передбачено угодою про перевезення.

Стаття 334. Експлуатація сховищ радіоактивних відходів

Експлуатація сховищ радіоактивних відходів дозволяється після отримання ліцензії на право поводження з радіоактивними відходами.

Експлуатація сховищ радіоактивних відходів здійснюється відповідно до норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки із забезпеченням радіаційного моніторингу за станом сховищ радіоактивних відходів.

Контроль за станом навколишнього природного середовища в районах розташування сховищ радіоактивних відходів здійснюється за рахунок ліцензіата сховищ радіоактивних відходів.

Своєчасне інформування місцевих органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування про порушення під час експлуатації сховищ радіоактивних відходів покладається на ліцензіатів.

Ліцензіати забезпечують виконання заходів, спрямованих на ефективне використання діючих сховищ радіоактивних відходів.

Особливий режим на території сховища радіоактивних відходів та в санітарно-захисній зоні регулюється відповідно до законодавства.

Стаття 335. Закриття (консервація) сховищ радіоактивних відходів

Закриття (консервація) сховищ радіоактивних відходів здійснюється за рішенням органу державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами, погодженим з органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки.

Припинення приймання радіоактивних відходів та консервація сховища радіоактивних відходів проводяться згідно з проектом закриття (консервації) сховищ радіоактивних відходів та нормами, правилами і стандартами радіаційної безпеки.

Після закриття (консервації) сховища радіоактивних відходів забезпечується зниження можливості несанкціонованого доступу до законсервованого сховища.

Для запобігання несанкціонованому заселенню територій, проведенню робіт, що можуть призвести до руйнування захисних бар'єрів, необхідно передбачати сукупність заходів щодо:

розміщення інформації та обмежень на картах, які зберігаються у відповідних органах державної виконавчої влади та органі державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами;

встановлення попереджувальних знаків з відповідними написами тощо.

Відповідальність за збереження документації, яка характеризує об'єкт, попереджувальних знаків, огорож тощо покладається на орган державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами і місцевий орган державної виконавчої влади.

Особливий режим на території сховищ радіоактивних відходів у санітарно-захисній зоні після їх закриття регулюється законодавством.

Глава 68. Порядок розміщення, проектування, будівництва та введення в експлуатацію об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами

Стаття 336. Порядок прийняття рішення про проведення проектно-пошукових робіт для розміщення об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами

Рішення про будівництво об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, відповідно до компетенції приймають Верховна Рада України або Кабінет Міністрів України.

Про прийняття рішення про будівництво сховища радіоактивних відходів або об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, а також про початок проектно-пошукових робіт на запланованому майданчику спеціалізоване підприємство по поводженню з радіоактивними відходами повідомляє місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, на території яких планується будівництво.

Пропозиції щодо майданчика, які подаються спеціалізованим підприємством по поводженню з радіоактивними відходами, розглядаються за наявності:

необхідної інформації про споруджуваний об'єкт та про заходи, спрямовані на обмеження негативного впливу цього об'єкта на здоров'я населення і стан навколишнього природного середовища;

висновків державної екологічної експертизи;

висновків державної експертизи з ядерної та радіаційної безпеки.

Висновки цих експертиз повинні бути доступними для ознайомлення громадян та їх об'єднань.

Якщо майданчик визнається непридатним для спорудження сховища радіоактивних відходів або об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, ліцензіат повинен провести роботи по рекультивації території та усуненню всіх екологічно шкідливих наслідків, які зумовлені проведенням проектно-пошукових робіт.

Стаття 337. Порядок затвердження рішення по вибору майданчика для будівництва сховища або об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами

Орган державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами у встановленому законодавством порядку подає на розгляд Верховної Ради або Кабінету Міністрів України пропозиції щодо затвердження майданчика та отримання дозволу на будівництво сховища радіоактивних відходів або об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, і повідомляє про це відповідний місцевий орган державної виконавчої влади і орган місцевого самоврядування.

На розгляд подаються:

технічні характеристики сховища радіоактивних відходів або об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами;

обгрунтування необхідності спорудження об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, і не менше трьох варіантів щодо майданчиків для його розміщення;

аналіз даних, які отримані під час проведення проектно-пошукових робіт, стосовно безпеки майданчика;

характеристика навколишнього природного середовища в районі розташування об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, та сховищ радіоактивних відходів;

висновок про вплив цих об'єктів та сховищ на людину та навколишнє природне середовище;

зауваження та висновки Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Міністерства охорони здоров'я України, Державного комітету України по геології і використанню надр, Державного комітету України по гідрометеорології;

пропозиції та зауваження відповідних місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Рішення про вибір майданчика для спорудження сховища радіоактивних відходів чи об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, приймає Верховна Рада України або Кабінет Міністрів України відповідно до їх компетенції.

Стаття 338. Проектування, будівництво та введення в експлуатацію сховищ радіоактивних відходів або об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами

Проектування сховищ радіоактивних відходів або об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, здійснюється відповідно до діючих норм, правил і стандартів з використанням технологій, які були підтверджені досвідом, випробуваннями чи аналізом.

Проект сховища радіоактивних відходів обов'язково повинен містити дві оцінки безпеки:

під час експлуатації сховища;

після закриття сховища.

Оцінка безпеки включає в себе аналіз сценаріїв розвитку можливих надзвичайних ситуацій, їх наслідків та порівняння результатів з критеріями безпеки.

У разі позитивного висновку державних експертиз на проект у встановленому законодавством порядку видається ліцензія на будівництво.

Введення в експлуатацію сховища радіоактивних відходів або об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, проводиться при наявності ліцензії на експлуатацію, виданої у встановленому законодавством порядку.

Глава 69. Правовий режим територій, відведених під сховища радіоактивних відходів та об'єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами

Стаття 339. Надання земельних ділянок під сховища радіоактивних відходів та об'єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами

Земельні ділянки, відведені під сховища радіоактивних відходів, або об'єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами, надаються на весь визначений проектом період експлуатації та консервації згідно з земельним законодавством.

Стаття 340. Види діяльності, заборонені на територіях, відведених під сховища радіоактивних відходів, та об'єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами

Земельні ділянки, відведені під сховища радіоактивних відходів, виводяться з господарського обороту і відмежовуються від суміжних територій санітарно-захисними зонами.

У межах санітарно-захисних зон забороняється:

проживання населення;

здійснення всіх видів водокористування, лісокористування та користування надрами, за винятком зумовлених затвердженими проектами;

проведення наукових досліджень без спеціальних дозволів;

здійснення без спеціального дозволу сільськогосподарської, лісогосподарської та іншої виробничої діяльності, спрямованої на одержання товарної продукції, а також будівництво об'єктів соціального та громадського призначення;

будь-яка інша діяльність, яка не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Глава 70. Соціальні аспекти державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами

Стаття 341. Соціальні гарантії для громадян, які проживають або працюють у районі розташування сховищ радіоактивних відходів та об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами

Громадянам, які проживають або працюють у районі розташування сховищ радіоактивних відходів та об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, гарантується право на компенсацію за шкоду, заподіяну цими сховищами та об'єктами.

Питання про вид, обсяги та порядок надання таких компенсацій у кожному конкретному випадку вирішується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 342. Соціальний захист персоналу, який працює з радіоактивними відходами

Соціальний захист персоналу, який працює з радіоактивними відходами, включає:

обов'язкове державне медичне страхування;

пільги щодо визначення пенсійного віку, скороченого робочого дня, обчислення надбавки до заробітної плати, отримання позик тощо.

Види та обсяг пільг визначаються законодавчими актами України.

Глава 71. Відповідальність за порушення законодавства у сфері поводження з радіоактивними відходами

Стаття 343. Відповідальність за порушення законодавства у сфері поводження з радіоактивними відходами

Особи, винні у порушенні законодавства про поводження з радіоактивними відходами, несуть відповідальність за:

поводження з радіоактивними відходами без відповідної ліцензії;

порушення під час поводження з радіоактивними відходами вимог норм, правил і стандартів щодо безпечного ведення робіт;

невиконання умов ліцензування під час поводження з радіоактивними відходами;

невиконання приписів органів, які здійснюють регулювання у сфері поводження з радіоактивними відходами;

порушення вимог законодавства щодо обов'язкових державних експертиз та неврахування їх висновків;

приховування від населення або фальсифікацію інформації про екологічний стан на території, відведеній під сховище радіоактивних відходів чи об'єкт, призначений для поводження з радіоактивними відходами;

невиконання службових обов'язків щодо попередження аварій та ліквідації їх наслідків на сховищах радіоактивних відходів та об'єктах, призначених для поводження з радіоактивними відходами, а також приховування інформації про такі аварії;

використання радіоактивних відходів з метою заподіяння шкоди здоров'ю населення або окремої особи;

прийняття в експлуатацію сховищ радіоактивних відходів або об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, без реалізації заходів щодо забезпечення захисту персоналу, населення та навколишнього природного середовища;

поставку, монтаж та введення в експлуатацію несправного обладнання;

прийняття в експлуатацію сховищ радіоактивних відходів чи об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, без спорудження та введення в дію всього передбаченого проектом комплексу цих об'єктів;

допуск до роботи з радіоактивними відходами осіб без відповідної підготовки, осіб молодше 18 років, а також тих, які мають медичні протипоказання;

порушення вимог щодо забезпечення фізичного захисту при поводженні з радіоактивними відходами;

несанкціоноване ввезення або вивезення радіоактивних відходів за межі України.

Законодавством може бути передбачено відповідальність і за інші порушення у сфері поводження з радіоактивними відходами.

РОЗДІЛ 20. ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ РАДІОАКТИВНИХ ВІДХОДІВ

Глава 72. Загальні положення

Стаття 344. Мета проведення державної інвентаризації радіоактивних відходів

Державна інвентаризація радіоактивних відходів (РАВ) проводиться з метою виявлення РАВ, забезпечення контролю за їх накопиченням і переміщенням, своєчасністю здачі їх на захоронення спеціалізованим підприємствам, використанням наявних потужностей сховищ, а також для забезпечення постійного поновлення та своєчасного внесення змін до Державного реєстру радіоактивних відходів.

Стаття 345. Обсяг і періодичність проведення державних інвентаризацій РАВ

Інвентаризація РАВ проводиться на всіх підприємствах (незалежно від форми власності), в установах і організаціях України, що використовують у своїй діяльності радіоактивні речовини (надалі - РР), джерела іонізуючих випромінювань (надалі - ДІВ), прилади, апарати і устаткування, що вміщують в собі ДІВ, здійснюють діяльність щодо зберігання, захоронення РАВ, проведення регламентних робіт щодо забезпечення безпеки на виведених з експлуатації або законсервованих об'єктах, призначених для поводження з РАВ.

Стаття 346. Об'єкти проведення державних інвентаризацій РАВ

Інвентаризації підлягають:

- РАВ (тверді та рідкі), що утворюються в процесі поводження з РР і ДІВ, приладами, апаратами і устаткуванням, що вміщують в собі ДІВ, при здійсненні виробничої, наукової, медичної та інших видів діяльності;

- РАВ, що знаходяться в місцях зберігання, захоронення та на виведених з експлуатації або законсервованих об'єктах, призначених для поводження з РАВ;

- РАВ у вигляді гірничих порід та відходів від загальногосподарської діяльності підприємств, не пов'язаної з використанням РР;

- РАВ у вигляді технологічного устаткування нафто-, газоносних свердловин при їх забрудненні радіонуклідами вище рівнів, установлених нормативними документами.

Стаття 347. Періодичність проведення державних інвентаризацій РАВ

Державна інвентаризація РАВ здійснюється один раз на три роки. Конкретні строки проведення інвентаризацій визначає орган державного управління у сфері поводження з РАВ.

Глава 73. Організація проведення інвентаризації РАВ

Стаття 348. Органи, уповноважені щодо проведення інвентаризації РАВ

Проведення інвентаризації РАВ на всій території України, за винятком РАВ підприємств, установ і організацій, що підпорядковані центральному органу виконавчої влади у сфері енергетики, організує центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та спеціально уповноважений орган у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Стаття 349. Здійснення інвентаризації РАВ обласними інвентаризаційними комісіями

Інвентаризацію РАВ здійснюють обласні інвентаризаційні комісії, які утворюються за рішенням голови держадміністрації на чолі з її представником та формуються за участю спеціалістів у галузі поводження з РАВ, радіаційної безпеки та радіаційного захисту, а саме: представників обласних управлінь екології та природних ресурсів центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, обласних органів держсанепіднагляду та міжобласних спецкомбінатів Українського державного об'єднання "Радон".

Стаття 350. Надання відомостей про ліцензіатів - користувачів ДІВ та виробників РАВ-до обласної інвентаризаційної комісії

Обласні управління екології та природних ресурсів центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, обласних органів держсанепіднагляду України подають до обласної інвентаризаційної комісії відомості про ліцензіатів - користувачів ДІВ та виробників РАВ, що знаходяться на території адміністративно-територіальних утворень.

Стаття 351. Створення районних інвентаризаційних комісій

За рішенням обласної держадміністрації голови виконавчих комітетів районів (у містах) і державні районні адміністрації створюють своїми рішеннями районні інвентаризаційні комісії.

Стаття 352. Склад районних інвентаризаційних комісій

До складу районних інвентаризаційних комісій має бути включений на штатній основі спеціаліст у галузі поводження з РАВ або з радіаційної безпеки та радіаційного захисту.

Стаття 353. Компетенція районних інвентаризаційних комісій

Районна інвентаризаційна комісія:

- дає розпорядження керівникам підприємств, організацій, установ щодо проведення інвентаризації РАВ на місцях;

- здійснює збирання актів інвентаризації, їх зведення, аналіз, оперативне вжиття заходів щодо усунення виявлених недоліків;

- у разі потреби здійснює вибіркову перевірку достовірності результатів інвентаризації.

Стаття 354. Створення інвентаризаційних комісій підприємств

Інвентаризаційні комісії підприємств створюються наказами по підприємствах (установах).

До складу інвентаризаційних комісій підприємств (установ) обов'язково включається член районної комісії.

Стаття 355. Інвентаризація РАВ підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства енергетики

Інвентаризацію РАВ підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства енергетики України, здійснюють інвентаризаційні комісії, що утворюються за наказами міністра.

Стаття 356. Фінансування видатків на проведення інвентаризації

Фінансування видатків на проведення інвентаризації здійснюється органами державного управління у сфері поводження з РАВ відповідно до сфери їх відповідальності.

Глава 74. Форма обліку РАВ, порядок використання інформації за підсумками інвентаризації РАВ

Стаття 357. Оформлення результатів інвентаризації РАВ на підприємствах, організаціях та установах

Результати інвентаризації РАВ на підприємствах, організаціях та установах оформлюються актом за формою, затвердженою Кабміном, у трьох примірниках, з яких два примірники передаються в районну інвентаризаційну комісію.

Стаття 358. Передача районними інвентаризаційними комісіями зведених даних комісії за результатами проведених у районі інвентаризацій обласних інвентаризаційних комісій

Районні інвентаризаційні комісії за результатами проведених у районі інвентаризацій передають зведені дані до обласних інвентаризаційних комісій.

Стаття 359. Передача обласними інвентаризаційними комісіями зведених даних комісії за результатами проведених в регіональні центри обліку РАВ

Обласні інвентаризаційні комісії за результатами проведених в області інвентаризацій передають зведені дані у регіональні центри обліку РАВ, створені на базі відповідних міжобласних спецкомбінатів Українського Державного об'єднання "Радон".

Стаття 360. Передача результатів інвентаризацій до органу державного управління у сфері поводження з РАВ для внесення у Державний реєстр радіоактивних відходів

Після обробки результатів інвентаризацій регіональні центри обліку РАВ передають інформацію на облікових картках, форма яких встановлюється Положенням про державний реєстр радіоактивних відходів, до органу державного управління у сфері поводження з РАВ для внесення у Державний реєстр радіоактивних відходів.

Стаття 361. Внесення інформації до Державного реєстру радіоактивних відходів

Орган державного управління у сфері поводження з РАВ забезпечує внесення інформації до Державного реєстру радіоактивних відходів та передачу її в органи державного регулювання з питань екології та природних ресурсів, держсанепіднагляду України.

РОЗДІЛ 21. ЗВІЛЬНЕННЯ РАДІОАКТИВНИХ ВІДХОДІВ І ПОБІЧНИХ РАДІОАКТИВНИХ МАТЕРІАЛІВ ВІД РЕГУЛЯЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ

Глава 75. Загальні положення

Стаття 362. Мета запровадження звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю

Метою запровадження звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю є перехід до національних нормативів регулювання безпеки в сфері поводження з радіоактивними

Стаття 363. Сфера дії вимог Порядку

Вимоги Порядку поширюються на види діяльності у сфері поводження з рідкими і твердими радіоактивними відходами, які утворюються на ядерних установках, а також при використанні радіаційних технологій у промисловості, сільському господарстві, медицині та наукових дослідженнях у таких випадках:

при створенні в процесі використання ядерної енергії радіоактивних відходів дуже низької питомої активності з поверхневим забрудненням, що знімається, які безпосередньо або після дезактивації та/або буферного зберігання можуть розглядатися як ті, котрі підлягають звільненню від подальшого регуляційного контролю;

- при запровадженні технологій по переробці радіоактивних відходів, що передбачають виділення окремих потоків продуктів переробки, які можуть бути захоронені або повторно використані без застосування до них регуляційного контролю;

- при вторинному використанні матеріалів, які містять радіонукліди або забруднені ними, в межах ядерно-паливного циклу або радіаційних технологій, включаючи буферний матеріал обмеженого застосування.

Глава 76. Порядок звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю

Стаття 364. Введення критеріїв забезпечення безпеки при звільненні від регуляційного контролю радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів

Порядок запроваджує критерії забезпечення безпеки при звільненні від регуляційного контролю радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів і належить до норм, правил і стандартів щодо поводження з радіоактивними відходами.

Стаття 365. Дозвільний порядок звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю

Звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю здійснюється у дозвільному порядку органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки.

Стаття 366. Можливість звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю здійснюватися на будь-якому етапі поводження з ними

Звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю може здійснюватися на будь-якому етапі поводження з ними.

Стаття 367. Обмеження кількості радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів, які звільняються від регуляційного контролю

У кожному конкретному випадку кількість радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів, які звільняються від регуляційного контролю, обмежується кількісною межею, яка визначається виходячи з дозових критеріїв.

Стаття 368. Обмежене і остаточне звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю

Звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю може бути як остаточним, так і обмеженим.

Стаття 369. Остаточне звільнення від регуляційного контролю радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів

Остаточно від регуляційного контролю звільняються радіоактивні відходи і побічні радіоактивні матеріали, які можуть не розглядатися як радіоактивні через їх низьку активність.

При цьому не визначаються методи захоронення або переробки радіоактивних відходів і не вводяться інші обмеження.

Стаття 370. Обмежене звільнення від регуляційного контролю

У разі обмеженого звільнення від регуляційного контролю визначаються методи захоронення або переробки, встановлюються рівні звільнення, а також обумовлюється можливість передачі радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів іншій юридичній особі.

Глава 77. Критерії звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю

Стаття 371. Звільнення від регуляційного контролю

Звільнення від регуляційного контролю не повинно призводити до перевищення основних дозових меж, які встановлені діючими нормами радіаційної безпеки.

Стаття 372. Врахування фізичних, хімічних та інших властивостей радіоактивних відходів при розгляді можливості звільнення від регуляційного контролю

При розгляді можливості звільнення від регуляційного контролю повинні бути враховані фізичні, хімічні та інші властивості радіоактивних відходів з метою запобігання випадкам звільнення від регуляційного контролю радіоактивних відходів, нерадіаційні властивості яких можуть призвести до збільшення радіаційної небезпеки.

Не можуть бути звільнені від регуляційного контролю легкозаймисті та летючі радіоактивні відходи і побічні радіоактивні матеріали.

Стаття 373. Основні дозові критерії, що визначають можливість звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю

Основними дозовими критеріями, що визначають можливість звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю, є:

індивідуальна еквівалентна доза для критичної групи не повинна перевищувати 0,05 мЗв за рік;

колективна доза, обумовлена діяльністю щодо поводження з радіоактивними відходами, які звільняються від регуляційного контролю, не повинна перевищувати 1 люд/Зв за рік.

Стаття 374. Відходи і побічні радіоактивні матеріали, які підлягають остаточному звільненню від регуляційного контролю

Остаточному звільненню від регуляційного контролю підлягають радіоактивні відходи і побічні радіоактивні матеріали, радіаційні характеристики яких відповідають таким рівням звільнення (у випадку невідомого нуклідного складу радіоактивних відходів):

сумарна питома активність, що усереднена для партії радіоактивних відходів, але не більше ніж для 1000 кг, не перевищує 1 кБк/кг для джерел бета- і гама-випромінювання або 100 Бк/кг для джерел альфа-випромінювання, причому сумарна маса радіоактивних відходів не повинна перевищувати 3000 тонн за рік;

сумарна активність одиничної упаковки, яка вміщує менше, ніж 100 кг радіоактивних відходів, складає не більше ніж 100 кБк для джерел бета- і гама-випромінювання або 10 кБк для джерел альфа-випромінювання;

при знятті з експлуатації ядерних установок для будівельних матеріалів встановлюються такі рівні звільнення поверхневого забруднення:

альфа-випромінювання 0.05 Бк/квад.см (рівень звільнення 5000 Бк);

бета- і гама- 5 Бк/квад. см (рівень звільнення 5000 кБк) випромінювання;

інші радіонукліди- 0,5 Бк/квад. см (5000 Бк < рівень звільнення < 5000 кБк).

Стаття 375. Встановлення рівнів звільнення при обмеженому звільненні від регуляційного контролю

Рівні звільнення при обмеженому звільненні від регуляційного контролю встановлюються у кожному конкретному випадку на основі розрахунків індивідуальних і колективних доз для можливих сценаріїв та шляхів їх формування.

Стаття 376. Введення (як в цілому, так і для кожного окремого майданчика) річних квот щодо об'єму (активності)

При обмеженому звільненні від регуляційного контролю, яке поширюється на різні майданчики, кількість радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів, що звільняються від регуляційного контролю, обмежується шляхом введення (як в цілому, так і для кожного окремого майданчика) річних квот щодо об'єму (активності) на підставі оцінки ймовірного вкладу до колективної дози від видів діяльності щодо поводження з радіоактивними відходами, з яких знімається регуляційний контроль.

Стаття 377. Безпечне поводження з радіоактивними відходами і побічними радіоактивними матеріалами

Безпечне поводження з радіоактивними відходами і побічними радіоактивними матеріалами, які обмежено звільняються від регуляційного контролю, обумовлюється наявністю системи якості, яка забезпечує гарантії того, що радіоактивні відходи відповідають встановленим критеріям та подальше поводження з ними буде здійснюватися обумовленим чином.

Стаття 378. Створення технологічних, технічних і матеріальних умов, які забезпечують подальше безпечне поводження з радіоактивними відходами і побічними радіоактивними матеріалами, що звільняються від регуляційного контролю

До прийняття рішення про обмежене звільнення від регуляційного контролю радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів повинні бути створені належні технологічні, технічні і матеріальні умови, які забезпечують подальше безпечне поводження з ними.

Глава 78. Вимоги до матеріалів щодо обґрунтування звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю та їх розгляд

Стаття 379. Підстави звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю

Звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю здійснюється на основі розгляду Адміністрацією ядерного регулювання центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів заяви та матеріалів-обгрунтувань, що подаються юридичною особою, яка несе відповідальність за ці радіоактивні відходи.

Стаття 380. Відповідальність за обґрунтування можливості звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю

Відповідальність за обґрунтування можливості звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю та похідних кількісних критеріїв для кожного конкретного випадку (рівнів звільнення) покладається на юридичну особу, що відповідає за ці радіоактивні відходи і побічні радіоактивні матеріали.

Стаття 381. Оформлення заяви про зняття регуляційного контролю

У заяві про зняття регуляційного контролю необхідно вказати:

- технологічне джерело радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів, що передбачаються для звільнення від регуляційного контролю, загальний опис їх фізичних, хімічних та радіаційних характеристик;

- подальше передбачуване призначення зазначених радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів (остаточне зняття регуляційного контролю, буферне зберігання з подальшим остаточним зняттям регуляційного контролю, вторинне використання, з передачею іншій юридичній особі або без неї);

- передбачувані похідні рівні звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів;

- передбачувана кількість радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів, що підпадають під звільнення від регуляційного контролю, яка виражається через сумарну активність, а також вагу або об'єм.

Глава 79. Вимоги до матеріалів обґрунтування

Стаття 382. Зміст матеріалів обґрунтування

Матеріали обґрунтування повинні включати:

ліцензію, що видана юридичній особі, яка несе відповідальність за радіоактивні відходи і побічні радіоактивні матеріали, що розглядаються;

санітарний паспорт (або документ, який його замінює);

техніко-економічне обґрунтування доцільності звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю, яке включає:

опис походження та характеристик радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів;

аналіз витрат та ефективності, що пов'язані із звільненням радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю;

методи та апаратне забезпечення, що застосовуються для визначення активності радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів;

спосіб захоронення або переробки радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів;

оцінку радіаційного впливу на персонал, населення і навколишнє природне середовище від радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів, що звільняються від регуляційного контролю;

програму забезпечення якості або витяги з неї, які характеризують заходи і методи, що забезпечують впевненість у тому, що віднесення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів до тих, що звільняються від регуляційного контролю та подальше поводження з ними, буде здійснюватися належним чином;

звіт встановленої форми про вплив на навколишнє природне середовище;

позитивний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи, яка виконується згідно з чинним законодавством України;

позитивний висновок державної екологічної експертизи, яка виконується згідно з порядком, встановленим Законом України "Про державну екологічну експертизу".

Стаття 383. Видача дозволу на звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю

При наявності позитивних висновків обов'язкових експертиз та виконанні всіх належних вимог норм та правил щодо ядерної та радіаційної безпеки, Адміністрація ядерного регулювання видає дозвіл на звільнення радіоактивних відходів і побічних радіоактивних матеріалів від регуляційного контролю, в якому слід вказати:

- характеристики, які ідентифікують радіоактивні відходи і побічні радіоактивні матеріали, що звільняються від регуляційного контролю (походження, вид, рівні звільнення);

- умови звільнення від регуляційного контролю;

- термін звільнення від регуляційного контролю (при обмеженому звільненні).

Стаття 384. Перевірки умов поводження з радіоактивними відходами і побічними радіоактивними матеріалами, які обмежено звільнені від регуляційного контролю

Органами державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки з періодичністю принаймні один раз на рік здійснюються перевірки умов поводження з радіоактивними відходами і побічними радіоактивними матеріалами, які обмежено звільнені від регуляційного контролю.

РОЗДІЛ 22. ТРАНСКОРДОННІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ ВІДХОДІВ ТА ЇХ УТИЛІЗАЦІЯ ВИДАЛЕННЯ

Глава 80. Здійснення перевезення відходів, що не є небезпечними

Стаття 385. Транскордонні перевезення відходів, що включені до Зеленого переліку

Транскордонні перевезення відходів, що включені до Зеленого переліку відходів під час їх транзиту через територію України, здійснюються відповідно до існуючих заходів контролю, які звичайно застосовуються під час торговельних операцій.

Стаття 386. Умови здійснення перевезень відходів у звичайному режимі

Відсутність у відходах небезпечних складників має підтверджуватися відповідним документом, що супроводжує транскордонні перевезення відходів.

Висновок щодо того, чи підпадають відходи Зеленого переліку відходів, які є об'єктом експорту або імпорту, під дію положень щодо транскордонних перевезень небезпечних відходів, чи не підпадають, центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів.

Порядок надання такого висновку встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів

Стаття 387. Маршрути та способи транзиту відходів, що включені до Зеленого переліку

Транзит відходів, що включені до Зеленого переліку здійснюється відповідними автомобільними, залізничними, водними та повітряними шляхами сполучення, що пролягають через пункти пропуску через державний кордон України, визначені Кабінетом Міністрів України, з урахуванням принципу свободи транзиту та вимог міжнародних договорів України.

Стаття 388. Документація, необхідна при здійсненні транскордонних перевезень відходів в звичайному режимі

Транзит відходів в звичайному режимі супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна СМГС, коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до митних органів подається вантажна митна декларація (ВМД).

Службовим особам центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, які здійснюють контроль транзитних вантажів, забороняється вимагати від учасників транзиту іншої документації транзиту вантажів, крім визначеної частиною першою цієї статті та міжнародними договорами України.

Стаття 389. Тарифи і розрахунки при транзиті відходів Зеленого переліку

Тарифи на транзитні послуги (роботи) визначаються договорами (контрактами), якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Розрахунки між вантажовласниками та іншими учасниками транзиту здійснюються у порядку, визначеному цими договорами (контрактами).

Стаття 390. Контроль транзитних відходів Зеленого переліку

Контроль транзитних відходів Зеленого переліку встановлюється виключно законами і міжнародними договорами України та здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України. Контроль транзитних вантажів та обробка супроводжувальної документації транзиту вантажів здійснюються за технологічними схемами пропуску через державний кордон України відповідних транспортних засобів, що визначають терміни його проведення та регламентують дії службових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади.

Стаття 391. Інформування заінтересованих держав про перевезення відходів Зеленого переліку

Головний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами надає зацікавленим державам інформацію та узгоджує з ними всі аспекти перевезення відходів Зеленого переліку.

Глава 81. Здійснення державного контролю за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією

Стаття 392. Компетентний орган з питань контролю за перевезенням небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням в Україні

Компетентним органом з питань контролю за перевезенням небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням в Україні є центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів.

Стаття 393. Сфера застосування положень цієї глави

Дія положень цієї глави поширюється на такі відходи, що є об'єктом транскордонного перевезення:

а) небезпечні відходи, що включені до розділу А Жовтого переліку відходів;

б) відходи, які потребують окремого розгляду, що включені до розділу Б Жовтого переліку відходів;

в) відходи, що включені до Зеленого переліку відходів і є об'єктом транскордонного перевезення, у разі, коли вони містять матеріали, наведені у додатку 2 до цього Положення, в таких кількостях, що можуть виявляти небезпечні властивості, наведені у переліку небезпечних властивостей, а також якщо транскордонні перевезення таких відходів підпадають під державне регулювання у заінтересованих державах.

В інших випадках відходи, що включені до Зеленого переліку відходів, не підпадають під дію положень цього розділу.

Висновок щодо того, чи підпадають відходи Зеленого переліку

відходів, які є об'єктом експорту або імпорту, під дію положень цього розділу, чи не підпадають, надає центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів.

Стаття 394. Контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням

Контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням базується на процедурі письмового повідомлення компетентних органів заінтересованих держав про будь-яке транскордонне перевезення небезпечних відходів і отримання від них письмової згоди на здійснення перевезення.

Повідомлювачем може бути:

виробник відходів;

експортер;

компетентний орган держави експорту (особа, призначена компетентним органом).

Стаття 395. Основні документи, що застосовуються у процедурі повідомлення та для отримання письмової згоди на перевезення

Основними документами, що застосовуються у процедурі повідомлення та для отримання письмової згоди на перевезення, а також для супроводження транскордонних перевезень небезпечних відходів, є повідомлення, у якому засвідчується згода на транскордонне перевезення, і документ про перевезення, у якому засвідчується факт відвантаження, проходження пунктів пропуску через державний кордон, отримання одержувачем і завершення утилізації/видалення відходів.

Інструкцію щодо заповнення цих документів затверджує центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів.

Стаття 396. Класифікація небезпечних відходів

Небезпечні відходи у разі їх транскордонного перевезення підлягають класифікації згідно з Міжнародним кодом ідентифікації відходів, крім випадків, коли транскордонне перевезення здійснюється на підставі відповідного міжнародного договору, у якому зазначається інший метод класифікації.

Інструкція з отримання Міжнародного коду ідентифікації відходів затверджується центральним органом виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів.

Глава 82. Експорт небезпечних відходів

Стаття 397. Документи для здійснення експорту небезпечних відходів

Експортер, який має намір експортувати небезпечні відходи, звертається до центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів з офіційним листом щонайменше за 70 днів до запланованої дати їх першого перевезення і подає необхідну кількість заповнених бланків повідомлення (примірники, призначені для компетентних органів держав імпорту і транзиту заповнюються мовою, прийнятною для цих держав) та додатково:

підтвердження наявності в експортера ліцензії на здійснення відповідних операцій поводження з небезпечними відходами, запропонованими для експорту, та на їх транскордонне перевезення;

відомості про походження і склад відходів, а у разі потреби (на запит центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів) протокол аналізу;

відомості про особу, що відповідає за утилізацію/видалення (опис способу утилізації/видалення, потужність і місцезнаходження санкціонованого об'єкта, термін дії дозволу на його експлуатацію);

нотаріально засвідчену копію контракту між експортером та особою, що відповідає за утилізацію/видалення, в якому зазначено методи екологічно обгрунтованого поводження з відходами і який має містити такі відомості:

зобов'язання сторін щодо відповідальності за будь-які несприятливі наслідки в результаті подання неправильних відомостей, неправильного поводження з відходами, аварій або інших непередбачених подій, у тому числі за здійснення альтернативних заходів з утилізації/видалення відходів екологічно обгрунтованим способом або реімпорту відходів у разі неможливості виконання первісних умов контракту;

зобов'язання особи, що відповідає за утилізацію/видалення, про підтвердження отримання відходів протягом трьох робочих днів (тобто надсилання експортеру та компетентним органам заінтересованих держав копії відповідно заповненого документа про перевезення);

зобов'язання особи, що відповідає за утилізацію/видалення, про підтвердження закінчення операцій з утилізації/видалення відходів протягом 180 днів після отримання відходів (тобто надсилання експортеру та компетентним органам заінтересованих держав копії відповідно заповненого документа про перевезення);

опис шляху транспортування відходів;

відомості про страхування відповідальності експортера щодо відшкодування шкоди, якої може бути заподіяно здоров'ю людини, власності і навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення небезпечних відходів.

У разі потреби центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів може зажадати подання додаткової інформації.

Центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів у сфері поводження з відходами надсилає або доручає експортеру надіслати повідомлення компетентним органам заінтересованих держав.

Стаття 398. Обмеження щодо експорту небезпечних відходів

Експорт небезпечних відходів не дозволяється:

у будь-який пункт на південь від 60 град. Південної широти;

до будь-якої держави, яка заборонила імпорт таких відходів і повідомила про це Україну;

до будь-якої держави, яка не є Стороною Базельської конвенції, якщо з нею не укладено відповідну міжнародну угоду щодо транскордонних перевезень небезпечних відходів;

до будь-якої держави, якщо є підстави вважати, що утилізація/видалення таких відходів не буде здійснюватися екологічно обгрунтованим способом;

до будь-якої держави, яка не дала письмової згоди на імпорт таких відходів.

Експорт небезпечних відходів дозволяється у разі, коли в Україні немає технічних можливостей і необхідних потужностей для видалення таких відходів екологічно обґрунтованим способом (у разі, коли небезпечні відходи експортуються з метою видалення) або такі відходи використовуються як вторинна сировина у державі імпорту.

Стаття 399. Умови, за яких може здійснюватися експорт небезпечних відходів

У разі коли експорт дозволяється центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів дати згоду на експорт відходів за таких умов:

контракт між експортером та особою, відповідальною за утилізацію/видалення, відповідає вимогам екологічно обгрунтованого поводження з відходами і містить необхідні зобов'язання сторін;

тара, маркування та транспортування відповідають вимогам визнаних міжнародних норм, стандартів і практики;

оформлено документ про перевезення. Порядок оформлення встановлюється центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів;

підтверджено забезпеченість страхуванням відповідальності експортера щодо відшкодування шкоди, якої може бути заподіяно здоров'ю людини, власності і навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення небезпечних відходів;

експортер отримав письмову згоду на транскордонне перевезення відходів від компетентних органів заінтересованих держав (якщо держава транзиту не має практики надання письмової згоди за таких обставин або зняла вимогу про надання письмової згоди, через 60 днів після підтвердження отримання державою транзиту запиту з боку експортера допускається перевезення за "мовчазної згоди", якщо відповідна держава транзиту в цей 60-денний період не встановить будь-яких інших умов або не висловить заперечення).

Стаття 400. Здійснення багаторазового експорту

Письмова згода на багаторазовий експорт небезпечних відходів може надаватися у разі наявності письмової згоди на це заінтересованих держав терміном щонайбільше на один рік, якщо відходи:

мають однакові фізичні та хімічні властивості;

регулярно поставляються одній і тій же особі, відповідальній за утилізацію, через одні й ті ж пункти пропуску через державний кордон на виїзді з України і на в'їзді у державу імпорту;

перевозяться транзитом через одні й ті ж пункти пропуску через державний кордон на в'їзді в державу та виїзді з держави (держав) транзиту.

Стаття 401. Дії експортера під час перевезення

Експортер/повідомник за три дні до кожного відправлення небезпечних відходів надсилає копії документа про перевезення компетентним органам заінтересованих держав.

Перевізник під час транспортування небезпечних відходів надає перший примірник документа про перевезення одержувачу відходів, інші примірники - митним службам заінтересованих держав.

Якщо транскордонне перевезення небезпечних відходів, на яке заінтересовані держави дали згоду, не може бути закінчене відповідно до умов контракту, експортер зобов'язаний вивезти відходи назад, якщо інші можливості для їх утилізації/видалення екологічно обґрунтованим способом не буде знайдено протягом 90 днів від того моменту, коли компетентний орган держави імпорту поінформував про це центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів або виробника, чи в будь-який інший термін, погоджений заінтересованими сторонами.

Глава 83. Імпорт небезпечних відходів

Стаття 402. Умови, за яких може здійснюватися імпорт небезпечних відходів

Небезпечні відходи можуть імпортуватися тільки за умови наявності письмової згоди центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів.

Забороняється ввезення в Україну небезпечних відходів з метою їх зберігання чи захоронення.

Стаття 403. Документи, необхідні для здійснення імпорту небезпечних відходів

Для розгляду питання про надання згоди на імпорт небезпечних відходів до центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів подаються оригінал повідомлення держави експорту (якщо транскордонне перевезення відходів, що імпортуються, не підлягає такому контролю в державі експорту, зобов'язання повідомника бере на себе особа, що відповідає за утилізацію/видалення), а також додатково імпортером/особою, що відповідає за утилізацію/видалення:

офіційне письмове звернення з проханням про надання згоди на імпорт небезпечних відходів згідно з поданим повідомленням;

підтвердження наявності в імпортера та в особи, що відповідає за утилізацію/видалення, ліцензій на здійснення відповідних операцій поводження з небезпечними відходами, запропонованими для імпорту, та на їх транскордонне перевезення;

нотаріально засвідчена копія контракту, між експертом та особою, та приймає відходи;

відомості про походження і склад відходів, а у разі потреби (на запит центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів) протокол аналізу;

опис способу утилізації/видалення;

потужність і місце знаходження об'єкта для утилізації/видалення;

підтвердження наявності чинних дозволів територіальних відділень центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, державної санітарно-епідеміологічної служби на експлуатацію об'єкта для утилізації/видалення небезпечних відходів, запропонованих для імпорту;

висновки державної санітарно-гігієнічної експертизи на відходи як вторинну сировину і на продукцію, що одержуватиметься в результаті утилізації, у разі, коли відходи імпортуються з метою утилізації;

заява компетентного органу держави експорту про те, що держава не має технічних можливостей і необхідних потужностей для видалення таких відходів екологічно обгрунтованим способом у разі, коли відходи імпортуються з метою видалення;

відомості про забезпеченість страхуванням відповідальності експортера та особи, що відповідає за утилізацію/видалення, щодо відшкодування шкоди, якої може бути заподіяно здоров'ю людини, власності і навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації/видалення небезпечних відходів;

опис шляху транспортування відходів.

У разі потреби центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів може зажадати подання додаткової інформації.

Центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів протягом 60 днів може висунути заперечення або додаткові вимоги, а також зажадати надання додаткової інформації (оригінал надсилається повідомнику) і протягом 70 днів приймає рішення про надання згоди на імпорт небезпечних відходів, на певних умовах чи без будь-яких умов або про відмову у наданні такої згоди (оригінал надсилається повідомнику).

Стаття 404. Умови надання згоди на імпорт небезпечних відходів

Центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів може дати письмову згоду на імпорт небезпечних відходів у разі дотримання таких умов:

держава експорту є Стороною Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням або з нею укладено відповідну міжнародну угоду щодо транскордонних перевезень небезпечних відходів;

держава експорту не має технічних можливостей і необхідних потужностей для видалення таких відходів екологічно обгрунтованим способом (у разі, коли відходи імпортуються з метою видалення) або такі відходи використовуються як вторинна сировина в Україні;

імпортер має можливість утилізувати/видаляти такі відходи екологічно обгрунтованим способом на санкціонованому об'єкті;

контракт між експортером та особою, відповідальною за утилізацію/видалення, містить необхідні зобов'язання сторін і відповідає вимогам екологічно обгрунтованого поводження з відходами;

тара, маркування і транспортування відповідають вимогам визнаних міжнародних норм, стандартів і практики;

підтверджено забезпеченість страхуванням відповідальності експортера та особи, що відповідає за утилізацію/видалення щодо відшкодування шкоди, якої може бути заподіяно здоров'ю людини, власності і навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації/видалення небезпечних відходів;

імпортер або інший агент, який діє від його імені, є резидентом або має відділення в Україні.

Стаття 405. Багаторазовий імпорт небезпечних відходів

Письмова згода на багаторазовий імпорт небезпечних

відходів може надаватися одній і тій же особі, відповідальній за

утилізацію/видалення, щонайбільше на один рік, якщо відходи:

мають однакові фізичні та хімічні властивості;

регулярно поставляються одній і тій же особі, відповідальній за утилізацію/видалення, через одні й ті ж пункти пропуску через державний кордон на виїзді з держави (держав) експорту і на в'їзді в Україну;

перевозяться транзитом через одні й ті ж пункти пропуску через державний кордон на в'їзді в державу та виїзді з держави (держав) транзиту.

Стаття 406. Анулювання згоди на імпорт небезпечних відходів

Центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів може в будь-який час після надання письмової згоди на імпорт відходів анулювати її, якщо є підстави для припущення, що не буде забезпечено екологічно обгрунтованого поводження з ними.

Стаття 407. Інформування про перевезення небезпечних відходів

Особа, відповідальна за утилізацію/видалення, повинна інформувати центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, його територіальне відділення, компетентний

орган держави експорту та експортера після отримання кожної поставки про факт отримання і про відповідність поставлених відходів інформації, що міститься у повідомленні (протягом трьох робочих днів після отримання відходів пересилає названим адресатам копії документа про перевезення із заповненим пунктом 24) та про завершення їх утилізації/видалення (протягом 180 днів після отримання відходів пересилає названим адресатам копії документа про перевезення.

Глава 83. Транзит небезпечних відходів

Стаття 408. Порядок здійснення транзиту небезпечних відходів

Транзит небезпечних відходів через територію України не може здійснюватися без попередньої письмової згоди центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів.

Центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів має право відмовити в будь-якому транзиті небезпечних відходів через територію України з обгрунтуванням причин такої відмови.

Стаття 409. Повідомлення про здійснення транзиту небезпечних відходів

Центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів має бути письмово повідомлений про будь-які можливі транскордонні перевезення небезпечних відходів через територію України.

У повідомленні повинні міститися такі детальні відомості:

про відходи, їх походження, склад і кількість;

початковий і кінцевий пункти транспортування відходів;

зазначення можливих дат транзиту та опис шляху транспортування відходів через територію України;

документи, які підтверджують, що держава імпорту прийме небезпечні відходи, а експортер, перевізник та особа, відповідальна за утилізацію/видалення, уповноважені здійснювати операції, пов'язані з транскордонним перевезенням та утилізацією/видаленням небезпечних відходів;

гарантії повної компенсації будь-яких збитків, які можуть бути заподіяні здоров'ю людини та навколишньому природному середовищу під час перевезення відходів через територію України.

У разі потреби центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів може зажадати подання додаткової інформації.

Тара, маркування і транспортування повинні відповідати вимогам міжнародних норм, стандартів і практики.

Стаття 410. Надання згоди на транзит небезпечних відходів

Центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів протягом трьох робочих днів підтверджує отримання повідомлення про транзит небезпечних відходів і в 60-денний термін з моменту отримання повідомлення інформує повідомника про згоду на транзитне перевезення на певних умовах чи без будь-яких умов, або про відмову у наданні згоди на перевезення чи запитує (у разі потреби) додаткову інформацію.

Державна екологічна інспекція центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів забезпечують у разі потреби пломбування контейнера з небезпечними відходами в пункті пропуску через державний кордон на в'їзді в Україну, а також перевіряють схоронність пломби в пункті пропуску через державний кордон на виїзді з України.

Глава 84. Незаконний обіг небезпечних відходів

Стаття 411. Критерії віднесення транскордонного перевезення небезпечних відходів до незаконного

Будь-яке транскордонне перевезення небезпечних відходів вважається незаконним обігом, якщо воно здійснюється:

без повідомлення всіх заінтересованих держав, як це передбачено цим Кодексом;

без згоди всіх заінтересованих держав, як це передбачено цим Кодексом;

із згодою, яка була отримана від заінтересованих держав шляхом фальсифікації, перекручення чи обману;

як таке, що не відповідає зазначеному у документах, які реґламентують це перевезення;

способом, який призводить до навмисного видалення (наприклад, скиду) небезпечних відходів на порушення цього Положення і відповідних норм міжнародного права.

Стаття 412. Умови щодо вчинення правопорушення при здійсненні транскордонних перевезень

Особа вчиняє правопорушення відповідно до цього Положення, якщо вона:

здійснює транскордонне перевезення небезпечних відходів способом, забороненим відповідно до цього Кодексу;

сприяє будь-якій іншій особі, підбурює її або входить у змову з нею для здійснення транскордонного перевезення небезпечних відходів способом, забороненим відповідно до цього Кодексу;

намагається здійснити транскордонне перевезення небезпечних відходів способом, забороненим відповідно до цього Кодексу.

Стаття 413. Відповідальність за правопорушення при здійсненні транскордонних перевезень

Особа, винна у вчиненні правопорушення відповідно до цього Кодексу, несе відповідальність згідно із законодавством.

РОЗДІЛ 23. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПО ЗБИРАННЮ, ОБЛІКУ, ЗБЕРІГАННЮ І ЗДАВАННЮ НА ПЕРЕРОБКУ БРУХТУ ТА ВІДХОДІВ ДОРОГОЦІННИХ МЕТАЛІВ, ЩО МІСТИТЬСЯ В СПИСАНІЙ АВІАЦІЙНІЙ ТЕХНІЦІ, КОНТРОЛЬНО-ПЕРЕВІРНІЙ АПАРАТУРІ ТА НАЗЕМНОМУ УСТАТКУВАННІ У ВИГЛЯДІ ВІДХОДІВ І БРУХТУ

Глава 85. Загальні положення

Стаття 414. Мета діяльності

Метою цієї діяльності є забезпечення єдиного порядку збирання, обліку, зберігання і здавання на підприємства, що переробляють дорогоцінні метали, які містяться у деталях, елементах, вузлах списаної авіаційної техніки цивільної авіації України, в контрольно-перевірній апаратурі та наземному устаткуванні у вигляді відходів і брухту.

Стаття 415. Сфера дії правил, встановлених в цьому Розділі

Дія цих Правил поширюється на усі авіакомпанії, авіаційні об'єднання, підприємства та інші структурні підрозділи, що діють у системі цивільної авіації України незалежно від форм власності і видів авіаційної діяльності, що експлуатують авіаційну техніку, КПА, наземне устаткування, інструмент, оргвідеотехніку, що містять дорогоцінні метали і каміння, а також використовують у своїй діяльності кінофоторентгеноматеріали.

Глава 86. Порядок збирання, обліку, зберігання і здавання (відправлення) на підприємства, що переробляють дорогоцінні метали і каміння, дорогоцінних металів і каміння брухту і відходів дорогметалів

Стаття 416. Встановлення єдиного порядку збирання, обліку, зберігання і здавання відходів і брухту дорогоцінних металів

Цим Кодексом встановлюється єдиний порядок збирання, обліку, зберігання та здавання відходів і брухту дорогоцінних металів (відправлення) на підприємства, що переробляють дорогоцінні метали і каміння, дорогоцінних металів і каміння, які містяться у деталях, елементах, вузлах списаної авіаційної техніки, радіоелектронного устаткування повітряних суден, КПА, наземного устаткування, інструменті, елементах оргвідеотехніки, хімічних сполуках, відходах і брухті цих металів.

Стаття 417. Поняття "Дорогоцінні метали "

Під дорогметалами слід розуміти- золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, рутеній, осьмій) у будь-якому вигляді і стані: у сировині, сплавах, напівфабрикатах, промислових продуктах, хімічних сполуках, виробах, брухті і відходах тощо.

Стаття 418. Поняття "Дорогоцінне каміння"

Під дорогоцінним камінням слід розуміти- природні алмази, смарагди, рубіни, сапфіри, олександрити, а також органогенні утворення - перли і бурштин у сировинному та обробленому вигляді.

КПА - контрольно-перевірна апаратура

Дорогметали - дорогоцінні метали

Стаття 419. Організація збирання, обліку, зберігання і здавання (відправлення) дорогоцінних металів на підприємства, що їх переробляють

Згідно з обсягами, що затверджуються щорічно Державним департаментом авіаційного транспорту України, повернення відходів

і брухту дорогметалів і каміння авіапідприємства, авіакомпанії, об'єднання та інші структурні підрозділи, що діють у системі цивільної авіації незалежно від форм власності і авіаційної діяльності, визначають для своїх підприємств річні (з поквартальним розподілом) обсяги повернення в Державний фонд дорогоцінних металів України відходів і брухту дорогметалів.

У цих обсягах окремо зазначається кількість срібла, яке слід здавати у відходах, що утворюються від використання фотоматеріалів.

Стаття 420. Відповідальність посадових осіб за неналежне збирання, облік, зберігання дорогметалів

Посадові особи, які завдають державі збитків унаслідок неповного збирання, обліку, зберігання дорогметалів і каміння, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Стаття 421. Збирання дорогметалів у вигляді брухту і відходів

З метою попередження безконтрольних втрат і зникнення дорогметалів авіакомпаніям, авіаційним об'єднанням, авіаційним підприємствам забороняється:

знищувати, здавати у брухт списане бортове і наземне устаткування, КПА, оргвідеотехніку без розбирання і вилучення деталей, елементів і вузлів, що містять дорогметали;

виливати відпрацьовані фіксажі та інші розчини, що містять срібло, знищувати кінофоторентгеноматеріали.

Стаття 422. Контроль за раціональним використанням, експлуатацією відповідно до цільового призначення устаткування, інструменту, КПА, що містять дорогметали і каміння

З метою забезпечення раціонального використання, експлуатацією відповідно до цільового призначення устаткування, інструменту, КПА, що містять дорогметали і каміння встановлюється суворий суворий контроль за авіаційним устаткуванням, що може містити відходи і брухт дорогметалів. Контроль здійснюється компетентними щодо цього службами, в тому числі Головним спеціально уповноваженим органом у сфері поводження з відходами.

Стаття 423. Облік усього несправного устаткування, що застаріло, не використовується і списане, а також КПА, оргвідеотехніку із вмістом дорогметалів

Головний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами здійснює контроль за веденням обліку устаткування, що застаріло, не використовується і списане, а також КПА, оргвідеотехніки із вмістом дорогметалів зберігання, перевіряє забезпечення його повного зберігання.

Стаття 424. Повний облік, збирання, зберігання і своєчасне оприбуткування деталей, елементів, вузлів, що вийшли із експлуатації та містять дорогметали, після заміни їх на кондиційні

Деталі, елементи, вузли, що вийшли із експлуатації та містять дорогметали, після заміни їх на кондиційні, підлягають повному обліку, збиранню, зберіганню і своєчасному оприбуткуванню деталей.

Стаття 425. Заборона продажу (передачі) будь-яким комерційним структурам списаного бортового, наземного устаткування тощо

Забороняється продаж (передача) будь-яким комерційним структурам списаного бортового, наземного устаткування, КПА, інструменту, джерел живлення електроенергією, кінофоторентгеноматеріалів та іншого устаткування, що містить дорогметали і каміння.

Стаття 426. Обладнання робочих місць для розбирання списаного устаткування

В усіх підприємствах і структурних підрозділах цивільної авіації України організувати і обладнати робочі місця для розбирання списаного устаткування, КПА, інструменту, оргвідеотехніки, вилучення деталей, елементів і вузлів, що містять дорогоцінні метали і каміння.

Стаття 427. Оснащення робочих місць

В усіх підприємствах і структурних підрозділах цивільної авіації України робочі місця підлягають оснащенню необхідним інструментом, електроживленням, тарою, місткостями, фільтрами та іншим обладнанням.

Стаття 428. Призначення відповідальних осіб за розбирання, облік, зберігання і здавання відповідальних осіб за розбирання, облік, зберігання і здавання

Наказом керівника підприємства мають призначатися відповідальні особи за розбирання, облік, зберігання і здавання (відправлення) на переробку одержаних відходів і брухту, деталей, елементів, вузлів із вмістом дорогметалів. З цими особами належить укласти договори про матеріальну відповідальність у порядку, встановленому чинним законодавством.

Стаття 429. Ведення перелік у деталей, елементів, вузлів, які містять дорогметали і каміння, що підлягають вилученню і відправленню на переробку

При списанні устаткування, КПА, оргвідеотехніки, інструменту в актах має зазначатися(додаток до акта) в обов'язковому порядку перелік деталей, елементів, вузлів, які містять дорогметали і каміння, що підлягають вилученню і відправленню на переробку за встановленим порядком.

Стаття 430. Вимоги щодо зняття з бухгалтерського обліку списаного і розібраного устаткування, КПА, інструменту, матеріалів проводити тільки після одержання акта про вилучення і зберігання

Списане і розібране устаткування, КПА, інструмент, матеріали знімається з бухгалтерського обліку тільки після одержання акта про вилучення і зберігання в місцях схову деталей, елементів, вузлів і матеріалів, що містять дорогметали.

Стаття 431. Дозволи на використання списаної авіаційної техніки

Керівникам авіакомпаній, авіаційних об'єднань, підприємств дозволяється використовувати списану авіаційну техніку, КПА, устаткування виключно з науково-дослідницькою метою, у раціоналізаторській роботі, в устаткуванні навчальних баз із додержанням встановленого обліку і контролю.

Стаття 432. Запровадження переліку деталей, елементів і вузлів, що містять дорогоцінні метали і каміння, з усіх видів авіаційного, радіоелектронного устаткування, що експлуатується, КПА, наземного устаткування, оргвідеотехніки

На всіх підприємствах і в структурних підрозділах цивільної авіації України мають бути запроваджені переліки деталей, елементів і вузлів, що містять дорогоцінні метали і каміння, з усіх видів авіаційного, радіоелектронного устаткування, що експлуатується, КПА, наземного устаткування, оргвідеотехніки.

Стаття 433. Призначення комісії зі складання переліку деталей, елементів, вузлів

Наказом керівника підприємства призначається комісія зі складання переліку деталей, елементів, вузлів із найбільш кваліфікованих фахівців інженерно-авіаційної служби і працівника бухгалтерії. Головою комісії призначати інженера за спеціальністю, начальника лабораторії, цеху. При складанні переліку використовувати паспортні дані по вмісту дорогметалів в конкретному чи подібному устаткуванні, довідкові і інформаційні матеріали, запити підприємств-виготовлювачів щодо вмісту дорогметалів, візуальний контроль та інше.

В міру змін номенклатури перелік повинен доповнюватися, уточнюватися.

Стаття 434. Складення зведених вагових даних

По кожному виду устаткування, що експлуатується, КПА, оргвідеотехніки і в цілому по видах повітряних суден складаються зведені вагові дані по вмісту дорогметалів, окремо по золоту, сріблу, платині.

Стаття 435. Міжвідомчі форми первинної документації

В типових міжвідомчих формах первинної документації мають бути відображені зведені вагові дані по вмісту дорогметалів.

Стаття 436. Доведення зведених вагових даних до всіх служб

Перелік і зведені вагові дані доводяться до всіх служб з номенклатури, що їх стосується, і в повному обсязі - до бухгалтерій, складів, місць схову.

На робочих місцях розбирання устаткування, КПА, оргвідеотехніки мають бути переліки у повному обсязі на всі види техніки, що експлуатуються.

Стаття 437. Облік та інвентаризація дорогметалів і дорогоцінного каміння у вигляді брухту і відходів

Облік дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів, що вміщують їх, у місцях зберігання (склади, цехові комори тощо) здійснюється в облікових документах належної звітності типових міжвідомчих форм (карточки складського обліку матеріальних цінностей, книги обліку, журнали тощо), які реєструються в бухгалтерії і видаються матеріально відповідальним особам під розписку.

Стаття 438. Вимоги до оформлення звітної документації

Книги, журнали тощо, в яких ведеться облік дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, повинні бути до початку записів пронумеровані по сторінках, прошнуровані, підписані керівником і скріплені печаткою.

Стаття 439. Інвентаризація дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів з них

Інвентаризація дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів з них, а також дорогоцінних металів і каміння, що вміщені у відходах і брухті, здійснюється два рази на рік за станом на 1 січня і на 1 липня у всіх місцях їх зберігання.

Стаття 440. Випадки обов'язкової інвентаризації

Інвентаризація обов'язкова при зміні матеріально відповідальних осіб на день прийому-здачі справ, після стихійного лиха, пожеж, при встановленні фактів втрати і розкрадання.

Стаття 441. Умови здійснення інвентаризації

Інвентаризація дорогоцінних металів, що містяться у приладах, обладнанні та інших виробах, здійснюється одночасно з інвентаризацією цих матеріальних цінностей за термін, встановлений для їх інвентаризації Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, наявності самих виробів, обладнання, приладів і за наявності в них деталей, елементів і вузлів, що містять дорогметали.

Стаття 442. Створення комісії для проведення інвентаризації

Для проведення інвентаризації наказом керівника підприємства чи його заступника створюється комісія, до складу якої обов'язково включається головний (старший) бухгалтер чи особа, що його заміщає.

Стаття 443. Обмеження щодо членства в Комісії

До складу комісії забороняється включати безпосередньо матеріально відповідальних осіб.

Стаття 444. Оформлення результатів інвентаризації

Результати інвентаризації повинні бути відображені в облікових документах протягом 10 днів після її закінчення.

Стаття 445. Прийняття заходів при виявленні нестачі або лишків дорогметалів

У разі нестачі або лишків дорогметалів, матеріально відповідальні особи зобов'язані дати письмові пояснення інвентаризаційній комісії, яка встановлює причини відхилень і вносить свої висновки щодо їх урегулювання.

Стаття 446. Зберігання дорогметалів

Зберігання дорогметалів організовується в окремих, спеціально обладнаних приміщеннях, які повинні мати металеві або оббиті залізом двері, грати на вікнах, надійні запори, замки і опечатуватись матеріально відповідальними особами.

Стаття 447. Дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, які являють собою складову частину громіздкого обладнання

Дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, які являють собою складову частину громіздкого обладнання, інструменту, а також солі і кислоти, що вміщують дорогоцінні метали, при неможливості зберігання у вогнетривких шафах, сейфах або металевих ящиках можуть зберігатися у виробничих цехах, лабораторіях, на складах матеріалів або хімічних реактивів при умові забезпечення їх повного збереження.

Стаття 448. Відповідальність за незадовільну організацію зберігання дорогметалів

Відповідальність за незадовільну організацію зберігання дорогметалів покладається на керівника, головного бухгалтера підприємства або їх заступників, котрим надаються такі повноваження.

Стаття 449. Відповідальність за порушення правил

Відповідальність за порушення правил зберігання несуть також керівники цехів, лабораторій, дільниць та інших структурних підрозділів.

Стаття 450. Передача (продаж) списаного радіоелектронного, авіаційного устаткування, КПА і наземного устаткування, які не використовуються або застарілі, що містять у собі дорогметали

Передача устаткування, КПА іншим підприємствам, структурам оформляється відповідним актом із зазначенням кількості дорогметалів за паспортними даними.

Стаття 451. Продаж (передача) в межах одного міністерства, відомства

Продаж (передача) в межах одного міністерства, відомства здійснюється міністерством, відомством згідно з належним порядком обліку.

Стаття 452. Продаж (передача) іншим підприємствам інших міністерств, відомств відомства

Продаж і передача підприємствам інших міністерств і відомств здійснюється за погодженням із Міністерством фінансів України.

Стаття 453. Здавання (відправлення) дорогметалів у вигляді брухту і відходів на підприємства, що їх переробляють

Перелік підприємств, які здійснюють прийом і переробку лому та відходів дорогметалів і дорогоцінного каміння, визначається Положенням про порядок приймання і переробки відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також про порядок розрахунків із здавальниками за прийняті від них дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння у вигляді відходів і лому, затвердженим наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Національного банку України тощо.

Стаття 454. Здавання до Державного фонду дорогоцінних металів України відходів і брухту (деталей, елементів, вузлів) із вмістом дорогоцінних металів

Здавання до Державного фонду дорогоцінних металів України відходів і брухту (деталей, елементів, вузлів) із вмістом дорогоцінних металів проводиться шляхом відправлення (здавання) на державні підприємства, що їх переробляють.

Дозволяється проводити здавання (відправлення) відходів і брухту (деталей, елементів, вузлів) на підприємства, що займаються збиранням і первинною переробкою (вилучення із устаткування, КПА та ін.) відходів і брухту (деталей, елементів, вузлів) дорогметалів, незалежно від форм власності, підприємствам, що мають ліцензію Міністерства фінансів України на цей вид діяльності. Вони мають право вступати в договірні відносини з усіма підприємствами, установами та

організаціями, незалежно від їх відомчої належності, з питання придбання за договірними цінами відходів, брухту, кінофоторентгеноматеріалів, що містять дорогоцінні метали.

Стаття 455. Відправлення дорогметалів через спеціальний зв'язок

Відправлення (здавання) на підприємства, які переробляють відходи і брухт золота, платини, металів платинової групи, а також матеріалів, що містять золото, платину, метали платинової групи більше 5 %, повинні проводитись через спеціальний зв'язок.

Стаття 456. Порядок відправлення матеріалів, що містять золото, платину і метали платинової групи менше 5 %, а також відходи і брухт срібла

Матеріали, що містять золото, платину і метали платинової групи менше 5 %, а також відходи і брухт срібла, відправляються на підприємства, що переробляють відходи і брухт дорогметалів, поштовими посилками, багажем залізницею або іншим видом транспорту з оціночною вартістю відвантажених матеріалів.

Стаття 457. Супровід відходів і брухту з вмістом дорогметалів

У випадках, коли відходи і брухт не відправляються спецзв'язком, поштовими посилками чи багажем, а відправляються вагонами, контейнерами чи автомобільним транспортом, вантажі супроводжує охорона підприємства-здавальника.

Стаття 458. Вирішення питання про супроводження відходів і брухту з дорогметалами

При вмісті у відходах і брухті золота, платини і металів платинової групи менше 1 % і срібла менше 5 %, залежно від характеру і виду дорогметалів у кожному окремому випадку, питання про супроводження вантажу вирішується керівником підприємства-здавальника.

Стаття 459. Заборона відправлення на підприємства, що переробляють відходи з дорогметалами, вибухонебезпечні, радіоактивні, отруйні відходи, а також горючі матеріали, що містять дорогметали

Забороняється відправлення на підприємства, що переробляють відходи і брухт дорогметалів, вибухонебезпечних, радіоактивних, отруйних відходів, а також горючих матеріалів, що містять дорогметали.

Стаття 460. Вимоги до ваги брухту і відходів при відправленні

При відправленні відходів і брухту вага одного місця не повинна перевищувати:

- для відходів і брухту срібла - 40 кг;

- для відходів і брухту золота, платини - 20 кг.

Стаття 461. Вимоги до ваги і вмісту дорогметалів в брухті і відходах

У кожній партії відходів і брухту повинно бути не менше 5000 г чистого срібла чи 100 г золота, платини і інших металів платинової групи. Підприємства, на яких протягом року збираються відходи і брухт з меншим вмістом дорогоцінних металів, здійснюють відправку на підприємства, що переробляють брухт і відходи дорогметалів, один раз на рік (не пізніше 15 листопада).

Стаття 462. Зважування, пакування та відправлення відходів і брухту дорогметалів

Зважування, пакування та відправлення відходів і брухту дорогметалів здійснюють матеріально відповідальні особи, призначені наказом керівника підприємства.

Стаття 463. Дані, що зазначають на тарі при відправленні (здаванні) відходів і брухту дорогметалів

При відправленні (здаванні) на підприємства, що переробляють відходів і у дорогметалів, на тарі зазначають такі дані:

- найменування станції призначення (місце призначення) і

одержувача вантажу;

- повне найменування відправника вантажу, поштовий індекс,

місцезнаходження (місто, селище);

- станція відправлення, вага брутто і нетто.

Стаття 464. Вкладення і тару опису дорогметалів, що відправляються

В тару вкладається опис дорогметалів, що відправляються, в якому зазначається:

- відправник, поштовий індекс, адреса;

- банківські реквізити;

- найменування відходів і брухту дорогметалів;

- кількість місць, вага брутто і нетто;

- відсотковий вміст дорогметалів (при наявності у здавальника

спеціальної лабораторії чи за паспортними даними).

Стаття 465. Нумерування місць при відправленні декількох місць дорогметалів поштою

При відправленні декількох місць дорогметалів поштою, залізницею чи іншим видом транспорту місця нумерують по порядку і опис на всю партію вкладають в місце N 1.

Стаття 466. Відправлення примірника опису на підприємство, що переробляє відходи і брухт

Одночасно з відправленням посилок з відходами і брухтом дорогметалів один примірник опису направляють поштою на підприємство, що переробляє відходи і брухт, з зазначенням номера

поштової квитанції чи залізничної накладної.

Стаття 467. Складання акта прийому

Підприємства з переробки не пізніше 10 днів з моменту додержання вантажу (посилок) розпаковують вантаж (посилку), приймають за вагою брутто, нетто, складають акт прийому у трьох примірниках: перший залишається на підприємстві, другий примірник направляють відправникові вантажу (посилок), третій передається контрольно-заготівельній групі підприємства.

Стаття 468. Розрахунок за дорогметали у відходах і брухті із здавальниками

Розрахунок за дорогметали у відходах і брухті із здавальниками здійснюється за відпускними цінами на дорогоцінні метали за відрахуванням вартості переробки на договірних умовах.

Причому 50 відсотків вартості отриманого металу виплачується протягом 60 днів із дня надходження на адресу підприємства за цінами, що діють на день оплати рахунків. Решта коштів сплачується після переробки за цінами, що діють на момент остаточного розрахунку.

РОЗДІЛ 24. ПОВОДЖЕННЯ З ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ В НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ

Глава 87. Управління побутовими відходами в населених пунктах

Стаття 469. Управління побутовими відходами в населених пунктах

Поводження з побутовими відходами на території населених пунктів організують і регулюють органи місцевого самоврядування відповідно до екологічних і санітарно-епідеміологічних правил і норм, встановлюваними законодавством України.

Стаття 470. Вимоги до роздільного накопичення відходів

Власники, орендарі й інші користувачі будинків і інших споруд, земельних ділянок зобов'язані робити роздільне накопичення побутових відходів, відходів медичних, освітніх й інших установ, підприємств громадського харчування, торгівлі, соціально-побутової сфери на спеціально відведених територіях у контейнерах і інших збірниках відходів або здавати для вивезення спеціалізованим підприємствам, а також проводити знешкодження небезпечних відходів.

Стаття 471. Витрати на збирання, знешкодженню, вивезення відходів

Витрати на збирання, знешкодження, вивезення відходів несуть власники й інші користувачі будинків і споруд, земельних ділянок.

Стаття 472. Фінансування збирання відходів на землях загального користування

Збирання відходів на землях загального користування, їх вивезення, переробку й інші операції з відходами фінансуються за рахунок бюджету муніципальних утворень, якщо не відоме джерело утворення (появи) цих відходів.

Стаття 473. Обов'язок збирання відходів на орендованих землях

Обов'язок збирання відходів на орендованих землях, їх вивезення із земель загального користування, переданих в оренду, покладається на орендаря за договором оренди.

Стаття 474. Майданчики для роздільного збору (накопичення) і зберігання відходів

При проектуванні житлових, громадських, виробничих, складських і інших будинків і споруд має бути передбачене будівництво й облаштування майданчиків для роздільного збору (накопичення) і зберігання відходів, забірників для вуличних відходів і сміття.

Стаття 475. Контейнерні майданчики, забірники для збору (накопичення) побутових, вуличних відходів і сміття

З метою своєчасного збору (нагромадження) відходів, створення безпечних умов зберігання, своєчасного вивезення з житлових масивів і з внутрішньодворових територій, транспортних магістралей, пляжів і інших місць масового відпочинку і проведення масових заходів обладнуються контейнерні майданчики, забірники для збору (накопичення) побутових, вуличних відходів і сміття.

Стаття 476. Вивезення побутових, вуличних відходів із місць їх зберігання

Вивезення побутових, вуличних відходів із місць їх зберігання (накопичення) здійснюється спеціалізованими підприємствами відповідно до Правил санітарного очищення населених пунктів.

РОЗДІЛ 25. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ НАЗЕМНИХ ЗВАЛИЩ ВІДХОДІВ

Глава 88. Загальні положення

Стаття 477. Зміст правового режиму звалищ відходів

Правовий режим наземних звалищ відходів передбачає встановлення обов'язкових вимог до наземних звалищ відходів у залежності від їх санітарної класифікації, класифікації підприємств, споруд і інших об'єктів, вимоги до їх організації і благоустрою, підстави до перегляду їх розмірів та режимів функціонування.

Стаття 478. Мета встановлення правового режиму наземних звалищ відходів

Метою встановлення правового режиму наземних звалищ відходів є встановлення правил поводження з відходами звалищ для громадян і організацій, фахівців, діяльність яких зв'язана з проектуванням, будівництвом і експлуатацією цих об'єктів, а також здійсненням державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Метою запровадження правового режиму наземних звалищ відходів є потреба максимально скоротити або уникнути накопичуванню шкідливих хімічних або біологічних компонентів викидів в атмосферу, ґрунт і водойми, запобігти або знизити вплив фізичних чинників до гігієнічних нормативів.

Стаття 479. Сфера дії правового режиму звалищ

Правовий режим поширюється на діяльність щодо розміщення, проектування й експлуатації знов збудованих або таких що реконструюються і діючих наземних звалищ відходів.

Глава 89. Правовий режим наземних звалищ

Стаття 480. Визначення санітарно-захисних зон наземних звалищ відходів

Санітарно-захисні зони наземних звалищ відходів визначають з урахуванням мінімальних відстаней від міст і інших населених пунктів, окремих об'єктів, установлених із метою забезпечення їхньої безпеки, будівельними нормами і правилами.

Розмір зон уточнюється і погоджується з органами й установами державної санітарно-епідеміологічної служби в кожному конкретному випадку.

Стаття 481. Вимоги до проектування наземних звалищ

Обов'язковою умовою сучасного промислового проектування наземних звалищ відходів є впровадження передових ресурсозберігаючих, безвідхідних і маловідходних технологічних рішень, що дозволяють максимально скоротити або уникнути накопичуванню шкідливих хімічних або біологічних компонентів викидів в атмосферу, ґрунт і водойми, запобігти або знизити впливу фізичних чинників до гігієнічних нормативів та іншому.

Розроблювані в проектах будівництва і реконструкції наземних звалищ відходів технологічні і технічні рішення повинні бути детально обґрунтовані результатами дослідно-промислових випробувань, проектуватися на основі нових технологій та даних, закордонного досвіду по створенню подібних об'єктів.

Стаття 482. Умови проведення реконструкції або перепрофілювання наземних звалищ відходів

На територіях наземних звалищ відходів з перевищенням показників гігієнічних нормативів, що є джерелами забруднення навколишнього природного середовища, дозволяється проведення реконструкції або перепрофілювання наземних звалищ відходів за умови зниження усіх видів впливу на навколишнє середовище.

Стаття 483. Вимога відокремлення наземних звалищ відходів від житлової забудови санітарно-захисними зонами

Підприємства наземних звалищ відходів, їхні окремі будинки і споруди з технологічними процесами, що є джерелами впливу на навколишнє середовище і здоров'я людини, відокремлюються від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Стаття 484. Поняття санітарно-захисної зон наземних звалищ відходів

Санітарно-захисна зона - обов'язковий елемент будь-якого об'єкта наземних звалищ відходів, що може бути джерелом хімічного, біологічного або фізичного впливу на навколишнє середовище і здоров'я людини.

Використання площ наземних звалищ відходів здійснюється з врахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством і нормами і правилами цього закону.

Стаття 485. Надання згоди на організацію земельних ділянок у межах наземних звалищ відходів

Надання згоди на організацію земельних ділянок у межах наземних звалищ відходів здійснюється при наявності висновку територіальних органів держсанепіднагляду про відсутність порушень санітарних норм і правил.

Стаття 486. Призначення території санітарно-захисної зони

Територія санітарно-захисної зони призначена для:

- забезпечення зниження рівню впливу до необхідних гігієнічних нормативів по всіх чинниках впливу за її межами;

- створення санітарно-захисного і естетичного бар'єра між наземними звалищами відходів і територією житлової забудови;

- організації додаткових озеленених площ, що забезпечують екранування, асиміляцію і фільтрацію забруднювачів атмосферного повітря і підвищення комфортності мікроклімату.

Стаття 487.Вимоги до проектної документації діючих наземних звалищ відходів

В проектній документації на будівництво нових, реконструкцію або технічне переозброєння діючих наземних звалищ відходів їх підприємств і споруджень повинні бути передбачені заходи щодо організації і благоустрою санітарно-захисних зон, включаючи переселення жителів, у разі потреби, а в складі проектно-кошторисної документації повинні подаватися проекти по її організації, благоустрою й озелененню відповідно до діючої нормативної документації.

Стаття 488. Встановлення мінімальних розмірів санітарно-захисних зон

Для наземних звалищ відходів, їх об'єктів, окремих будинків і споруджень із технологічними процесами, що є джерелами впливу на навколишнє середовище і здоров'я людини, у залежності від потужності, умов експлуатації, характеру і кількості токсичних і пахучих речовин, що виділяються в навколишнє середовище, створюваного шуму, вібрації й інших шкідливих фізичних чинників, а також з врахуванням передбачених заходів, по зменшенню їх несприятливого впливу на середовище і здоров'я людини при забезпеченні дотримання вимог гігієнічних нормативів у відповідності із санітарною класифікацією підприємств, виробництв і об'єктів встановлюються відповідні мінімальні розміри санітарно-захисних зон.

Стаття 489. Встановлення диференційованих розмірів санітарно-захисних зон

Для об'єктів, не включених в санітарну класифікацію, із новими, недостатньо вивченими технологіями, що не мають аналогів у країні і за рубежем, із наявністю викидів в атмосферу хімічних і біологічних речовин першого і другого класу небезпеки, розміри наземних звалищ відходів встановлюється в кожному конкретному випадку за рішенням Головного державного санітарного лікаря України.

Стаття 490. Заборона розміщення в санітарно-захисній зоні наземних звалищ відходів дачних і садових ділянок

В санітарно-захисній зоні наземних звалищ відходів забороняється розміщення колективних або індивідуальних дачних і садових ділянок.

Стаття 491. Заборона розміщення в санітарно-захисній зоні суміжних наземних звалищ відходів підприємств харчової промисловості і аналогічних їм об'єктів

У межах наземних звалищ відходів і на території санитарно-захисної зони забороняється розміщати підприємства харчової промисловості, а також по виробництву посуду, тари, устаткування і т. д. для харчової промисловості, склади готової продукції, підприємства по виробництву води і напоїв для питних цілей, комплекси водопровідних споруджень для підготовки і збереження питної води.

Стаття 492. Заборона розміщення в санітарно-захисній зоні суміжних наземних звалищ відходів спортивних споруд, парків, лікувально-профілактичних і оздоровчих установ загального користування

Розміщення спортивних споруджень; парків, лікувально-профілактичних і оздоровчих установ загального користування на території наземних звалищ відходів та їх санітарно-захисної зони не допускається.

Стаття 493. Заборона розміщення в санітарно-захисній зоні суміжних наземних звалищ відходів об'єктів для проживання людей

У зоні наземних звалищ відходів забороняється розміщення об'єктів для проживання людей.

Наземне звалище відходів або будь-яка його частина не можуть розглядатися як резервна територія об'єкта і використовуватися для розширення промислової або житловий території без відповідного обґрунтованого коректування його меж.

Глава 90. Врахування фізичних чинників впливу на населення при розміщенні наземних звалищ відходів та їх санітарно-захисних зон

Стаття 494. Розміри наземних звалищ відходів, що є джерелами несприятливих фізичних чинників

Розміри наземних звалищ відходів, що є джерелами несприятливих фізичних чинників, що поширюються на великі відстані (запах, шум і ін.), у кожному конкретному випадку повинні бути скориговані (або обґрунтовані) розрахунковим шляхом з врахуванням характеру створюваного негативного впливу, режиму їхньої експлуатації й ін.

Стаття 495. Врахування санітарної класифікації наземних звалищ відходів і споруджень для підприємств, будинків і споруджень із технологічними процесами, що є джерелами виділення шкідливих речовин

Для підприємств, будинків і споруджень із технологічними процесами, що є джерелами виділення шкідливих речовин (хімічних, фізичних, біологічних) у навколишнє середовище, варто передбачати санітарно-захисні зони відповідно до встановлених норм, у залежності від санітарної класифікації.

Стаття 496. Класифікація наземних звалищ відходів по санітарно-захисним зонам

Наземні звалища відходів класифікуються наступним чином:

Клас I - санітарно-захисна зона 1000 м.

1. Контрольовані невдосконалені смітники для нечистот і рідких господарських відходів органічного походження і твердих гниючих відходів.

2. Поля асенізації і поля загортання.

3. Скотомогильники з похованням у ямах.

4. Утильзаводи для ліквідації трупів тварин і конфіскатів.

5. Удосконалені смітники для неутильозованих твердих промислових відходів.

6. Крематорії, при кількості печей більш однієї.

7. Сміттєспалювальні і мусоропереробні заводи, потужністю понад 40 т/рік.

Клас II - санітарно-захисна зона 500 м.

1. Сміттєспалювальні і мусоропереробні заводи, потужністю до 40 тис. т/рік.

2. Ділянки компостування твердих відходів і нечистот населеного пункту.

3. Скотомогильники з біологічними камерами.

4. Зливальні станції.

5. Цвинтарі змішаного і традиційного поховання площею від 40 до 20 га.

6. Крематорії без підготовчих і обрядових процесів з однією однокамерною піччю.

Клас III - санітарно-захисна зона 300 м.

1. Центральні бази зі збору утильсировини.

2. Цвинтарі змішаного і традиційного поховання площею менше 20 га.

3. Ділянки для парників і теплиць із використанням сміття.

4. Компостування сміття без гною і фекалій.

Клас IV - санітарно-захисна зона 100 м.

1. Бази районного призначення для збору утильсировини.

2. Склади тимчасового збереження утильсировини без переробки.

3. Механізовані транспортні парки по обчищенню міста.

4. Закриті цвинтарі і цвинтарі з похованням після кремації.

5. Мусороперегрузочні станції.

Клас V - санітарно-захисна зона 50 м.

1. Закриті цвинтарі і меморіальні комплекси, колумбарії, сільські цвинтарі.

2. Санкціоновані смітники - дозволені органами виконавчої влади на місцях територій (існуючі площадки) для розміщення промислових і побутових відходів.

Стаття 497. Заборона скидання скидання біологічних відходів у побутові сміттєві контейнери і вивіз їх на смітники і полігони для поховання

Категорично забороняється скидання біологічних відходів у побутові сміттєві контейнери і вивіз їх на смітники і полігони для поховання.

Глава 91. Державні правила планування та побудови наземних звалищ відходів

Стаття 498. Зміст Правил планування та побудови наземних звалищ відходів

Правила планування та побудови наземних звалищ відходів (далі - Правил) включають основні вимоги до планування і побудови як нових, так і існуючих наземних звалищ відходів в Україні, їх санітарного упорядкування та обслуговування.

Стаття 499. Призначення Правил планування та побудови наземних звалищ відходів

Призначення Правил - забезпечити найбільш сприятливі в екологічному відношенні умови функціонування наземних звалищ відходів.

Ці Правила є обов'язковими для дотримання підприємствами усіх форм власності, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших держав, особами без громадянства.

Стаття 500. Врахування нормативної документації, нормативів та стандартів компетентних органів при вирішенні питань планування та побудови наземних звалищ

При вирішенні питань планування та побудови наземних звалищ відходів необхідно керуватися вимогами діючих екологічних, будівельних, санітарних норм і правил та інших інструктивно-методичних документів Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами, узгоджених з центральним органом виконавчої влади у сфері екології, Міністерством охорони здоров'я України та іншими зацікавленими відомствами, чиї документи використовуються для вказаних цілей.

Стаття 501. Державний контроль за дотриманням вимог Правил

Державний контроль за дотриманням вимог цих Правил здійснюється органами, установами та закладами державного санітарного нагляду України відповідно до діючого Положення про державний санітарний нагляд.

Стаття 502. Відповідальність за порушення Правил

Особи, винні у порушенні Правил, несуть відповідальність згідно чинного законодавства України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Глава 92. Правове регулювання питань розміщення і проектування наземних звалищ відходів

Стаття 503. Вимоги до розміщення і проектування наземних звалищ відходів

Розміщення, проектування та будівництво наземних звалищ відходів в цілому, окремих їх частин чи об'єктів здійснюються на основі реґіональних схем розміщення продуктивних сил, схем розселення, проектів і схем районного планування, генеральних планів міст, селищ міського типу, сільських населених пунктів, територіальних комплексних схем охорони природи та інших документів, що відображають стан навколишнього середовища та перспективи розвитку населених пунктів відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я, законодавства України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, про основи містобудування, про охорону навколишнього природного середовища, про охорону атмосферного повітря, Земельного, Лісового, Водного кодексів та інших документів санітарного та природоохоронного законодавства.

Стаття 504. Погодження проектно-планувальної документації щодо наземних звалищ відходів

Обов'язковому погодженню з органами, установами та закладами санепідслужби підлягає проектно-планувальна документація щодо наземних звалищ відходів.

Стаття 505. Обов'язкова санітарно-гігієнічна експертиза рішень щодо територіального, соціального, комунально-побутового, промислового розвитку території тощо

При розгляді проектів планування та побудови наземних звалищ відходів санітарно-гігієнічній експертизі підлягають рішення щодо територіального, соціального, комунально-побутового, промислового розвитку території, планувальної структури, функціонального зонування, інженерного забезпечення та інженерної підготовки території, інфраструктури, транспортного забезпечення, організації раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища як на першу чергу, так і на розрахунковий та прогнозний строки.

Стаття 506. Обов'язкова експертиза при виборі земельної ділянки під будівництво наземних звалищ відходів

При виборі земельних ділянок під будівництво наземних звалищ відходів, затвердженні норм проектування, проектів планування і побудови наземних звалищ відходів, введенні їх в експлуатацію потрібен обов'язковий експертний висновок органів та установ санітарно-епідеміологічної служби за встановленою формою.

При виборі земельних ділянок під нове наземне звалище відходів або його розбудову вимагається оцінка умов, що мають гігієнічне значення:

- аналіз природно-кліматичних умов з комплексною оцінкою сонячної радіації, вологості, температурного та вітрового режиму на всій території, що підлягає забудові; оцінка потенційної

здатності природного середовища до самоочищення;

- аналіз відповідності якості навколишнього середовища (атмосферне повітря, водні ресурси, ґрунт) гігієнічним нормативам;

- забезпечення радіаційної безпеки території на основі результатів дозиметричного та радіометричного досліджень ґрунту, рослинності, водних ресурсів та ін.;

- виявлення та оцінка природних та штучних біогеохімічних провінцій, що можуть несприятливо впливати на здоров'я населення;

- можливість організації ефективного очищення та знешкодження промислових, господарсько-побутових та спеціальних відходів;

- особливості інженерної підготовки території та організації благоустрою.

Стаття 507. Вимоги до місць розташування наземних звалищ відходів

Наземні звалища відходів слід розташовувати на територіях, які відповідають основним вимогам.

Оцінку придатності території для розміщення наземних звалищ відходів потрібно проводити відповідно до екологічних та санітарних вимог.

При невідповідності якості природних факторів (рельєф, метеорологічні умови, водні ресурси і т. ін.) екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам необхідно передбачати заходи щодо інженерної підготовки території.

Стаття 508. Врахування кліматичних умов при вибір місць розташування наземних звалищ відходів

Кліматичні умови (температура повітря, вітровий режим, сонячна радіація і т. ін.) мають відповідати будівельним нормам та правилам, оскільки вони визначають систему та вид наземних звалищ відходів, що забезпечує оптимальні гігієнічні умови їх утримання (інсоляцію, провітрювання, захист від вітру та ін.).

Глава 93. Інженерна підготовка і обладнання території наземних звалищ відходів

Стаття 509. Вибір комплексної інженерної інфраструктури для наземних звалищ відходів

Необхідно передбачати відповідно до діючих будівельних норм і правил комплексну інженерну інфраструктуру, що містить систему санітарної очистки та інших видів інженерного обладнання і благоустрою, що забезпечують охорону навколишнього середовища і сприятливі умови для зберігання відходів.

Глава 94. Санітарна охорона поверхневих і підземних водних джерел при проектуванні і експлуатації наземних звалищ відходів

Стаття 510. Санітарна охорона поверхневих і підземних водних джерел при проектуванні і експлуатації наземних звалищ відходів

Санітарна охорона поверхневих і підземних водних джерел здійснюється відповідно до діючого Положення про порядок проектування і експлуатації зон санітарної охорони джерел водопостачання і водопроводів господарсько-питного водопостачання.

Стаття 511. Вимоги до використання підземних та підруслових вод в зонах експлуатації наземних звалищ відходів

Підземні та підруслові води, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, повинні використовуватись переважно для господарсько-питного водопостачання.

Стаття 512. Вимоги до розміщення очисних споруд каналізації, розмірів санітарно-захисних зон

Розрахунок водовідведення, розміщення очисних споруд каналізації, розміри санітарно-захисних зон повинні відповідати вимогам екологічних, санітарних і будівельних норм і правил.

Глава 95. Вимоги до охорони навколишнього середовища населених пунктів і зон рекреації при проектуванні і експлуатації наземних звалищ відходів

Стаття 513. Комплекс захисних заходів для охорони навколишнього середовища при поводженні з відходами

Охорона навколишнього середовища повинна забезпечуватись комплексом захисних заходів планувального, технологічного, санітарно-технічного і організаційного характеру з метою створення сприятливих умов поводження з відходами.

Стаття 514. Гігієнічна оцінка стану навколишнього середовища в наземних звалищах відходів

Гігієнічна оцінка стану навколишнього середовища в наземних звалищах відходів за результатами лабораторних досліджень шкідливих факторів в окремих елементах середовища, а також за розрахунковими матеріалами проектно-планувальної документації проводиться на підставі гігієнічних нормативів, затверджених у встановленому порядку:

- для хімічних факторів - гранично допустимі концентрації (ГДК), допустимі залишкові кількості шкідливих речовин в харчових продуктах (ДЗК), орієнтовні безпечні рівні впливу забруднюючих речовин (ОБРВ), орієнтовні допустимі рівні шкідливих речовин, що надходять у водоймища (ОДР), орієнтовані допустимі кількості (ОДК) пестицидів у ґрунті;

- для фізичних факторів (електромагнітні випромінювання, шум, вібрація) - гранично допустимі рівні (ГДР);

- для біологічних факторів - допустимі рівні забруднення за мікробіологічними показниками.

Глава 96. Охорона атмосферного повітря при виборі території для будівництва нових, а також розвитку існуючих наземних звалищ відходів

Стаття 515. Оцінка якості повітряного середовища при виборі території для будівництва нових, а також розвитку існуючих наземних звалищ відходів

При виборі території для будівництва нових, а також розвитку існуючих наземних звалищ відходів необхідно здійснювати оцінку якості повітряного середовища з метою запобігання можливому несприятливому впливу атмосферного забруднення на здоров'я населення, умови його проживання та відпочинку, стан навколишнього середовища.

Стаття 516. Оцінка якості атмосферного повітря

Оцінка якості атмосферного повітря здійснюється на підставі аналізу інформації, одержаної шляхом інструментальних замірів вмісту шкідливих домішок і прогнозних розрахунків очікуваного рівня вмісту шкідливих речовин, що виконані згідно з діючими нормативно-методичними документами.

Стаття 517. Обмеження щодо спорудження наземних звалищ відходів

Забороняється розташовувати нові, реконструювати існуючі об'єкти, що є джерелами забруднення атмосфери, на територіях з рівнем забруднення, який перевищує гігієнічні нормативи.

Реконструкція, розширення і технічне переобладнання діючих об'єктів дозволяється на таких територіях тільки за умови зменшення на них викидів в атмосферу до рівня гранично допустимих викидів з урахуванням перспективи розвитку, а також при наявності можливості організації достатніх санітарно-захисних зон.

Стаття 518. Заходи планувального, технологічного, санітарно-технічного і організаційного характеру для зниження рівня забруднення атмосферного повітря при проектуванні звалищ відходів

Для зниження рівня забруднення атмосферного повітря при проектуванні звалищ відходів необхідно передбачати заходи планувального, технологічного, санітарно-технічного і організаційного характеру, а саме:

- максимальне використання безвідходних і маловідходних технологічних процесів з обгрунтуванням досяжності рішень, що приймаються;

- впровадження технологічного чи санітарно-технічного обладнання, що забезпечує вловлювання, утилізацію, знешкодження викидів і відходів або повне їх виключення;

- регулювання викидів шкідливих речовин в атмосферу з урахуванням прогнозу несприятливих метеорологічних умов;

Глава 97. Охорона водних ресурсів при виборі території для будівництва нових, а також розвитку існуючих наземних звалищ відходів

Стаття 519. Проведення гігієнічної оцінки водних ресурсів при виборі території для будівництва нових і розвитку існуючих наземних звалищ відходів

При виборі території для будівництва нових і розвитку існуючих наземних звалищ відходів повинна бути проведена гігієнічна оцінка водних ресурсів

Стаття 520. Вимоги до складу і властивостей води та заходи по охороні водних ресурсів

Вимоги до складу і властивостей води та заходи по охороні водних ресурсів при виборі території для будівництва нових і розвитку існуючих наземних звалищ відходів реґламентуються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Водним кодексом України і прийнятими на їх основі нормативними документами.

Стаття 521. Нормативи для вмісту шкідливих речовин у воді водних об'єктів господарсько-питного і культурно-побутового водокористування

Вміст шкідливих речовин у воді водних об'єктів господарсько-питного і культурно-побутового водокористування не повинен перевищувати їх гранично допустимих концентрацій 8.14.

При проектуванні і будівництві наземних звалищ відходів повинно передбачатись максимальне використання водозберігаючих технологій.

Стаття 522. Відведення стічних вод у водні об'єкти

Відведення стічних вод у водні об'єкти здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування, що видається органами Центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів України після узгодження з органами і установами державного санітарного нагляду. Умови водовідведення реґламентуються водним законодавством і санітарно-гігієнічними нормами і правилами. Скидання стічних вод у водоймище не повинно погіршувати якості води в місцях водокористування.

Глава 98. Санітарний стан ґрунтів територій, що відводяться під наземні звалища відходів

Стаття 523. Санітарний стан ґрунтів територій, що відводяться під наземні звалища відходів

Санітарний стан ґрунтів територій, що відводяться під наземні звалища відходів, оцінюється за хімічними, бактеріологічними, гельмінтологічними та ентомологічними показниками відповідно до чинного законодавства.

Стаття 524. Комплексна оцінка санітарного стану ґрунту

Комплексна оцінка санітарного стану ґрунту проводиться шляхом порівняння фактичного вмісту хімічних і біологічних забруднювачів з гранично припустимими або орієнтовно-припустимими концентраціями хімічних речовин в ґрунті і показниками епідеміологічної небезпеки ґрунтів.

Стаття 525. Оцінка забруднення ґрунту

Для хімічних інґредієнтів, що постійно присутні в ґрунті в природних умовах і для яких не встановлені еколого-гігієнічні нормативи, ступінь небезпеки антропогенного забруднення ними ґрунту оцінюється за коефіцієнтами їх концентрацій, які є відношенням фактичного вмісту елементів в ґрунті до їх природного (фонового) вмісту; сума коефіцієнтів концентрацій провідних інґредієнтів складає сумарний індекс небезпеки, що характеризує категорію забруднення ґрунту.

Стаття 526. Заборона використання грунтів під забудову

При виявленні в ґрунті хімічних речовин в кількості, що перевищує гранично допустимі рівні, а також при віднесенні ґрунту до категорії забрудненого за бактеріологічними, гельмінтологічними і ентомологічними показниками, забороняється використання таких земельних ділянок під іншу забудову без попередніх заходів щодо оздоровлення ґрунту і ліквідації джерел забруднення.

РОЗДІЛ 26. ПОРЯДОК ЗБИРАННЯ ПОБУТОВИХ І ПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ

Глава 99. Порядок збирання побутових і промислових відходів

Стаття 527. Порядок збирання побутових і промислових відходів

Порядок збирання побутових і промислових відходів, частота їх вивезення визначається виконавчою владою за погодженням з установами санепідслужби з таким розрахунком, щоб виключити можливі умови для життя і виплоду комах та гризунів у побутових відходах в період їх збирання і попередити накопичення токсичних відходів на проммайданчику до рівнів, які можуть несприятливо впливати на стан навколишнього середовища, здоров'я працюючих і населення.

Стаття 528. Способи знешкодження твердих побутових відходів

Способи знешкодження твердих побутових відходів потрібно приймати в залежності від розмірів населеного пункту; для найкрупніших і крупних міст рекомендуються промислові способи їх знешкодження (сміттєспалювальні і сміттєпереробні заводи), для середніх і малих міст, селищ міського типу, сільських населених пунктів (і у разі неможливості промислового знешкодження в перших двох категоріях міст) необхідне обладнання впорядкованих полігонів твердих побутових відходів; в сільських населених пунктах при відсутності громадського центру і багатоповерхової забудови знешкодження побутових відходів здійснюється шляхом компостування на індивідуальних садибах.

Стаття 529. Місця для знешкодження твердих побутових відходів

Місця для знешкодження твердих побутових відходів повинні відводитись поза сельбищними територіями і зеленими рекреаційними зонами з дотриманням санітарно-захисних зон з метою виключення можливості забруднення відходами і продуктами їх розкладу атмосферного повітря і ґрунту населених пунктів, водоносних горизонтів і водних об'єктів. Під'їзді шляхи до цих об'єктів не повинні проходити через населені пункти.

Стаття 530. Проектування споруд для знешкодження твердих побутових відходів

Проектування споруд для знешкодження твердих побутових відходів потрібно вести відповідно до Інструкції по проектуванню і експлуатації полігонів для твердих побутових відходів, рекомендацій по промисловим методам переробки твердих побутових відходів для міст України або аналогічних нормативних документів, що діють на даний період.

Стаття 531. Заходи по утилізації рідких і твердих промислових відходів

При проектуванні або реконструкції промислових зон населеного пункту повинні бути розроблені заходи по утилізації рідких і твердих промислових відходів; при відсутності вказаних проектних розробок можливість розміщення промислового об'єкта на території населеного пункту визначається еколого-гігієнічною експертизою.

Стаття 532. Знешкодження і поховання промислових відходів на спеціальних полігонах

При неможливості утилізації промислових відходів вони підлягають знешкодженню і похованню на спеціальних полігонах відповідно до вимог санітарних правил проектування, будівництва, знешкодження і захоронення промислових відходів, які розробляються Головним спеціально уповноваженим органом у сфері поводження з відходами і затверджуються Кабміном і відповідно до інших аналогічних документів, що діють на даний період.

Стаття 533. Категорії промислових відходів, які підлягають прийняттю на спеціальний промисловий полігон

Прийняттю на спеціальний промисловий полігон підлягають тільки токсичні промислові відходи I, II, III класів небезпеки; рідкі токсичні промислові відходи перед вивезенням на полігон повинні бути в обов'язковому порядку обезводнені на підприємствах.

Стаття 534. Заборона складування промислових токсичних відходів І, II класів небезпеки на полігонах твердих побутових відходів

Забороняється складування промислових токсичних відходів I, II класів небезпеки на полігонах твердих побутових відходів; відходи III, IV класу небезпеки можуть складуватися разом з побутовим сміттям відповідно до нормативних документів, що визначають граничну кількість промислових відходів, припустиму для складування на полігонах твердих побутових відходів.

Стаття 535. Вимоги до земельних ділянок, що відводяться для складування промислових відходів

Земельні ділянки для складування промислових відходів повинні відводитись з урахуванням їх специфіки в установленому порядку з умовою, що накопичені відходи будуть підлягати повторній утилізації або використанню з метою рекультивації території.

Стаття 536. Розміри санітарно-захисних зон від майданчиків-накопичувачів промвідходів до сельбищної території

Розміри санітарно-захисних зон від майданчиків-накопичувачів промвідходів до сельбищної території визначаються видом, агрегатним станом і класом небезпеки відходів:

- для териконів і відвалів гірничодобувної промисловості, золошламових сумішей металургійних підприємств і об'єктів енергетики встановлюються розрахунковим методом, але не менше 300 м;

- для шламонакопичувачів хімічних підприємств, полігонів знезаражування і поховання токсичних промислових відходів, місць термічного знезаражування промислових відходів санітарно-захисна зона прирівнюється до першого класу хімічних підприємств і виробництв;

- для накопичувачів гною і посліду відповідно до нормативів.

Стаття 537. Заборона влаштування неорганізованих звалищ для побутових і промислових відходів

Забороняється влаштування неорганізованих звалищ для побутових і промислових відходів.

Стаття 538. Проектування і будівництво спеціалізованих комбінатів і пунктів поховання радіоактивних відходів

Проектування і будівництво спеціалізованих комбінатів і пунктів поховання радіоактивних відходів, а також споруд для тимчасового зберігання радіоактивних відходів на підприємствах перед їх вилученням повинно здійснюватись відповідно до санітарних правил поводження з радіоактивними відходами.

РОЗДІЛ 27. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКСПОРТУ ВІДХОДІВ І БРУХТУ КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ

Стаття 539. Облік контрактів на експорт відходів і брухту кольорових металів

Контракти на експорт відходів і брухту кольорових металів підлягають обов'язковому обліку відповідно до переліку товарів, контракти на експорт яких потребують обліку.

Стаття 540. Внесення відходів, брухту чорних і кольорових металів до переліку товарів, контракти на експорт яких потребують обліку

Відходи, а також брухт чорних або кольорових металів вносяться до переліку товарів, контракти на експорт яких потребують обов'язкового обліку.

Стаття 541. Орган, відповідальний за внесення брухту чорних або кольорових металів до переліку товарів, контракти на експорт яких потребують обов'язкового обліку

Органом, який уповноважений визначати переліки товарів, контракти на експорт яких потребують обов'язкового обліку, є Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України.

Стаття 542. Орган, уповноважений здійснювати облік (реєстрацію) контрактів на експорт відходів і брухту чорних і кольорових металів

Органом, що уповноважений здійснювати облік (реєстрацію) контрактів на експорт відходів і брухту чорних і кольорових металів, є Головний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами.

Стаття 543. Подача документів для здійснення обліку (реєстрації) контрактів на експорт відходів і брухту чорних і кольорових металів

Подача документів для здійснення обліку (реєстрації) контрактів на експорт відходів і брухту чорних і кольорових металів здійснюється на основі Положення про облік (реєстрацію) контрактів на експорт відходів і брухту чорних і кольорових металів.

Положення про облік (реєстрацію) контрактів на експорт відходів і брухту чорних і кольорових металів розробляється спеціально уповноваженим центральним органом у сфері поводження з відходами і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Глава 100. Порядок проведення обов'язкових перевірок експортних партій відходів та брухту чорних і кольорових металів

Стаття 544. Обов'язкові перевірки експортних партій відходів та брухту чорних і кольорових металів

Експортні партії відходів та брухту чорних і кольорових металів підлягають обов'язковій перевірці територіальними органами Держстандарту України.

Перевірка експортних партій відходів та брухту чорних і кольорових металів здійснюється на основі Положення про порядок проведення обов'язкових перевірок експортних партій брухту та відходів чорних і кольорових металів територіальними органами Держстандарту України, який розробляється Держстандартом України і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 545. Експертний висновок територіального органу Держстандарту України (оригінал) як підстава для здійснення митного оформлення кожної експортної партії відходів та брухту чорних та кольорових металів

Експертний висновок територіального органу Держстандарту України (оригінал) є однією з підстав для здійснення митного оформлення кожної експортної партії відходів та брухту чорних та кольорових металів.

Глава 101. Оформлення вивезення брухту та відходів металів, як давальницької сировини

Стаття 546. Вивезення за межі митної території України відходів та брухту чорних і кольорових металів як давальницької сировини

Обсяг і умови вивезення за межі митної території України відходів та брухту чорних і кольорових металів як давальницької сировини, крім брухту та відходів металів для виробництва готової продукції, яка не виробляється в Україні, з метою її використання підприємствами електротехнічної галузі, визначає спеціальний уповноважений центральний орган у сфері поводження з відходами за погодженням з відповідними центральними виконавчими органами у сфері промисловості та зовнішньо-економічних зв'язків.

Стаття 547. Митне оформлення вивезення брухту та відходів металів, як давальницької сировини

Митне оформлення вивезення брухту та відходів металів, як давальницької сировини здійснюється тільки при наявності спеціально оформленого щодо цього дозволу встановленої форми, виданого спеціально уповноваженим центральним органом у сфері поводження з відходами.

РОЗДІЛ 28. ЕКОЛОГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ ЕКСПОРТНИХ ПАРТІЙ ЧОРНИХ І КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ

Глава 102. Загальні положення

Стаття 548. Мета екологічного контролю

Метою здійснення екологічного контролю є попередження випадків вивезення за межі України брухту чорних і кольорових металів з перевищенням норм радіоактивного випромінювання та забезпечення державного контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства і норм екологічної безпеки під час експорту.

Стаття 549. Орган екологічного контролю

Органом, відповідальним за здійснення екологічного контролю експортних партій брухту чорних і кольорових металів підрозділами, є центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Такий контроль здійснюють підрозділи Державної екологічної інспекції центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Стаття 550. Плата за здійснення екологічного контролю експортних партій брухту чорних і кольорових металів підрозділами

Розміри зборів за здійснення екологічного контролю експортних партій металобрухту встановлює Кабінет Міністрів.

Глава 103. Правила здійснення екологічного контролю експортних партій брухту чорних і кольорових металів

Стаття 551. Сфера дії Правил здійснення екологічного контролю експортних партій брухту чорних і кольорових металів

Правила екологічного контролю експортних партій брухту чорних і кольорових металів поширюються на експортні операції щодо чорних і кольорових металів для попередження випадків вивезення їх за межі України з перевищенням норм радіоактивного випромінювання та для забезпечення державного контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства і норм екологічної безпеки.

Стаття 552. Об'єкти екологічного контролю на наявність хімічного чи радіоактивного забруднення

Об'єктами екологічного контролю на наявність хімічного чи радіоактивного забруднення є:

експортні партії брухту чорних, кольорових, інших металів;

металокераміка (далі - металобрухт).

Стаття 553. Обов'язковість Правил для суб'єктів підприємницької діяльності

Виконання Правил є обов'язковим для всіх суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності.

Стаття 554. Контроль партій металобрухту

Екологічному контролю підлягає кожна експортна партія металобрухту.

Стаття 555. Поняття "партія металобрухту"

Партією вважається вантаж, що направляється одночасно на адресу одного отримувача, у складі однієї відправки від одного відправника.

Стаття 556. Місце проведення екологічного контролю

Екологічний контроль експортних партій металобрухту здійснюється на території його складування, а також у пунктах пропуску через державний кордон України.

Стаття 557. Здійснення екологічного контролю

Екологічний контроль здійснюється державними інспекторами з питань поводження з відходами зазначеної вище державної охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 558. Етапи здійснення екологічного контролю

Екологічний контроль проводиться у два етапи - в період формування транспортних партій металобрухту в місцях його накопичення і в пункті пропуску через державний кордон України.

Стаття 559. Екологічний контроль транспортних партій металобрухту

Екологічний контроль транспортних партій металобрухту в місцях його накопичення здійснюється на підставі заявки експортера. Заявка подається за 15 днів до початку відвантаження експортної партії.

У цей період проводиться перевірка супроводжувальних документів, а саме:

контракту;

дозволу компетентного органу на транскордонне перевезення металобрухту;

ліцензії на збирання, заготівлю, переробку, купівлю і продаж

металобрухту, виданої в установленому порядку;

сертифіката походження металобрухту;

Крім того, здійснюється:

перевірка відповідності складу вантажу зазначеній документації;

заміри рівнів радіаційного випромінювання;

наявність хімічного та іншого забруднення поверхні металобрухту.

Стаття 560. Додаткові хімічні та/чи радіохімічні дослідження

у разі необхідності, з метою виявлення характеру та походження забруднення, виконуються додаткові хімічні та/чи радіохімічні дослідження;

документальне оформлення проведених досліджень.

Заміри рівнів радіаційного випромінювання проводяться державним інспектором або представником організації, яка має дозвіл територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів на проведення таких вимірювань. Результати обстеження оформляються протоколом.

РОЗДІЛ 29. ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ВЕДЕННЯ РЕЄСТРУ ОБ'ЄКТІВ УТВОРЕННЯ, ОБРОБЛЕННЯ ТА УТИЛІЗАЦІЇ ВІДХОДІВ

Глава 104. Загальні положення

Стаття 561. Мета запровадження реєстрації об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів

Метою запровадження реєстрації об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів і утворення відповідного Реєстру є систематизація та уніфікація інформації щодо об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, а також оптимізація здійснення контролю за їх станом, оцінки обсягів утворення відходів і визначення рівня їх безпеки.

Стаття 562. Поняття Реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів

Реєстр об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів (далі - реєстр) - це комплексна система збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про об'єкти утворення, оброблення та утилізації відходів.

Глава 105. Переліки об'єктів утворення відходів та об'єктів оброблення та утилізації відходів, що підлягають реєстрації

Стаття 563. Визначення переліків об'єктів утворення відходів та об'єктів оброблення та утилізації відходів, що підлягають реєстрації

Місцеві державні адміністрації разом з відділами Центрального спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами, а також органами Центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів на місцях визначають переліки об'єктів утворення відходів (далі - ОУВ) та об'єктів оброблення та утилізації відходів (далі - ООУВ), що підлягають реєстрації.

Стаття 564. Повідомлення власників ОУВ та ООУВ про необхідність складання реєстрових карт і термін їх реєстрації

Місцеві державні адміністрації разом з відділами Центрального спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами, а також органами Центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів на місцях після визначення переліків ОУВ та ООУВ, що підлягають реєстрації, надсилають їх власникам повідомлення про необхідність складання реєстрових карт і термін їх реєстрації.

Стаття 565. Критерії складання переліків ОУВ та ООУВ, що підлягають включенню до реєстру

Перелік ОУВ та ООУВ, що підлягають включенню до реєстру, складається за критеріями, визначеними у статтях цього Кодексу, на підставі доведених власникам відходів лімітів на утворення та розміщення відходів.

Глава 106. Порядок складання і ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів

Стаття 566. Структура та зміст Реєстру

Реєстр складається з двох частин.

Перша частина Реєстру містить інформацію про об'єкти утворення відходів (далі - ОУВ).

Друга частина Реєстру містить інформацію про об'єкти оброблення та утилізації відходів (далі - ООУВ) інших власників.

Стаття 567. Складення та ведення реєстру

Реєстр складається і ведеться на підставі реєстрових карт ОУВ та ООУВ, що містять звітні дані щодо виробників відходів, об'єктів утилізації та оброблення відходів, а також відомостей, поданих спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Стаття 568. Реєстрова карта об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів

Спеціально уповноважений Центральний орган у сфері поводження з відходами веде облік реєстрових карт об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, які заповнюються за формою, затвердженою Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки за погодженням з Міністерством охорони здоров'я, Міністерством промислової політики, Міністерством праці та соціальної політики, Державним комітетом у справах будівництва, архітектури та житлової політики.

Стаття 569. Складання реєстрових карт об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів

Реєстрові карти об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів складаються відповідно до Інструкції щодо їх складання, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 570. Органи, що здійснюють складання і ведення Реєстру

Складання і ведення Реєстру здійснюють місцеві державні адміністрації за участю органів Центрального спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами, органів Центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів і МОЗ на місцях.

Стаття 571. Критерій включення ОУВ до реєстру

Критерієм включення ОУВ до реєстру є показник загального утворення відходів (Пзув), який розраховується за формулою:

Пзув = 5000 х м1 + 500 х м2 + 50 х м3 + 1 х м4,

де м1, м2, м3, м4 - умовні одиниці, значення яких дорівнюють кількості утворених на ОУВ відходів за класами небезпеки (1, 2, 3, 4 класи відповідно).

До реєстру включаються об'єкти, для яких показник загального утворення відходів перевищує граничне значення (Пгз), що дорівнює 1000 умовних одиниць на рік.

За рішенням місцевих державних адміністрацій до реєстру можуть бути включені ОУВ, для яких показник Пзув менший від Пгз, якщо ОУВ розташовані у рекреаційній і курортній зоні.

Стаття 572. Критерій включення ООУВ до реєстру

Критерієм включення ООУВ до реєстру є показник загального обсягу оброблення чи утилізації відходів, який не може бути меншим 100 тонн на рік.

Стаття 573. Інформація, що заноситься до реєстрової картки

Реєстрові карти містять інформацію про розміщення, технічні та екологічні характеристики ОУВ та ООУВ, кількісні та якісні характеристики відходів, що утворюються, обробляються та утилізуються, та інформацію про поводження з ними.

Стаття 574. Складення реєстрової картки

Реєстрові карти складаються відповідно до Інструкції про зміст і складання реєстрових карт об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 575. Оформлення реєстрової картки

Власники ОУВ та ООУВ, що підлягають включенню до реєстру, або за їх дорученням організації, що мають відповідну ліцензію, заповнюють реєстрові карти і подають їх у встановлений місцевими державними адміністраціями термін на розгляд до відділів Центрального спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місцях.

Стаття 576. Затвердження реєстрової картки

Подані власниками ОУВ та ООУВ реєстрові карти за погодженням з органами МОЗ і органами Центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів на місцях затверджуються регіональними відділеннями Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами у місячний термін.

У разі незатвердження реєстрової карти на адресу власника ОУВ та ООУВ надсилається лист із зазначенням причини незатвердження і встановленням терміну її повторного подання.

На підставі затверджених реєстрових карт ОУВ та ООУ регіональні відділення Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами у двотижневий термін формують і погоджують реєстр ОУВ та ООУВ і направляють його (разом із затвердженими реєстровими картами) на затвердження до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Стаття 577. Присвоєння номерів ОУВ та ООУВ у реєстрі

Кожному ОУВ та ООУВ у реєстрі присвоюється відповідний номер та фіксується дата реєстрації.

Стаття 578. Зберігання оригіналу реєстру та його копій

Оригінал реєстру зберігається в місцевій державній адміністрації, копії -у відділах Центрального спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місцях, а також в органах Центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів і МОЗ на місцях.

Стаття 579. Повернення оригіналу і копій реєстрової карти разом з повідомленням про включення ОУВ та ООУВ до реєстру

Після затвердження реєстру ОУВ та ООУВ оригінал затвердженої реєстрової карти разом з повідомленням про включення ОУВ та ООУВ до реєстру повертаються їх власнику, а копії - органам Центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів і МОЗ на місцях та місцевій державній адміністрації.

Стаття 580. Надання даних про зміни в діяльності ОУВ та ООУВ

Щорічно власники ОУВ та ООУВ подають відділам Центрального спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місцях, а також органам Центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів на місцях дані про зміни у діяльності своїх об'єктів для внесення відповідних змін до реєстрових карт та реєстру.

Глава 107. Порядок виключення ОУВ та ООУВ з реєстру

Стаття 581. Підстави виключення ОУВ та ООУВ з реєстру

Виключення з реєстру здійснюється у разі ліквідації ОУВ та ООУВ за поданням власників ОУВ та ООУВ.

Стаття 582. Органи, що здійснюють виключення ОУВ та ООУВ з реєстру

Виключення ОУВ та ООУВ з реєстру здійснюють місцеві державні адміністрації за погодженням з відділами Центрального спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місцях, а також органами Центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів на місцях.

Глава 108. Формування державного та реґіонального інформаційних банків даних

Стаття 583. Формування державного та реґіональних банків даних

За даними реєстрів формуються державний та реґіональні інформаційні банки даних про ОУВ та ООУВ.

Стаття 584. Формування державного банку даних

Формування державного банку даних покладається на Центральний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами.

Стаття 585. Формування регіональних банків даних

Формування регіональних банків даних здійснюється відділами Центрального спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами разом із органами Центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів на місцях за погодженням з місцевими державними адміністраціями.

Глава 109. Експертиза ефективності діяльності і рівня екологічної безпеки ОУВ та ООУВ

Стаття 586. Експертні висновки щодо ефективності діяльності і рівня екологічної безпеки ОУВ та ООУВ

На підставі даних реєстрових карт відділи Центрального спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на місцях разом органами Центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів на місцях і з місцевими державними адміністраціями готують висновки щодо ефективності діяльності і рівня екологічної безпеки ОУВ та ООУВ.

Стаття 587. Вимоги до власників ОУВ та ООУВ про вжиття заходів, спрямованих на зменшення обсягів утворення відходів, забезпечення екологічно безпечного функціонування ОУВ та ООУВ

Висновки надсилаються власникам ОУВ та ООУВ для вжиття ними заходів, спрямованих на зменшення обсягів утворення відходів, забезпечення екологічно безпечного функціонування ОУВ та ООУВ.

Глава 110. Фінансування ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів

Стаття 588. Фінансування робіт із складання реєстру

Фінансування робіт із складання реєстру здійснюється за рахунок коштів місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 589. Фінансування робіт із ведення реєстру

Фінансування робіт із ведення реєстру здійснюється за рахунок коштів Центрального Фонду поводження з відходами.

Глава 111. Контроль за повнотою обліку та якістю ведення реєстру

Стаття 590. Контроль за повнотою обліку ведення реєстру

Контроль за повнотою обліку ведення реєстру покладається на відділи, що діють на місцях, Центрального спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами

Стаття 591. Контроль за якістю ведення реєстру

Контроль за повнотою обліку та якістю ведення реєстру покладається на відділи, що діють на місцях, Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами, які діють щодо цього разом із органами Центрального органу виконавчої влади у сфері екології на місцях.

РОЗДІЛ 30. СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО ОБЛІКУ І ПАСПОРТИЗАЦІЇ ВІДХОДІВ

Глава 112. Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів

Стаття 592. Сфера дії системи державного обліку та паспортизації відходів

Система державного обліку та паспортизації відходів, визначена в цьому Кодексі, поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, діяльність яких пов'язана з утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними (далі - підприємства).

Стаття 593. Засади формування системи державного обліку та паспортизації відходів

Державний облік відходів грунтується на даних спостережень за утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними і включає ведення первинного обліку відходів та державної статистичної звітності про них.

Стаття 594. Обов'язки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність в сфері поводження з відходами, щодо обліку відходів

Суб'єкти господарювання, що здійснюють діяльність в сфері поводження з відходами, зобов'язані вести у встановленому порядку облік що утворилися, використаних, знешкоджених, переданих іншим особам або отриманих від інших осіб, а також розміщених відходів.

Стаття 595. Встановлення порядку ведення Державного обліку відходів

Порядок обліку в області поводження з відходами встановлюють спеціально уповноважені органи виконавчої влади в області поводження з відходами в відповідності зі своєю компетенцією.

Порядок статистичного обліку в області поводження з відходами - спеціально уповноважений орган виконавчої влади в області статистичного обліку.

Стаття 596. Первинний облік відходів

Первинний облік відходів ведуть підприємства відповідно до типових форм первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації.

Відомості для первинного обліку відходів, що заносяться до зазначених документів, обумовлюються системою показників, необхідних для заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспорта відходів.

Стаття 597. Класифікація обліку відходів

Облік відходів всіма господарюючими суб'єктами ведеться по:

видах відходів,

класам небезпеки,

вазі (об'єму - для побутових відходів)

місцям переробки або захоронення

Стаття 598. Облік побутових відходів

Облік побутових відходів провадиться господарюючими суб'єктами на основі норм накопичення, затверджених у встановленому цим Кодексом порядку.

Стаття 599. Облік відходів, що утворюються в приватних житлових будинках

Облік відходів, що утворюються в приватних житлових будинках, ведеться організаціями, що надають послуги по їх вивезенню затверджених у встановленому цим Кодексом порядку.

Стаття 600. Типові форми первинної облікової документації про відходи

Типові форми первинної облікової документації про відходи затверджуються спільним рішенням центрального органу виконавчої влади з питань статистики та головним спеціально уповноваженим органом у сфері поводження з відходами.

Стаття 601. Первинна інформація про безхазяйні відходи

Джерелом первинної інформації про безхазяйні відходи є акт

комісії з питань поводження з безхазяйними відходами у порядку, який складається відповідно до вимог цього Кодексу.

Стаття 602. Державна статистична звітність про відходи

Державна статистична звітність про відходи ведеться за встановленими уніфікованими формами відповідно до державного класифікатора ДК 010-98 "Класифікатор управлінської документації" та номенклатурою відходів.

Форми державної статистичної звітності про відходи та інструкції щодо порядку складання цих форм затверджуються спеціально уповноваженим органом у сфері поводження з відходами за участю Центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади, погоджуються з МОЗ і затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань статистики.

Стаття 603. Статистичні спостереження за утворенням відходів і здійсненням операцій поводження з ними

Територіальні підрозділи центрального органу виконавчої влади з питань статистики та інші органи виконавчої влади в установленому порядку проводять статистичні спостереження за утворенням відходів і здійсненням операцій поводження з ними, а також забезпечують контроль за достовірністю ведення державної статистичної звітності та інформаційно-довідкового обслуговування користувачів.

Стаття 604. Інвентаризація відходів

Інвентаризація відходів проводиться на загальних засадах у порядку, визначеному Головним спеціально уповноваженим органом в сфері поводження з відходами.

Стаття 605. Паспортизація відходів

Паспортизація відходів ведеться підприємствами з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними.

Паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів.

Форми паспортів відходів та інструкції щодо їх ведення розробляються Головним спеціально уповноваженим органом у сфері поводження з відходами за участю Центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади і затверджуються ним за погодженням з МОЗ.

Стаття 606. Паспорти безпеки відходів

Паспорт безпеки містить викладену в доступній і короткій формі достовірну інформацію, достатню для прийняття споживачем необхідних заходів по забезпеченню захисту здоров'я людей і їх безпеки на робочому місці, охороні навколишнього середовища на всіх стадіях життєвого циклу речовини, включаючи його утилізацію в вигляді відходів.

Стаття 607. Складові паспорта безпеки

Паспорт безпеки відходів включає:

· найменування і склад речовини;

· зведення про виробника або постачальника;

· види небезпечного впливу і умови їх виникнення;

· заходи першої допомоги;

· міри і засобу забезпечення пожежної безпеки;

· заходи по запобіганню надзвичайним ситуаціям;

· правила звертання і зберігання;

· правила і міри по забезпеченню безпеки користувача;

· фізичні і хімічні властивості;

· стабільність і хімічна активність;

· токсичність;

· вплив на навколишнє середовище;

· утилізація і поховання відходів;

· правила транспортування.

Стаття 608. Контроль за веденням первинного обліку відходів

Контроль за веденням підприємствами первинного обліку відходів та за їх паспортизацією здійснюється спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами, Центральним органом виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами відповідно до їх компетенції.

Глава 113. Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів

Стаття 609. Безхазяйні відходи

Безхазяйними вважаються відходи, що не мають власника або власник яких невідомий.

Стаття 610. Виявлення безхазяйних відходів

Власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи, зобов'язані повідомити про них місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Підставами для здійснення процедур визначення безхазяйних відходів та наступного їх обліку також можуть бути заяви (повідомлення) громадян, підприємств, установ та організацій, засобів масової інформації, результати штатних інспекційних перевірок державних органів, санітарно-епідеміологічної служби, органів місцевого самоврядування тощо.

Стаття 611. Комісії з питань поводження з безхазяйними відходами

Заяви (повідомлення) про факти виявлення відходів розглядаються на черговому (позачерговому) засіданні постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами (далі - комісія).

Комісія визначає кількість, склад, властивості, вартість відходів, ступінь їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та вживає заходів до визначення власника відходів.

У разі необхідності для визначення власника відходів та їх оцінки можуть залучатися правоохоронні органи, відповідні спеціалісти та експерти.

За результатами своєї роботи комісія складає акт, який передається до місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування для вирішення питання про подальше поводження з відходами.

Стаття 612. Прийняття рішення місцевими органами влади щодо поводження з безхазяйними відходами

На підставі акта комісії місцеві державні адміністрації або органи місцевого самоврядування приймають рішення щодо подальшого поводження з відходами та в разі необхідності порушують справу про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про відходи, та відшкодування заподіяної шкоди.

Стаття 613. Відповідальність за додержання умов поводження з безхазяйними відходами

У разі визначення власника відходів він несе повну відповідальність за додержання умов поводження з ними та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 614. Облік відходів, щодо яких встановлено власника

Облік відходів, щодо яких встановлено власника, здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відходи, повернуті власнику або у державну чи комунальну власність, обліковуються ними за встановленою вартістю, відповідно до законодавства.

Глава 114. Державний облік радіоактивних відходів

Стаття 615. Складові Державного обліку радіоактивних відходів

Державний облік радіоактивних відходів включає:

ведення Державного реєстру радіоактивних відходів;

ведення Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів та переліку місць тимчасового зберігання радіоактивних відходів.

Стаття 616. Державні інвентаризації радіоактивних відходів і сховищ радіоактивних відходів

Для забезпечення постійного поновлення та своєчасного внесення змін до Державного реєстру радіоактивних відходів та Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів здійснюються регулярні державні інвентаризації радіоактивних відходів і сховищ радіоактивних відходів, включаючи сховища для зберігання радіоактивних відходів на території виробників цих відходів.

Стаття 617. Порядок обліку радіоактивних відходів

Порядок обліку радіоактивних відходів встановлюється органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, який здійснює також нагляд за їх виконанням.

Організація проведення державних інвентаризацій покладається на орган державної виконавчої влади у сфері поводження з радіоактивними відходами.

Глава 115. Обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів

Стаття 618. Сфера застосування

Обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів здійснюється поширюється на всі споруди незалежно від відомчої належності та виду власності.

Стаття 619. Планові обстеження

Планові обстеження виконуються підприємством, яке експлуатує гідротехнічну споруду гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів а також спеціалізованими організаціями, що мають ліцензію на цей вид діяльності.

Стаття 620. Позапланові обстеження

Позапланові обстеження виконуються при виникненні аварійних ситуацій або аварій спеціальними комісіями, склад яких затверджується органами місцевого самоврядування. Головою комісії призначається представник спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами

Стаття 621. Порядок здійснення обстеження

До початку роботи на розгляд комісії подається Паспорт гідротехнічних споруд системи гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів (надалі Паспорт) для попереднього складання програми робіт.

На період роботи комісії власник підприємства забезпечує необхідні умови для її роботи:

- виділяє для цього приміщення, транспорт, забезпечує телефонний зв'язок;

- в разі необхідності зупиняє роботу споруд гідравлічного вилучення;

- надає необхідну технічну документацію;

- забезпечує доступ до всіх споруд, що підлягають обстеженню;

- забезпечує всіх членів комісії, які обстежують споруди, засобами для безпечного ведення робіт і, в разі необхідності, спецодягом.

Стаття 622. Терміни проведення обстежень

Планові обстеження і паспортизація гідротехнічних споруд 1 та 2 класу капітальності проводяться не рідше одного разу в три роки.

Планові обстеження і паспортизація гідротехнічних споруд 3 та 4 класу капітальності проводяться не рідше одного разу в п'ять років.

Регламентні обстеження проводяться в залежності від стану комплексу споруд і виконуються у відповідності з правилами експлуатації, але не менше ніж один раз за рік.

Стаття 623. Порядок проведення обстеження

Планові обстеження, як правило, проводяться в безсніговий період часу і за відсутністю (зливових) опадів, що можуть приховати зовнішні ознаки незадовільного стану споруд (випирання, вимокання, фільтрація крізь тіло греблі тощо).

Обстеження гідротехнічних споруд виконується у такій послідовності:

- ознайомлення з Паспортом гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів та іншою технічною документацією, що включає матеріали реґламентних обстежень, які виконуються в процесі експлуатації комплексу споруд;

- візуальні обстеження комплексу гідротехнічних споруд з проведенням фотозйомок і замальовуванням окремих виявлених дефектів;

- узагальнення матеріалів перших двох етапів для прийняття рішень про необхідність виконання обстежень геолого-геофізичними, геодезичними, геолого-технічними, лабораторними та ін. методами;

- проведення інженерно-геологічних і спеціальних топо-геодезичних досліджень;

- складання звіту (заповнення бланку Паспорта);

- розробка інженерних рекомендацій щодо ліквідації аварійних ситуацій;

- при позаплановому обстеженні складання акта комісії

та його подання на затвердження органам місцевого

самоврядування, що створили цю комісію.

Стаття 624. Чинники, що підлягають обстеженню та паспортизації

Під час обстеження та паспортизації перевірці підлягають:

- оснащеність споруд засобами вимірювань;

- стан споруди;

- організація експлуатації споруди;

- виконання заходів щодо ремонту;

- стан технічної документації;

- виконання заходів щодо забезпечення надійності;

- засоби охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 625. Перевірка оснащеності споруд засобами вимірювань

Перевірці підлягають:

- оснащеність споруд контрольно-вимірювальною апаратурою та її відповідність вимогам проектної документації, збереження та її працездатність;

- наявність та своєчасність метрологічних перевірок контрольно-вимірювальної апаратури;

- наявність засобів геодезичного контролю;

- стан опорної геодезичної мережі та її достатність.

Стаття 626. Перевірка стану споруд

Під час перевірка стану споруд перевіряються:

-огороджуючі споруди.

-накопичувач з прилеглою територією;

- греблі та дамби

-водоскиди-накопичувачі;

-пульпопроводи та випуски;

-скидні лотки, канали;

-дренажні системи;

-системи відведення поверхневого стоку;

-система пилоглушіння;

-споруди для захисту від забруднення підземних вод, підтоплення й затоплення територій;

-санітарно-захисна зона;

-насосні станції різного призначення, камери переключень: стан будівельної частини (підземної, наземної), основного й допоміжного обладнання, контрольно-вимірювальної апаратури, засобів управління, сигналізації та зв'язку;

-інші споруди.

Стаття 627. Перевірка організації експлуатації споруди

Перевірці підлягають:

- наявність інструкцій по експлуатації комплексу та його окремих споруд;

-наявність і правильність ведення журналів спостережень за елементами гідротехнічного комплексу;

- наявність плану заходів при виникненні аварійних ситуацій.

Стаття 628. Перевірка технічної документації

Перевірці підлягають:

- наявність проектної документації;

- наявність виконавчої документації;

- технічні паспорти споруд і обладнання;

- журнали та інші документи авторського нагляду;

- журнали інструментальних і візуальних контрольних

спостережень;

- акти попередніх спеціалізованих комісій по обстеженню

споруд;

- дозвіл на природокористування;

- затверджені ліміти на природокористування.

Стаття 629. Перевірка організації нагляду за спорудами

Перевіряються:

- наявність інструкції з експлуатації;

- виконання вимог керівних матеріалів і методичних вказівок щодо обсягу і строків проведення контрольних спостережень;

- наявність журналів тарирування приборів і обладнання;

- наявність оформлення і передачі первинних матеріалів спостережень для їх аналізу автору проекту споруд.

Стаття 630. Перевірка виконання заходів щодо забезпечення надійності та безпеки

Перевіряється виконання:

- законодавчих та нормативних документів щодо питань експлуатації та

забезпечення надійності й безпеки роботи споруд і приписів та наказів міністерств та відомств;

- інструкції по експлуатації комплексу та його окремих споруд;

- підсумкових документів попередніх обстежень;

- висновків і приписів адміністративних органів.

Стаття 631. Складання Паспорту гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів

Паспорт гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів заповнюється на підставі матеріалів обстеження.

Стаття 632. Основні цілі паспортизації хвостосховищ та шламосховищ

Основними цілями паспортизації хвостосховищ та шламосховищ є:

- створення державної системи обліку та моніторингового контролю за станом екологічно небезпечних об'єктів, до яких належать хвостосховища;

- створення системи зниження небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій при експлуатації хвостосховищ та їх консервації (закритті);

- захист населення та навколишнього природного середовища від наслідків експлуатації хвостосховищ.

Стаття 633. Використання матеріалів паспортизації хвостосховищ

Органи місцевого самоврядування використовують матеріали паспортизації хвостосховищ при:

- обгрунтуванні управлінських рішень;

- розробці заходів по підвищенню безпеки хвостосховищ та охороні навколишнього природного середовища і здоров'я населення;

- при роботі комісій, які створюються для розгляду причин аварій і визначення їх наслідків.

Органи нагляду і контролю використовують результати паспортизації при:

- складанні кадастру хвостосховищ за єдиною методикою;

- обгрунтуванні системи локального моніторингу, що дозволяє впроваджувати сучасні методи обробки інформації;

- визначенні можливості видачі дозволу (ліцензії) на зберігання і переробку хвостів, золи, шламу, шлаку та інших відходів виробництва;

- для виявлення відхилень від проектних норм експлуатації і контролю за роботою хвостосховищ;

- розробці заходів і контролю їх виконання щодо попередження виникнення надзвичайних ситуацій на хвостосховищах.

Стаття 634. Сфера застосування паспортів

Дія Паспорта поширюється на всі види хвостосховищ, шламосховищ (далі хвостосховищ), до яких відносяться діючі, законсервовані та такі, що проектуються.

Стаття 635. Складові Паспорта

Паспорт є обов'язковим обліково-інвентаризаційним документом екологічно небезпечних об'єктів, що дає право на експлуатацію хвостосховища і діє при наявності відповідної ліцензії, порядок отримання якої встановлено діючими нормативними документами.

Паспорт складається з системи взаємопов'язаних блоків, кожен з яких містить комплекс даних у вигляді показників, ранжованих за ступенем впливу (техногенного, природного та ін.) та техногенно-екологічної безпеки.

Стаття 636. Заповнення та зберігання Паспорта

Паспорт заповнюється підприємством самостійно або із залученням спеціалізованих організацій та затверджується керівником підприємства.

З метою забезпечення контролю за технічним станом та безпечністю експлуатації хвостосховищ структура Паспорта передбачає його доповнення та уточнення протягом часу експлуатації споруди і її реконструкції.

Паспорт зберігається у суб'єкта господарювання.

Стаття 637. Терміни уточнення показників Паспорта

Зміст Паспорта та його показники поновлюються не рідше одного разу на п'ять років після проведення інвентаризації.

В періоди між паспортизаціями технічний стан хвостосховища може бути визначений за даними регламенту, що визначається Правилами експлуатації хвостосховища та даними локального моніторингу його стану.

У випадку внесення змін в технологію складування (зберігання), збільшення потужності, доповнень в засобах контрольно-вимірювальної апаратури та ін. Підприємства зобов'язані, у відповідності до діючого законодавства, провести державну екологічну та технічну експертизи змін, що відбуваються, а після здійснення проекту протягом місяця внести відповідні корективи в Паспорт і його копію.

Стаття 638. Підстави для розробки Паспорта

Підставами для розробки Паспорта є:

- проектно-технологічна документація власника хвостосховища;

- узгоджені та затверджені основні показники виробництва;

- дозволи на природокористування;

- ліміти на природокористування;

- дані державної статистичної звітності;

- інвентаризаційні відомості про об'єкти;

- паспорти споруд, приладів, обладнання;

- висновки державної екологічної експертизи.

Стаття 639. Структура та зміст паспорта

Паспорт хвостосховища складається з блоків (розділів), розташованих в наступній послідовності:

- титульний лист;

- адресний блок;

- природно-кліматичний блок;

- техніко-технологічні показники;

- огороджуючі споруди накопичувача;

- пульпонасосні та насосні станції;

- система гідравлічного вилучення;

- контрольні натурні спостереження за станом огороджуючих

споруд, основи та прилеглої території;

- відповідність технічним умовам експлуатації;

- можливі наслідки при відхиленні від проектних умов

експлуатації та їх вплив на навколишнє природне середовище та населення;

- можливі наслідки аварійних (надзвичайних) ситуацій;

- заходи, що проводяться адміністрацією підприємства для

попередження аварійних (надзвичайних) ситуацій.

РОЗДІЛ 31. КЛАСИФІКАТОРИ ВІДХОДІВ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ ЯК ВТОРИННА СИРОВИНА

Глава 116. Загальні положення

Стаття 640. Поняття і зміст Державного класифікатора відходів

Усі відходи, що утворюються на території України обов'язково підлягають державному обліку та паспортизації.

Державний класифікатор відходів - систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці з метою надання різнобічної та обґрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкодження та видалення відходів.

Стаття 641. Розробка і затвердження номенклатури відходів

Номенклатура відходів, за якою ведеться державний статистичний облік відходів, розроблюється Головним спеціально уповноваженим органом у сфері поводження з відходами відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 "Класифікатор відходів" і затверджується Держкомстатом.

Стаття 642. Державний облік відходів

Державний облік відходів ґрунтується на даних спостережень за утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними і включає ведення первинного обліку відходів та державної статистичної звітності про них.

Стаття 643. Первинний облік відходів

Первинний облік відходів ведуть підприємства відповідно до типових форм первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації. Відомості для первинного обліку відходів, що заносяться до зазначених документів, обумовлюються системою показників, необхідних для заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспорта відходів.

Стаття 644. Типові форми первинної облікової документації про відходи

Типові форми первинної облікової документації про відходи згідно з державним класифікатором ДК 010-98 "Класифікатор управлінської документації" та інструкції щодо їх заповнення розробляються Центральним органом виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів за участю інших центральних органів виконавчої влади, погоджуються з МОЗ і затверджуються спільним наказом Держкомстату та Центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів.

Стаття 645. Джерело первинної інформації про безхазяйні відходи

Джерелом первинної інформації про безхазяйні відходи є акт комісії з питань поводження з безхазяйними відходами, складений згідно з Порядком виявлення та обліку безхазяйних відходів, що затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Стаття 646. Державна статистична звітність про відходи

Державна статистична звітність про відходи ведеться за встановленими уніфікованими формами відповідно до державного класифікатора ДК 010-98 "Класифікатор управлінської документації" та номенклатурою відходів.

Стаття 647. Форми державної статистичної звітності про відходи та інструкції щодо порядку складання цих форм

Форми державної статистичної звітності про відходи та інструкції щодо порядку складання цих форм розробляються Центральним органом виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади, погоджуються з МОЗ і затверджуються Держкомстатом.

Стаття 648. Державна статистична звітність про небезпечні відходи

Державна статистична звітність про небезпечні відходи ведеться за окремою формою.

Стаття 649. Реєстр звітних статистичних одиниць, що повинні складати звіти про небезпечні відходи,

Реєстр звітних статистичних одиниць, що повинні складати звіти про небезпечні відходи, формується органами державної статистики за поданням Центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів.

Стаття 650. Заповнення форми державної статистичної звітності

Підприємства заповнюють форми державної статистичної звітності на підставі документів первинного обліку і подають їх в установленому порядку територіальним органам державної статистики та відповідним органам виконавчої влади.

Стаття 651. Статистичні спостереження за утворенням відходів і здійсненням операцій поводження з ними

Органи державної статистики та інші органи виконавчої влади в установленому порядку проводять статистичні спостереження за утворенням відходів і здійсненням операцій поводження з ними, а також забезпечують контроль за достовірністю ведення державної статистичної звітності та інформаційно-довідкового обслуговування користувачів.

Стаття 652. Інвентаризація відходів

Інвентаризація відходів проводиться на загальних методологічних засадах відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, яке затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Стаття 653. Мета паспортизації відходів

Паспортизація відходів ведеться підприємствами з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними.

Паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 "Класифікатор відходів".

Стаття 654. Форми паспортів відходів та інструкції щодо їх ведення

Форми паспортів відходів та інструкції щодо їх ведення розробляються Головним спеціально уповноваженим органом у сфері поводження з відходами за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади і затверджуються ним за погодженням з МОЗ.

Стаття 655. Контроль за веденням підприємствами первинного обліку відходів та за їх паспортизацією

Контроль за веденням підприємствами первинного обліку відходів та за їх паспортизацією здійснюється Головним спеціально уповноваженим органом у сфері поводження з відходами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами відповідно до їх компетенції.

Стаття 656. Поширення Порядку здійснення державного обліку та паспортизації відходів

Дія Порядку поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності, громадян-підприємців, діяльність яких пов'язана з утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними.

Первинний облік відходів підприємства, згідно з Порядком, повинен вестися під час утворення відходів та здійснення операцій з ними.

На підставі даних первинного обліку та державної статистичної звітності про відходи здійснюється їх державний облік.

РОЗДІЛ 32. ОБСТЕЖЕННЯ І ПАСПОРТИЗАЦІЯ ГІДРОТЕХНІЧНИХ СПОРУД СИСТЕМ ГІДРАВЛІЧНОГО ВИЛУЧЕННЯ ТА СКЛАДУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ

Глава 117. Загальні положення

Стаття 657. Мета встановлення порядку обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд

Мета встановлення порядку обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів - оптимізація забезпечення комплексу робіт, що виконуються при обстеженні і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного транспортування і складування промислових відходів.

Стаття 658. Сфера дії Порядку обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів

Порядок обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів поширюється на всі споруди незалежно від відомчої належності та форми власності.

Глава 118. Планові і позапланові обстеження і паспортизація гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів

Стаття 659. Планові обстеження і паспортизація гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів

Планові обстеження виконуються підприємством, яке експлуатує гідротехнічну споруду гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів із залученням компетентних органів, що виконують головні територіальні функції у цій галузі, а також спеціалізованими організаціями, що мають ліцензію на цей вид діяльності.

Стаття 660. Позапланові обстеження і паспортизація гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів

Позапланові обстеження і паспортизація гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення виконуються при виникненні аварійних ситуацій або аварій спеціальними комісіями, склад яких затверджується органами місцевого самоврядування.

Головою комісії призначається представник органу місцевого самоврядування.

Стаття 661. Обстеження і паспортизація гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення за спеціальною програмою

Комісія проводить обстеження за спеціальною програмою, що дозволить з'ясувати причини виникнення аварійних ситуацій або аварій, визначити наслідки і розробити рекомендації щодо їх ліквідації.

Стаття 662. Витрати на виконання обстеження гідротехнічних споруд

В разі необхідності виконання позапланового обстеження, що виникло в результаті стихійного лиха, витрати на виконання комплексу робіт компенсуються за рахунок інших видів фінансування. У всіх інших випадках витрати на обстеження компенсуються за рахунок підприємства.

Стаття 663. Передача Паспорта для попереднього складання програми робіт

До початку роботи на розгляд комісії подається Паспорт гідротехнічних споруд системи гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів (надалі Паспорт) для попереднього складання програми робіт.

Стаття 664. Забезпечення роботи комісії

На період роботи комісії власник підприємства забезпечує необхідні умови для її роботи:

- виділяє для цього приміщення, транспорт, забезпечує телефонний зв'язок;

- в разі необхідності зупиняє роботу споруд гідравлічного вилучення;

- надає необхідну технічну документацію;

- забезпечує доступ до всіх споруд, що підлягають обстеженню;

- забезпечує всіх членів комісії, які обстежують споруди, засобами для безпечного ведення робіт і, в разі необхідності, спецодягом.

Стаття 665. Планові обстеження і паспортизація гідротехнічних споруд

Планові обстеження і паспортизація гідротехнічних споруд 1 та 2 класу капітальності проводяться не рідше одного разу в три роки Планові обстеження і паспортизація гідротехнічних споруд 3 та 4 класу капітальності проводяться не рідше одного разу в п'ять років.

Стаття 666. Проведення регламентних обстежень

Регламентні обстеження проводяться в залежності від стану комплексу споруд і виконуються у відповідності з правилами експлуатації, але не менше ніж один раз за рік.

Стаття 667. Спрямованість паспортизації хвостосховищ та шламосховищ

Паспортизація хвостосховищ та шламосховищ спрямована на забезпечення належного рівня загальної і екологічної безпеки при їх експлуатації.

Стаття 668. Забезпечення управління екологічної і технічної безпеки

Державне управління екологічної і технічної безпеки забезпечується організаційними, технічними і технологічними заходами, що гарантують екологічно та технічно безпечні та економічно вигідні умови експлуатації та контролю за станом, з використанням сучасних засобів моніторингового контролю.

Базовим положенням Державної системи паспортизації є централізований комп'ютерний облік відходів виробництва, умов їх зберігання в хвостосховищах та шламосховищах, використання відходів у народному господарстві, створення єдиної державної (стандартизованої) системи контролю за їх станом в період їх експлуатації та після консервації (закриття).

Глава 119. Порядок проведення обстеження

Стаття 669. Умови проведення планових обстежень

Планові обстеження, як правило, проводяться в безсніговий період часу і за відсутністю (зливових) опадів, що можуть приховати зовнішні ознаки незадовільного стану споруд (випирання, вимокання, фільтрація крізь тіло греблі тощо).

Стаття 670. Послідовність проведення обстеження гідротехнічних споруд

Обстеження гідротехнічних споруд виконується у такій послідовності:

ознайомлення з Паспортом, який складається згідно з Положенням про паспорт гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, та іншою технічною документацією, що включає матеріали регламентних обстежень, які виконуються в процесі експлуатації комплексу споруд;

візуальні обстеження комплексу гідротехнічних споруд з проведенням фотозйомок і замальовуванням окремих виявлених дефектів;

узагальнення матеріалів перших двох етапів для прийняття рішень про необхідність виконання обстежень геолого-геофізичними*, геодезичними, геолого-технічними, лабораторними та ін. методами;

____________
* геолого-геофізичні методи досліджень, що визначають місцерозташування геодинамічних зон (мікролінеаментів), дають лише якісні показники стану дамб, місць розташування деформацій, шляхів фільтрації води і застосовуються в окремих випадках для уточнення місць та об'ємів інженерно-геологічних досліджень комплексу споруд.

проведення інженерно-геологічних і спеціальних топо-геодезичних досліджень;

складання звіту (заповнення бланку Паспорта);

розробка інженерних рекомендацій щодо ліквідації аварійних ситуацій;

при позаплановому обстеженні складання акта комісії та його подання на затвердження органам місцевого самоврядування, що створили цю комісію.

Стаття 671. Перевірка під час обстеження та паспортизації

Перевірці під час обстеження та паспортизації підлягають:

оснащеність споруд засобами вимірювань;

стан споруди;

організація експлуатації споруди;

виконання заходів щодо ремонту;

стан технічної документації;

виконання заходів щодо забезпечення надійності;

засоби охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 672. Перевірка оснащеності споруд засобами вимірювань

Перевірці оснащеності споруд засобами вимірювань підлягає:

оснащеність споруд контрольно-вимірювальною апаратурою та її відповідність вимогам проектної документації, збереження та її працездатність;

наявність та своєчасність метрологічних перевірок контрольно-вимірювальної апаратури;

наявність засобів геодезичного контролю;

стан опорної геодезичної мережі та її достатність.

РОЗДІЛ 33. ДЕРЖАВНИЙ КАДАСТР ВІДХОДІВ

Глава 120. Ведення Державного кадастру відходів

Стаття 673. Поняття Державного кадастру відходів

Державний кадастр відходів являє собою систематизоване зведення даних про поводженню з відходами.

Стаття 674. Зміст Державного кадастру відходів

Державний кадастр відходів містить у собі державний класифікаційний каталог відходів, державний реєстр об'єктів розміщення відходів, а також банк даних про відходи і про технології використання і знешкодження відходів різних видів.

Стаття 675. Ведення Державного кадастру відходів

Ведення Державного кадастру відходів здійснює Головний спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами на основі загальнодержавних класифікаторів і даних екологічного моніторингу.

Державний кадастр відходів ведеться по єдиній для України системі.

Стаття 676. Визначення Порядку ведення державного кадастру відходів

Порядок ведення державного кадастру відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 677. Єдина система ведення Кадастру відходів

Державний кадастр відходів ведеться за єдиною для всієї України системою.

Стаття 678. Складові Державного кадастру відходів

Державний кадастр відходів включає в себе:

державний класифікаційний каталог відходів;

державний реєстр об'єктів розміщення відходів;

банк даних про відходи;

банк даних про технології використання і знешкодження відходів різних видів

Стаття 679. Джерела фінансування робіт по веденню державного кадастру відходів і його складових

Роботи по веденню Державного кадастру відходів проводяться за рахунок коштів державного бюджету, спеціально передбачених для проведення зазначених робіт.

Стаття 680. Розробка і реалізація Правил інвентаризації об'єктів розміщення відходів, віднесення відходів до конкретного класу небезпеки, обліку в сфері поводження з відходами, а також Порядку надання інформації індивідуальними підприємцями і юридичними особами, що здійснюють діяльність в сфері поводження з відходами

Головний спеціально уповноважений орган в сфері поводження з відходами разом із центральним органом виконавчої влади з питань економіки, центральним орган виконавчої влади з питань промислової політики, центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, центральний органом виконавчої влади з питань статистики, іншими спеціально уповноваженим органами в сфері поводження з відходами розробляють і впроваджують Правила інвентаризації об'єктів розміщення відходів, віднесення відходів до конкретного класу небезпеки, обліку в сфері поводження з відходами, а також Порядок надання інформації індивідуальними підприємцями і юридичними особами, що здійснюють діяльність в сфері поводження з відходами.

Стаття 681. Форми державного статистичного обліку і визначення порядку статистичного обліку в сфері поводження з відходами

Головний спеціально уповноважений орган в сфері поводження з відходами розробляє форми державного статистичного обліку і визначає порядок статистичного обліку в сфері поводження з відходами, які затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань статистики.

Стаття 682. Збір, обробка і надання даних державного статистичного обліку в сфері поводження з відходами

Головний спеціально уповноважений орган в сфері поводження з відходами забезпечує збір, обробку і надання у встановленому порядку даних державного статистичного обліку в сфері поводження з відходами, а також даних державного кадастру відходів зацікавленим органам державної влади, органам місцевого самоврядування й іншим користувачам (споживачам) інформації в сфері поводження з відходами.

Стаття 683. Надання даних, необхідних для ведення відповідних розділів Кадастру

Галузеві органи виконавчої влади організують щоквартальне надання до Головного спеціально уповноваженого органу в сфері поводження з відходами усіма суб'єктами господарської діяльності у сфері поводження з відходами у підвідомчих галузях даних, необхідних для ведення відповідних розділів Кадастру.

Стаття 684. Сприяння Головному спеціально уповноваженому органу в сфері поводження з відходами з боку органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у веденні Державного кадастру відходів

Органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування сприяють Головному спеціально уповноваженому органу в сфері поводження з відходами у веденні Державного кадастру відходів.

Глава 121. Інформаційне управління відходами на основі Державного кадастру відходів

Стаття 685. Державний кадастр відходів - комплексна інформаційна база державної системи управління

Державний кадастр відходів є комплексною інформаційною базою державної системи управління відходами.

Стаття 686. Формування структури Державного кадастру відходів

Державний кадастр відходів як комплексна інформаційна система будується за ієрархічним принципом:

на основі первинної інформації господарюючих суб'єктів про відходи формуються місцеві, регіональні, загальнодержавна інформаційні системи.

Стаття 687. Ступінь деталізації кадастрової інформації про відходи

Ступінь деталізації кадастрової інформації на кожному рівні є диференційованим і залежить від виду відходів, етапів і видів поводження з ними, обсягів використання, терниторіїмісця використання тощо.

Максимальний рівень деталізації кадастрової інформації має бути на місцевому рівні, найбільш узагальнений - на загальнодержавному.

Стаття 688. Сфера поширення інформаційної бази Державного кадастру відходів

Інформаційна база Державного кадастру відходів дозволяє здійснити:

кількісну і якісну оцінку відходів як ресурсів вторинної сировини;

кількісну і якісну оцінку місць їх розміщення;

оцінку вільних резервів на об'єктах розміщення відходів;

оцінку вільних потужностей по використанню/знешкодженню відходів;

аналіз причин накопичення відходів, стан щодо захоронення відходів на об'єктах їх розміщення;

аналіз причин накопичення або захоронення відходів на об'єктах розміщення;

адресний контроль за пересуванням відходів й співвідношення обсягів вивезених і ввезених обсягів відходів.

стимулювання інвестування в будівництво нових сучасних, таких, що відповідають міжнародним екологічним стандартам установок по переробці відходів і місць їх розміщення.

РОЗДІЛ 34. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПО ЗАПОБІГАННЮ АБО ЗМЕНШЕННЮ УТВОРЕННЯ ВІДХОДІВ ТА ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНОГО ПОВОДЖЕННЯ З НИМИ

Глава 122. Правова реґламентація діяльності по запобігання або зменшенню обсягів утворення відходів

Стаття 689. Заходи щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів

З метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та стимулювання впровадження маловідходних технологій Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні і місцеві органи виконавчої влади в межах своєї компетенції здійснюють:

розроблення та впровадження науково обгрунтованих нормативів утворення відходів на одиницю продукції (сировини та енергії), виконання робіт і надання послуг, що регламентують їх кількісний та якісний склад, відповідно до передових технологічних досягнень;

періодичний перегляд встановлених нормативів утворення відходів, спрямований на зменшення їх обсягів, з урахуванням передового вітчизняного і зарубіжного досвіду та економічних можливостей;

встановлення на основі затверджених нормативів (питомих показників обсягів утворення відходів) лімітів на утворення відходів;

розроблення системи поводження з використаними пакувальними матеріалами, тарою та іншими відходами як вторинної сировини;

розроблення загальних вимог щодо поводження з побутовими відходами;

розроблення системи інформаційного, науково-методичного забезпечення виробників відходів відомостями про технологічні та інші можливості зменшення обсягів утворення та утилізації відходів;

запровадження відповідно до закону санкцій за перевищення лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів встановлює Кабінет Міністрів України.

Стаття 690. Заходи щодо обмеження та запобігання негативному впливу відходів

З метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється:

вести будь-яку виробничу діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів;

використовувати результати наукових досліджень, впроваджувати в практику винаходи, застосовувати нову техніку, імпортне устаткування, технології та системи, якщо вони не передбачають запобігання чи мінімізацію обсягів утворення відходів на всіх стадіях технологічного процесу, їх утилізацію та безпечне видалення;

визначати місця розміщення підприємств, установок, полігонів, комплексів та інших об'єктів поводження з відходами, проектувати та будувати регіональні і міжрегіональні комплекси оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, якщо вони не відповідають екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам;

приймати рішення про розміщення і розвиток міст та інших населених пунктів без визначення технічних та інших заходів щодо створення умов для утилізації чи видалення побутових відходів;

вводити в дію нові і реконструйовані підприємства та інші об'єкти, не забезпечені устаткуванням і технологіями для безпечного поводження з відходами, та в разі відсутності даних, необхідних для оцінки їх впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини, згідно з установленим порядком;

передавати чи продавати небезпечні відходи громадянам, підприємствам, установам та організаціям, якщо вони не забезпечують утилізації чи видалення цих відходів екологічно безпечним способом;

залучати дітей і підлітків до організованого збирання відходів (як вторинної сировини), небезпечних для здоров'я;

порушувати строки переробки відходів, ввезених в Україну за відповідним дозволом як вторинну сировину.

Законодавством України можуть передбачатися й інші спеціальні заходи щодо обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Глава 123. Вимоги щодо зберігання та видалення відходів

Стаття 691. Вимоги щодо зберігання та видалення відходів

Зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

Стаття 692. Паспортизація об'єктів зберігання або видалення відходів

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт.

Стаття 693. Зміст паспорта на об'єкт зберігання або видалення відходів

В спеціальному паспорті на об'єкт зберігання або видалення відходів зазначаються:

найменування відходів;

код відходів (згідно з державним класифікатором відходів);

їх кількісний та якісний склад;

походження;

технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення;

відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Стаття 694. Вимоги до видалення відходів

Видалення відходів здійснюється відповідно до вимог екологічної безпеки та за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України і повинно забезпечувати можливість безпечної утилізації чи захоронення залишкових продуктів.

Стаття 695. Визначення місць зберігання та видалення відходів

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

Стаття 696. Обмеження щодо змішування чи захоронення відходів

Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Стаття 697. Обмеження щодо несанкціонованого скидання і розміщення відходів

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів:

у підземних горизонтах;

на території міст та інших населених пунктів;

на територіях природно-заповідного фонду;

на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів;

в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

РОЗДІЛ 35. ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Глава 124. Загальні положення

Стаття 698. Поняття екологічного моніторингу поводження з відходами

Моніторинг в сфері поводження з відходами - інформаційна система спостережень, оцінки та прогнозу щодо стану навколишнього природного середовища, з метою виділення антропогенної складової цих змін на фоні природних процесів.

Стаття 699. Система екологічного моніторингу

До системи екологічного моніторингу входять спостереження за станом елементів біосфери і спостереження за джерелами і факторами антропогенного впливу накопичення і обігу відходів.

Глава 125. Здійснення екологічного моніторингу місць розміщення відходів

Стаття 700. Екологічний моніторинг місць розміщення відходів

Моніторинг місць розміщення відходів є складовою частиною підсистеми моніторингу антропогенних джерел і зон їхнього впливу в рамках Єдиної територіальної системи екологічного моніторингу і являє собою виконувані по спеціально розроблених програмах систематичні спостереження за станом місць розміщення відходів, оцінку і прогноз змін і процесів, що відбуваються під їхнім впливом, а також розробку рекомендацій для прийняття управлінських рішень по забезпеченню екологічної і санітарної безпеки населення і навколишнього середовища.

Стаття 701. Обов'язок юридичних і фізичних осіб щодо здійснення екологічного моніторингу місць розміщення відходів

Юридичні і фізичні особи - підприємці, що здійснюють діяльність з поводження з відходами, які негативно впливають на стан навколишнього природного середовища і санітарно-гігієнічної обстановки, зобов'язані вести моніторинг місць розміщення відходів, їхнього впливу на навколишнє середовище.

Стаття 702. Вимоги до засобів спостереження, використовуваних для ведення моніторингу

Засоби спостереження, використовувані для ведення моніторингу місць розміщення відходів, повинні відповідати вимогам стандартизації і метрології.

Стаття 703. Порядок проведення моніторингу місць розміщення відходів і їхнього впливу на навколишнє середовище

Порядок проведення моніторингу місць розміщення відходів і їхнього впливу на навколишнє середовище реґламентується законодавством України і погоджується з Головним спеціально уповноваженим органом у сфері поводження з відходами, Центральним органом виконавчої влади у сфері екології, центром санітарно-епідеміологічного нагляду й іншими спеціально уповноваженими органами в сфері охорони навколишнього природного середовища відповідно до їхньої компетенції.

РОЗДІЛ 36. УПЕРЕДЖЕННЯ І ПОДОЛАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ РИЗИКІВ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Глава 126. Поняття екологічного ризику у сфері поводження з відходами

Стаття 704. Поняття екологічного ризику у сфері поводження з відходами

Екологічний ризик у сфері поводження з відходами - ризик, пов'язаний з забрудненням навколишнього природного середовища і негативного впливу на здоров'я людини внаслідок неналежного поводженням з відходами.

Стаття 705. Мета діяльності по упередженню і подоланню екологічних ризиків у сфері поводження з відходами

Метою діяльності по упередженню і подоланню екологічних ризиків у сфері поводження з відходами є зниження і подолання екологічних ризиків для захисту навколишнього природного середовища і населення від небезпечних впливів у сфері поводження з відходами, зменшення можливих збитків від них.

Стаття 706. Забезпечення заходів упередження і подолання екологічних ризиків у сфері поводження з відходами

Головний спеціально уповноважений орган здійснює діяльність по зниженню небезпеки від екологічних ризиків в сфері поводження з відходами, для чого:

розробляє методологію оцінки екологічного ризику для прийняття рішень при прогнозуванні можливого небезпечного розвитку;

ідентифікує можливі екологічні ризики в сфері поводження з відходами;

здійснює класифікацію джерел небезпечних впливів;

визначає можливі збитки від екологічних ризиків;

обраховує вартісну оцінку зниження екологічного ризику в сфері поводження з відходами;

вживає технічні, технологічні, організаційні, нормативні й економічні заходи забезпечення екологічної безпеки в сфері поводження з відходами.

Стаття 707. Основні напрямки і методи зниження екологічного ризику від забруднення навколишнього природного середовища відходами, управління екологічним ризиком у сфері поводження з відходами:

утилізація рідких відходів і використання їх цінних компонентів.

обробка, переробка, захоронення міського сміття, активного мулу;

утилізація відходів сільськогосподарського виробництва;

переробка целюлози і паперу;

утилізація відходів хімічної промисловості, золи, шлаку;

переробка відходів і їх захоронення. Переробка відходів; поховання.

застосування способів хімічної і біохімічної, біологічної і фізичної обробки відходів;

екологічно безпечне видалення і використання відходів токсичних хімічних речовин і небезпечних твердих відходів;

безпечне й екологічно обґрунтоване видалення радіоактивних відходів;

екологічно безпечне використання біотехнологій при поводженні з відходами.

оптимальне використання відходів як вторинних матеріальних ресурсів, комбінування виробництв, створення замкнутих технологічних процесів;

розробка і посилення створення екологічно чистих і комплексних маловідходних технологій.

РОЗДІЛ 37. ПРАВОВІ ЗАСАДИ СТРАХУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ РИЗИКІВ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Глава 127. Страхування екологічних ризиків у сфері поводження з відходами

Стаття 708. Мета страхування екологічних ризиків в сфері поводження з відходами

Мета страхування екологічних ризиків в сфері поводження з відходами - покриття збитків страхувальника, зв'язані з необхідністю відшкодування збитків, що понесли треті особи внаслідок забруднення відходами навколишнього природного середовища і негативного впливу на здоров'я людини внаслідок неналежного поводження з відходами.

Стаття 709. Поняття екологічних ризиків в сфері поводження з відходами

Страхування екологічних ризиків - відповідальність страховика за ризики, пов'язані з забрудненням навколишнього природного середовища і негативного впливу на здоров'я людини внаслідок неналежного поводженням з відходами.

Стаття 710. Види страхування екологічних ризиків

Існують різні види страхування екологічних ризиків при поводження з відходами, що передбачають відповідальність страховика за ризики, пов'язані з забрудненням навколишнього середовища, негативного впливу на здоров'я людини:

страхування відповідальності судновласників за витік відходів нафтопродуктів із танкерів і забруднення ними вод і узбережжя; страхування відповідальності за ядерний збиток, заподіяний третім особам у процесі поводження із радіоактивними відходами; страхування відповідальності за забруднення грунтових вод, землі і повітря викидами і скидами токсичних або інших небезпечних відходів;

Стаття 796. Об'єкт страхування екологічних ризиків внаслідок неналежного поводження з відходами

Об'єктом страхування екологічних ризиків внаслідок неналежного поводження з відходами є:

прямі і непрямі збитки, зв'язані з заподіянням шкоди здоров'ю і власності третіх осіб; судові витрати і витрати, зроблені страхувальником для зменшення розмірів збитку.

Стаття 711. Сфера дії страхового покриття

Як правило, в сферу страхового покриття входять:

випадки забруднення навколишнього середовища, пов'язані з аваріями, крім заздалегідь запланованих викидів;

а також збитки, пов'язані з навмисними діями страхувальника при поводженні з відходами.

Глава 128. Особливості страхування ядерних ризиків, завданих радіоактивними відходами

Стаття 712. Страхування ядерних ризиків в процесі поводження з радіоактивними відходами

Страхування ядерних ризиків - вид страхування, що передбачає відшкодування матеріального збитку або шкоди особі внаслідок негативного впливу радіоактивних відходів, викликаного раптовими і непередбаченими обставинами при збиранні, виробництві, зберіганні, застосуванні, видаленні, транспортуванні радіоактивних відходів, відпрацьованого ядерного палива і відходів радіоактивних речовин.

Стаття 713. Страхування ядерних ризиків від відходів електростанцій, що працюють на ядерному паливі

Страхування ядерних ризиків від відходів електростанцій, що працюють на ядерному паливі, є обов'язковим.

Стаття 714. Страховий ядерний пул

Страховий ядерний пул - спеціальне об'єднання страховиків, здатне задовольняти потреби страхувальників у захисті від ядерних ризиків.

Стаття 715. Страхувальники, що здійснюють страхування ядерних ризиків

Страхувальниками, що здійснюють страхування ядерних ризиків:

виробники радіоактивних відходів від ядерного палива;

споживачі відходів ядерного палива і радіоактивних ізотопів у промисловості, медицині, науці.

РОЗДІЛ 38. ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНИХ І КОМУНАЛЬНИХ ЗАМОВЛЕНЬ ДЛЯ ЗАДОВОЛЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ТА КОМУНАЛЬНИХ ПОТРЕБ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Глава 129. Формування, розміщення та виконання державних і комунальних замовлень у сфері поводження з відходами

Стаття 716. Державні (комунальні) потреби у сфері поводження з відходами

Державні (комунальні) потреби у сфері поводження з відходами - це потреби держави (територіальної громади) у здійсненні комплексу науково-технічних та маркетингових дослідженнях для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів та їх ефективне використання.

Державні (комунальні) потреби у сфері використання відходів задовольняються шляхом реалізації відповідного державного (комунального) замовлення.

Стаття 297. Державне (комунальне) замовлення у сфері поводження з відходами

Державне (комунальне) замовлення в сфері поводження з відходами - це засіб виконання на контрактній (договірній) основі переліку робіт, пов'язаних із збиранням, сортуванням, транспортуванням, переробкою та утилізацією відходів, розміщення державних (комунальних) контрактів суб'єктів господарювання.

Стаття 717. Стадії здійснення державного (комунального) замовлення в сфері поводження з відходами

Здійснення державного (комунального) замовлення передбачає стадії:

формування;

розміщення;

виконання на договірній (контрактній) основі замовлень держави (територіальної громади села, селища, міста) на виконання робіт, надання послуг, робіт, пов'язаних із збиранням, сортуванням, транспортуванням, переробкою та утилізацією відходів суб'єктами господарювання.

Стаття 299. Контрактна форма виконання державного (комунального) замовлення в сфері поводження за відходами

Державне (комунальне) замовлення здійснюється на основі державного (комунального) контракту (договору), укладеного державними (комунальними) замовниками від імені держави (територіальної громади) з виконавцем державного (комунального) замовлення, в якому визначаються економічні і правові зобов'язання сторін і регулюються взаємовідносини замовника і виконавця.

Стаття 300. Державні та комунальні замовники в сфері поводження з відходами

Державним замовником у сфері поводження з відходами є спеціально уповноважений орган у сфері поводження з відходами.

Комунальні замовники у сфері поводження з відходами визначаються органами місцевого самоврядування, за погодженням з спеціально уповноваженим органом у сфері поводження з відходами.

Стаття 718. Виконавці державного (комунального замовлення) у сфері поводження з відходами

Виконавцями державного (комунального) замовлення є суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність, пов'язану з із збиранням, сортуванням, транспортуванням, переробкою та утилізацією відходів, відповідно до умов укладеного державного контракту з державним (комунальним) замовником.

Стаття 719. Джерела фінансування державного (комунального) замовлення у сфері поводження з відходами

Державне (комунальне) замовлення у сфері поводження з відходами забезпечується за рахунок коштів державного бюджету (місцевого бюджету).

Обсяги коштів для виконання державного (комунального) замовлення у сфері поводження з відходами передбачаються в Державному бюджеті України (місцевому бюджеті) на поточний рік.

Стаття 720. Формування державних (комунальних) замовлень у сфері поводження з відходами

Державні (комунальні) замовлення у сфері поводження з відходами формуються державним (комунальним) замовником відповідно до Державних (регіональних) програм поводження з відходами.

Стаття 721. Функції державних (комунальних) замовників у сфері поводження з відходами

Державні (комунальні) замовники у сфері поводження з відходами:

здійснюють, виходячи із інтересів держави (територіальні громади) вибір виконавців державного (комунального) замовлення для укладення з ними державних (комунальних) контрактів шляхом проведення конкурсного відбору відповідно до цього Кодексу;

укладають з виконавцями державного (комунального) замовлення державні (комунальні) контракти;

гарантують виконавцям державного (комунального) замовлення від імені Кабінету Міністрів України (органу місцевого самоврядування) оплату виконання робіт із збиранням, сортуванням, транспортуванням, переробкою та утилізацією відходів, відповідно до умов укладеного державного (комунального) контракту.

Стаття 722. Оплата державного (комунального) замовлення у сфері поводження з відходами

Державний замовник забезпечуються Кабінетом Міністрів України фінансовими ресурсами в обсягах, необхідних для повної оплати державного замовлення відповідно до закону про Державний бюджет України.

Комунальний замовник забезпечується відповідним органом місцевого самоврядування фінансовими ресурсами в обсягах, необхідних для оплати комунального замовлення відповідно до місцевого бюджету на поточний рік.

Контроль за виконанням робіт із збиранням, сортуванням, транспортуванням, переробкою та утилізацією відходів, відповідно до умов укладеного державного (комунального) контракту здійснюють державний (комунальний) замовник.

Для виконавців державного (комунального) замовлення в сфері поводження з відходами, заснованих повністю або частково на державній (комунальній) власності (державних або комунальних підприємств, установ та організацій, акціонерних товариств, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі або органу місцевого самоврядування, орендних підприємств, заснованих на державній або комунальній власності), а також для суб'єктів господарювання України всіх форм власності - монополістів на відповідному ринку продукції комунальні замовлення в сфері поводження з відходами є обов'язковими, якщо виконання державного (комунального) замовлення не спричиняє збитків зазначеним виконавцям.

Стаття 723. Відповідальність за невиконання державних (комунальних) контрактів у сфері поводження з відходами

У разі невиконання або неналежного виконання державного (комунального) контракту в сфері поводження з відходами з винної сторони стягується передбачена контрактом неустойка (штраф, пеня), а також відшкодовуються завдані збитки.

У разі необгрунтованої відмови виконавця державного (комунального) замовлення від укладення державного (комунального) контракту у сфері поводження з відходами у випадках, коли обов'язковість його укладення встановлена законодавством України та за наявності технічних можливостей його виконання, виконавець сплачує державному (комунальному) замовнику штраф у розмірі вартості державного (комунального) контракту.

У разі невиконання зобов'язань за державним (комунальним) контрактом виконавець, крім сплати неустойки, відшкодовує збитки в повному обсязі, які було завдано неналежним виконанням зобов'язань.

Сплата неустойки (штрафу, пені), а також відшкодування збитків у разі неналежного виконання зобов'язань за державним (комунальним) контрактом не звільняють виконавця від виконання державного (комунального) контракту в натурі.

Стаття 724. Право державного (комунального) замовника відмови від замовлення

Державний (комунальний) замовник має право відмовитися повністю або частково від зробленої роботи із збиранням, сортуванням, транспортуванням, переробкою та утилізацією відходів, якщо вона не відповідає вимогам, встановленим законодавством у сфері поводження з відходами та державним (комунальним) контрактом.

У разі невиконання державним (комунальним) замовником зобов'язань за (державним) комунальним контрактом державний (комунальний) замовник відшкодовує виконавцю державного (комунального) замовлення у сфері поводження з відходами завдані йому збитки, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток.

У випадках відмови державного (комунального) замовника від прийняття робіт, зроблених за державним ( комунальним) контрактом (крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті), замовник відшкодовує виконавцю завдані йому збитки, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток.

Стаття 725. Державний (комунальний) контракт у сфері поводження з відходами

Державний (комунальний) контракту у сфері поводження з відходами має бути укладеним у письмовій формі і відповідати вимогам конкурсу на укладення такого контракту та вимогам цього Кодексу.

У контракті визначаються: перелік видів діяльності виконавця контракту та програма обов'язкових робіт із визначенням строків виконання, обсягів і видів фінансування, та інших показників, що не можуть бути нижчими від запропонованих виконавцем у конкурсній заяві, а також інші істотні умови.

Зміст, терміни виконання обов'язкових заходів в сфері поводження з відходами визначаються календарним планом, що є невід'ємною частиною державного (комунального) контракту.

Істотними умовами державного (комунального) контракту у сфері поводження з відходами є:

найменування сторін угоди та їх реквізити;

перелік, обсяги і строки виконання передбачених контрактом робіт щодо збирання, перевезення, зберігання, оброблення, транспортування, переробки, утилізації і видалення відходів;

вимоги до якості виконуваних згідно з контрактом робіт;

права та обов'язки сторін;

порядок фінансування робіт;

порядок контролю за веденням передбачених контрактом робіт, виконанням інших умов угоди;

строки, форми та зміст звітів, вид інформації, рахунків, що подаються виконавцем контракту;

умови внесення змін, дострокового припинення або продовження дії контракту;

вимоги щодо раціонального і комплексного використання та охорони надр і навколишнього природного середовища у процесі виконання контракту;

строк дії контракту, дата, місце підписання та порядок набрання ним чинності;

відповідальність сторін контракту та засоби її забезпечення;

порядок розгляду спорів.

За згодою сторін у державному (комунальному) контракті можуть передбачатися й інші умови.

Ціни на проведення заходів в сфері поводження з відходами на час укладання Державного (комунального) контракту визначаються відповідно до протоколу про договірну ціну, що є частиною такого контракту.

У разі виникнення необхідності зміни узгоджених сторонами цін замовник і виконавець вносять за місячний термін відповідні зміни до Державного (комунального) контракту згідно з протоколом.

Невід'ємною частиною контракту є додатки, на які сторони посилаються в тексті контракту.

Спори, що виникають між державним (комунальним) замовником і виконавцем державного (комунального) замовлення при укладенні комунальних контрактів в сфері поводження з відходами внесення змін у процесі їх виконання, а також щодо відшкодування завданих збитків розглядаються у судовому порядку.

Глава 130. Правове регулювання проведення конкурсного відбору виконавців державного (комунального) замовлення в сфері поводження з відходами

Стаття 726. Конкурсні засади виконання робіт в сфері поводження з відходами

Виключно на конкурсних засадах здійснюється: виконання робіт, пов'язаних із збиранням, сортуванням, транспортуванням, переробкою та утилізацією відходів, які виконуються за рахунок:

Державного бюджету України або місцевого бюджету;

коштів, запозичених державою (органом місцевого самоврядування) шляхом кредиту;

- надання гарантій за рахунок державного бюджету (місцевого бюджету) юридичним та фізичним та фізичним особам;

- інвестування за рахунок державного бюджету (місцевого бюджету);

Стаття 727. Проведення конкурсів на право виконання робіт у сфері поводження з відходами

Проведення конкурсів (тендерів) організує державний (комунальний) замовник або, за його дорученням, юридична особа, якій державний (комунальний) замовник на договірних засадах доручає провести організацію, підготовку та проведення конкурсу (далі - організатор конкурсу).

Стаття 728. Участь у конкурсі на право виконання робіт у сфері поводження з відходами

До участі у конкурсах на право виконання робіт у сфері поводження з відходами не допускаються юридичні особи у разі, коли вони:

визнані банкрутами або стосовно них порушено справу про банкрутство;

перебувають в стадії ліквідації;

припинили свою господарську діяльність;

не мають ліцензії на виконання відповідних робіт.

Конкурси мають бути відкритими, коли всі заінтересовані юридичні особи мають право подавати конкурсні пропозиції.

Стаття 729. Організаційна робота по проведенню конкурсу на право виконання робіт у сфері поводження з відходами

Підготовку і проведення конкурсів забезпечує організатор конкурсу, який формує конкурсний комітет.

Конкурсний комітет є тимчасовим органом, до складу якого входять представники Кабінету Міністрів України (органу місцевого самоврядування) проектних і громадських організацій тощо.

Склад конкурсного комітету і його голова затверджуються державним (комунальним) замовником.

Стаття 730. Функції організатора конкурсу на виконання робіт у сфері поводження з відходами

Організатор конкурсу здійснюють:

публікацію оголошення про проведення конкурсів;

прийняття і реєстрацію заявок юридичних осіб на участь у конкурсі;

розроблення документації щодо попередньої кваліфікації претендентів та надсилання її претендентам;

підготовку конкурсної документації та надсилання її претендентам;

надання роз'яснень на запитання претендентів з приводу уточнення інформації, що міститься у конкурсній документації;

внесення доповнень і змін до конкурсної документації та інформування про них усіх претендентів.

На конкурсний комітет покладається:

проведення попередньої кваліфікації претендентів;

приймання, реєстрація та зберігання конкурсних пропозицій претендентів;

розкриття конкурсних пропозицій та їх оголошення;

уточнення з претендентами, у разі потреби, окремих питань щодо конкурсних пропозицій;

оцінка конкурсних пропозицій і прийняття рішень за результатами оцінки;

визначення переможця конкурсів;

документальне оформлення інформації щодо процедури і результатів проведення конкурсів, підготовка звіту про проведення торгів конкурсів.

Стаття 731. Прийняття рішення конкурсним комітетом

Рішення конкурсного комітету приймаються на закритих засіданнях у присутності не менше двох третин його складу відкритим голосуванням простою більшістю голосів. У разі рівного розподілу голосів голос голови конкурсного комітету є вирішальним.

Рішення конкурсного комітету оформлюються протоколом, який підписується всіма членами конкурсного комітету, що взяли участь у голосуванні.

За результатами проведення конкурсу державний (комунальний) замовник укладає з юридичною особою - переможцем конкурсу державний (комунальний) контракт у сфері поводження з відходами.

Стаття 732. Оголошення про проведення конкурсу

Оголошення про проведення конкурсу подається організатором організатором за умови готовності конкурсної документації.

Оголошення про проведення конкурсу обов'язково публікується організатором у місцевій пресі та у разі потреби в інших друкованих засобах масової інформації, в тому числі в іноземній пресі.

Публікація оголошення про проведення конкурсу повинні здійснюватися за 1 - 6 місяців до закінчення строку подання і реєстрації конкурсних пропозицій залежно від складності замовлення і часу, необхідного для попередньої кваліфікації претендентів і підготовки конкурсних пропозицій.

Стаття 733. Інформація, яка має міститися в оголошенні про проведення конкурсу

Оголошення про проведення конкурсу повинно містити інформацію про:

назву, адресу, телефони організатора і конкурсного комітету;

назву і опис замовлення;

джерело фінансування замовлення;

бажаний або граничний строк виконання замовлення;

адресу, строки, умови та інші відомості щодо отримання конкурсних документів;

строки і місце подання документів для попередньої кваліфікації претендентів;

можливість уточнення інформації, необхідної для підготовки документів з метою проведення попередньої кваліфікації претендентів;

строки, адресу і спосіб подання конкурсних пропозицій;

мову, якою повинні складатися документи конкурсної пропозиції.

З рішенням конкурсного комітету обсяг зазначеної інформації може бути розширено.

Стаття 734. Запрошення на участь у конкурсі

Після закінчення терміну подання заяв складається список претендентів (юридичних осіб, які офіційно подали заяву про бажання взяти участь у конкурсі з виконання замовлення).

Список затверджується організатором конкурсу і кожному з претендентів надсилається офіційне запрошення взяти участь у конкурсі.

Стаття 735. Конкурсна документація

Конкурсна документація - підготовлений замовником комплект документів, необхідних для підготовки конкурсних пропозицій у визначений строк, що включає інформацію про умови і процедуру проведення конкурсу.

Конкурсна документація повинна бути однаковою для всіх претендентів, однозначною для розуміння, містити вичерпну інформацію, необхідну для розроблення конкурсних пропозицій.

Стаття 736. Плата за отримання конкурсної документації

Передача претендентам конкурсної документації здійснюється за відповідну плату, яка включає витрати, безпосередньо пов'язані з її друкуванням та відправкою претендентам. Витрати, пов'язані з оформленням конкурсної документації, в зазначену плату не включаються.

Плата, отримана від претендентів, зараховується до відповідного бюджету місцевого самоврядування.

Стаття 737. Забезпечення рівних умов проведення конкурсу

Передача конкурсної документації здійснюється одночасно усім претендентам тим способом, який було визначено в оголошенні про проведення конкурсу.

Будь-яка інформація щодо конкурсної документації, яка надається замовником будь-якому з претендентів, повинна бути доведена одночасно до всіх інших претендентів.

Стаття 738. Конкурсна пропозиція

Конкурсна пропозиція - поданий претендентом комплект документів, розроблених відповідно до конкурсної документації, що містить пропозиції та умови, на яких претендент згоден виконати замовлення.

Конкурсна пропозиція повинна відповідати вимогам, визначеним у конкурсній документації. Кожен претендент може подати тільки одну конкурсну пропозицію. Конкурсна пропозиція надається мовою, визначеною замовником у оголошенні та інструкції для претендентів.

Претендент зобов'язаний подати конкурсну пропозицію у встановлений для цього строк. Усі конкурсні пропозиції, що надійшли після закінчення встановленого строку, повертаються відповідним претендентам нерозкритими.

Стаття 739. Оцінка та зіставлення конкурсних пропозицій

Критерії оцінки конкурсних пропозицій визначаються конкурсним комітетом в інструкції для претендентів, яку він розробляє.

Критерієм оцінки можуть бути:

ціна виконання замовлення;

терміни виконання замовлення;

інші показники.

Ступінь пріоритетності критеріїв визначається конкурсним комітетом.

Стаття 740. Визначення переможця конкурсів

Переможцем конкурсів визнається претендент, який за оцінкою та зіставленням конкурсних пропозицій зайняв у списку перше місце. У разі відмови цього претендента від укладення контракту переможцем конкурсів вважається претендент, що зайняв наступне місце.

Якщо ціни усіх конкурсних пропозицій перевищують ціну, орієнтовно визначену організатором конкурсу, ці конкурсні пропозиції можуть бути відхилені, а конкурс визнано таким, що не визначив переможця.

Стаття 741. Рішення про результати конкурсу

Рішення про результати конкурсу оформляється протоколом і затверджується органом місцевого самоврядування у строк, передбачений умовами конкурсу, але не пізніше ніж через 45 календарних днів з дня розкриття конкурсних пропозицій.

Стаття 742. Контракт з переможцем конкурсу

Переможець конкурсу надає замовнику гарантії виконання контрактних зобов'язань (якщо це передбачено інструкцією для претендентів), після чого сторони остаточно узгоджують і укладають контракт.

Стаття 743. Особливий порядок здійснення конкурсу

Конкурсні процедури можуть не застосовуватися у разі, коли:

замовлення не могло бути передбачене заздалегідь і потребує негайного виконання;

міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені в цьому Кодексі.

РОЗДІЛ 39. ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ В СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Глава 131. Загальні засади фінансування заходів у сфері поводження з відходами

Стаття 744. Джерела фінансування заходів у сфері поводження з відходами

Фінансування заходів в сфері поводження з відходами здійснюється за рахунок Державного бюджету, місцевих бюджетів всіх рівнів та інших джерел.

У Державному бюджеті України щорічно передбачаються видатки на фінансування заходів передбачених Державною програмою у сфері поводження з відходами.

У місцевих бюджетах всіх рівнів щорічно передбачаються видатки на фінансування заходів передбачених у місцевих програмах у сфері поводження з відходами.

Фінансування діяльності в сфері поводження з відходами може здійснюватися за рахунок інших джерел.

Глава 132. Бюджетне фінансування заходів у сфері поводження з відходами

Стаття 745. Бюджетне фінансування з бюджетів всіх рівнів

Бюджетне фінансування заходів у сфері поводження з відходами здійснюється:

з загального фонду державного бюджету (відповідного місцевого бюджету);

з спеціального фонду державного бюджету (відповідного місцевого бюджету).

Стаття 746. Фінансування заходів в сфері поводження з відходами з державного бюджету

Фінансування заходів в сфері поводження з відходами з загального фонду державного бюджету здійснюється на адміністративні витрати на утримання управлінського апарату в цій сфері.

З Державного бюджету також фінансуються заходи в сфері поводження з відходами, власником яких є держава, у тому числі відходів, що утворюються на об'єктах державної власності та відкритих акціонерних товариств, державний пакет акцій яких становить 50 відсотків плюс одна акція, чи знаходяться на території України і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).

З державного бюджету також можуть фінансуватися заходи у сфері поводження з відходами щодо:

розроблення і виконання Державних програм поводження з відходами та запровадження маловідходних та безвідходних енергозберігаючих технологій;

проведення державної екологічної експертизи, державної санітарно-гігієнічної експертизи, науково-дослідних і технологічних розробок та проектно-кошторисної документації на будівництво і реконструкцію спеціалізованих підприємств, установок, полігонів, комплексів, споруд, інших спеціально відведених місць чи об'єктів щодо дотримання вимог законодавства та нормативів в процесі утворення, оброблення, утилізації та видалення відходів;

створення інформаційно-аналітичних систем і банків даних про обсяги утворення та поводження з відходами;

фінансування будівництва нових та реконструкції діючих об'єктів поводження з відходами.

Стаття 747. Фінансування заходів в сфері поводження з відходами з місцевих бюджетів

Фінансування заходів в сфері поводження з відходами з місцевих бюджетів здійснюється на адміністративні витрати та утримання управлінського апарату в цій сфері.

З місцевих бюджетів також фінансуються заходи в сфері поводження з відходами, власником яких є місцеві органи влади, в тому числі тих що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).

З місцевих бюджетів також можуть фінансуватися заходи у сфері поводження з відходами належить щодо:

забезпечення виконання заходів загальнодержавних програм поводження з відходами;

організації розроблення та забезпечення виконання місцевих програм поводження з відходами;

розроблення схем санітарного очищення населених пунктів;

фінансування будівництва нових та реконструкції діючих об'єктів поводження з відходами;

складання і ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів і реєстру місць видалення відходів;

ведення обліку утворення, оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, їх паспортизації;

ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів.

За рахунок бюджетних коштів можуть надаватися бюджетні позички на здійснення заходів в сфері поводження з відходами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів відповідно до Закону України про Державний бюджет на відповідний рік.

Стаття 748. Відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів

У разі нецільового використання коштів посадови особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Глава 133. Фінансування заходів в сфері поводження з відходами за рахунок інших (крім бюджетних) джерел

Стаття 749. Інші джерела фінансування заходів в сфері поводження з відходами

Іншими джерелами позабюджетного фінансування робіт в сфері поводження з відходами є кошти вітчизняних та іноземних юридичних та фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних фінансових організацій, в тому числі:

кошти підприємств, установ та організацій (в тому числі неприбуткових);

кошти інститутів спільного інвестування;

кредити, що надаються іноземними державами, вітчизняними та іноземними банками, міжнародними фінансовими організаціями, іншими фінансово-кредитними установами;

благодійні внески.

Стаття 750. Фінансування заходів в сфері поводження з відходами за рахунок власних коштів підприємств

Для фінансування діяльності в сфері поводження з відходами суб'єкти господарювання можуть на свій розсуд використовувати будь-які джерела відповідно до законодавства.

Стаття 751. Фінансування заходів в сфері поводження з відходами за рахунок інститутів спільного інвестування

Фінансування заходів в сфері поводження з відходами може здійснюватися за рахунок коштів інститутів спільного інвестування, які з метою отримання прибутку можуть вкладати у інвестиційні проекти шляхом придбання цінних паперів, корпоративних прав, іншим шляхом відповідно до Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)".

Стаття 752. Залучення приватного капіталу до фінансування діяльності в сфері поводження з відходами

Формами залучення приватного капіталу до діяльності в сфері поводження з відходами можуть бути укладання контрактів на окремі види діяльності в сфері поводження з відходами та благодійні внески.

Глава 134. Особливості фінансування робіт у сфері поводження з радіоактивними відходами

Стаття 753. Фінансування Державної програми поводження з радіоактивними відходами

Фінансування Державної програми поводження з радіоактивними відходами реґламентується відповідним законодавством України.

РОЗДІЛ 40. ПЛАТНІ ПОСЛУГИ ІЗ ЗБИРАННЯ, СОРТУВАННЯ, ПЕРЕРОБКИ ТА УТИЛІЗАЦІЇ ВІДХОДІВ

Глава 135. Порядок надання платних послуг в сфері поводження з відходами

Стаття 754. Порядок надання платних послуг в сфері поводження з відходами

Платні послуги в сфері поводження з відходами може надавати суб'єкт господарювання згідно з ліцензіями, сертифікатами або спеціального дозволу відповідних органів, передбачених законодавством України для надання таких послуг та відповідно до затверджених відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування перелікам.

Перелік обов'язкових платних послуг, а також тарифи на ці платні послуги встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Стаття 755. Встановлення тарифів на платні послуги із збирання, перевезення, зберігання, оброблення, транспортування, переробку, утилізацію і видалення відходів

Встановлення платних послуг із збирання, перевезення, зберігання, оброблення, транспортування, переробку, утилізацію і видалення відходів здійснюється на основі вільного ціноутворення у поєднанні з державним регулюванням відповідно до законодавства України.

Стаття 756. Встановлення нормативів та розміру плати за розміщення, роздільне збирання і утилізацію відходів

Нормативи та розмір плати за розміщення, роздільне збирання і утилізацію відходів встановлюються диференційовано з врахуванням ресурсної цінності, небезпеки відходів та цінності території.

Стаття 757. Платні послуги у сфері поводження з радіоактивними та небезпечними відходами

Перелік платних послуг у сфері поводження з радіоактивними та небезпечними відходами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 758. Обов'язки суб'єктів господарювання з надання обов'язкових платних послуг в сфері поводження з відходами

Суб'єкт господарювання зобов'язаний:

розглянути заяву споживача у визначений цим Кодексом термін та письмово сповістити його про результати такого розгляду;

на вимогу споживача ознайомити його з нормативно-правовим документом, на основі якого запроваджується платна послуга, та статутом виконавця;

надавати споживачу квитанцію, або інший документ встановленого зразка про надання платної послуги та оплаті за неї.

Стаття 759. Оприлюднення інформації про платні послуги

Законодавчі та інші нормативно-правові акти, рішення Головного спеціально уповноваженого органу в сфері поводження з відходами, якими встановлюються види платних послуг, ціни (тарифи) на них, підлягають обов'язковому офіційному опублікуванню.

Суб'єкти господарювання в місцях надання платних послуг споживачам повинні мати наочно представлену таку інформацію:

про нормативно-правові документи, на основі яких надається платна послуга;

перелік платних послуг, що надаються, з визначенням термінів розгляду заяв та ціни на їх надання;

вичерпний перелік документів, що пред'являються споживачем для отримання послуги;

іншу інформацію, необхідну для отриманням споживачем платної послуги.

Стаття 760. Звітність про надання платних послуг в сфері поводження з відходами

Суб'єкт господарювання зобов'язаний вести статистичний і бухгалтерський облік платних послуг, що надаються фізичним і юридичним особам України, складати звітність і надавати її в порядку і терміни, встановлені законодавством.

Стаття 761. Порядок зарахування коштів, отриманих від надання платних послуг в сфері поводження з відходами

Кошти, отримані за надання платних послуг спеціально уповноваженим органом сфері поводження з відходами перераховуються:

у розмірі 50 відсотків - на спеціальний рахунок відділень головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і використовуються за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними та міськими державними адміністраціями на конкурсних засадах і реалізуються у формі інвестиційних проектів;

у розмірі 45 відсотків - на спеціальний рахунок головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на створення та розширення в усіх регіонах України матеріально-технічної бази для забезпечення роздільного збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів; розроблення та впровадження прогресивних технологій і обладнання; реалізацію на конкурсній основі інвестиційних проектів, спрямованих на впровадження нових технологій у сфері поводження з відходами; рекламно-освітню роботу; проведення наукових досліджень, науково-методичних конференцій з питань поводження з відходами; підготовку та перепідготовку спеціалістів у цій сфері;

у розмірі 5 відсотків - на спеціальний рахунок головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на розроблення і впровадження системи переробки та утилізації відходів здійснення контролю за укладенням і виконанням договорів на надання послуг із збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), стороною яких є такий орган; реалізацію науково-технічної та інвестиційної політики у цій сфері, утримання і діяльність апарату головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами та його регіональних відділень.

Стаття 762. Контроль за витрачанням коштів, отриманих від надання обов'язкових платних послуг в сфері поводження з відходами

Контроль за витрачанням коштів, отриманих від надання платних послуг, здійснюється відповідно до норм бюджетного законодавства.

Стаття 763. Відповідальність за порушення порядку введення обов'язкових платних послуг в сфері поводження з відходами і перевищення встановлених цін (тарифів) на них

За порушення порядку введення обов'язкових платних послуг і перевищення встановлених цін на них по розпорядженню контролюючого органу проводиться перерахунок з фізичними і юридичними особами, у відношенні яких допущені порушення, у вигляді повернення зайвих сум, отриманих Виконавцем і визначених як різниця між фактично застосованою ціною і ціною, встановленою згідно з цим Кодексом, в перерахунку на об'єм реалізованих послуг за період порушення в порядку, встановленому законодавчими актами.

Крім того, до Виконавця застосовуються економічні санкції, а саме до відповідного бюджету стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням судових органів.

Виконавець, що допустив порушення порядку введення обов'язкових платних послуг і перевищення встановлених цін на них і що виявив це порушення самостійно, здійснює перерахунок з фізичними і юридичними особами або, у випадку неможливість такого перерахунку, вносить до бюджету всю суму різниці між фактично застосованими ним цінами і цінами, встановленими у відповідності з цим Кодексом в перерахунку на об'єм реалізованих послуг за період порушення.

Особи, винні у порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів на обов'язкові платні послуги, притягуються до адміністративної відповідальності.

Керівники (посадові особи) Виконавця за невиконання Кодексу несуть адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'яти до п'ятдесяти мінімальних розмірів оплати труда, що накладається в судовому порядку на основі протоколу про адміністративне правопорушення, складеного контролюючими органами відповідно до законодавства.

Стаття 764. Порядок застосування економічних санкцій за порушення порядку надання обов'язкових платних послуг в сфері поводження з відходами

Контролюючі органи на основі акту перевірки виносять розпорядження, що зобов'язує Виконавця у встановлений ними термін зробити перерахунок з фізичними і юридичними особами, відносно яких допущені порушення. У випадку неможливості такого перерахунку або невиконання розпорядження про перерахунок у встановлений термін контролюючий орган приймає рішення про стягнення в прибуток бюджету сум економічних санкцій або різниці між сумою фактично зробленого перерахунку і загальною сумою порушення. Інформація про таке рішення передається у відповідну державну податкову службу для його виконання, і копія такого рішення передається Виконавцю, до якого застосовуються економічні санкції.

Стаття 765. Порядок зарахування сум економічних санкцій

Зарахування сум економічних санкцій (в тому числі і здійснюваних Виконавцем самостійно) здійснюється до бюджету.

Державні податкові інспекції при отриманні рішення контролюючого органу про застосування економічних санкцій призначують п'ятиденний терміном стягнення цих сум в доходну частину відповідного бюджету і в тижневий термін повідомляють контролюючий орган про час і суму зробленого стягнення.

Рішення про застосування економічних санкцій може бути оскаржене Виконавцем в судовому порядку.

Стаття 766. Оскарження дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування

Юридичні і фізичні особи мають право оскаржити в судовому порядку порушення вимог цього Кодексу щодо формування цін (тарифів) на обов'язкові платні послуги з боку спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами і вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках порушення вимог чинного законодавства щодо платних послуг.

Стаття 767. Збір на утилізацію відходів як вторинної сировини

Збір на утилізацію відходів як вторинної сировини є видом платної послуги в сфері поводження з відходами і не регулюється податковим законодавством України.

Платниками збору на утилізацію відходів споживання є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності та підпорядкування, які здійснюють діяльність у роздрібній торговельній мережі.

Ставка збору на утилізацію відходів споживання становить 0,1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного у цій главі.

Збір на утилізацію відходів споживання до 20 числа кожного місяця зараховується:

у розмірі 50 відсотків - на спеціальний рахунок відділень головного спеціально уповноваженого органу в сфері поводження з відходами Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і використовуються за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, міськими та районними державними адміністраціями на конкурсних засадах виключно для надання дотацій підприємствам, які здійснюють діяльність із збирання, сортування, транспортування, переробки, розміщення та утилізації відходів;

у розмірі 45 відсотків - на спеціальний рахунок головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на створення та розширення в усіх регіонах України матеріально-технічної бази для забезпечення роздільного збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів; розроблення та впровадження прогресивних технологій і обладнання; реалізацію на конкурсній основі інвестиційних проектів, спрямованих на впровадження нових технологій у сфері поводження з відходами; рекламно-освітню роботу; проведення наукових досліджень, науково-методичних конференцій з питань поводження з відходами; підготовку та перепідготовку спеціалістів у цій сфері;

у розмірі 5 відсотків - на спеціальний рахунок головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на розроблення і впровадження системи переробки та утилізації відходів, інформаційну діяльність, утримання апарату уповноваженого органу.

Забороняється нецільове використання зазначених коштів.

Порядок справляння збору на утилізацію відходів як вторинної сировини встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Глава 136. Плата за розміщення відходів

Стаття 768. Базові нормативи плати за розміщення відходів

Базовими нормативами плати за розміщення відходів є:

плата за розміщення відходів в межах гранично допустимих нормативів;

плата за розміщення відходів в межах встановлених лімітів (тимчасово узгоджених нормативів).

Стаття 769. Встановлення базових нормативів

Базові нормативи плати за розміщення відходів встановлюються спеціально уповноваженим органом у сфері поводження з відходами.

Базові нормативи плати за розміщення відходів є єдиними на всій території України.

Для окремих регіонів встановлюються коефіцієнти до базових нормативам плати, що враховують екологічні чинники - природно-кліматичні особливості територій, значущість природних і соціально-культурних об'єктів.

Диференційовані ставки плати визначаються множенням базових нормативів плати на коефіцієнти, що враховують екологічні чинники.

Порядок встановлення диференційованих ставок визначається Кабінетом Міністрів.

Стаття 770. Плата за розміщення відходів в межах встановлених лімітів

Плата за розміщення відходів в межах встановлених лімітів визначається шляхом множення відповідних ставок плати на різницю між лімітними і гранично допустимими об'ємами розміщення відходів та підсумовування отриманих результатів.

Стаття 771. Плата за понадлімітне розміщення відходів

Плата за понадлімітне розміщення відходів визначається шляхом множення відповідних ставок плати за забруднення в межах встановлених лімітів на величину перевищення фактичного об'єму і множення цих сум на той, що п'ятикратно підвищує коефіцієнт.

Стаття 772. Плата за самовільне розміщення відходів

У разі відсутності у юридичної особи дозволу на розміщення відходів весь об'єм відходів враховується як понадлімітний. Плата за розміщення відходів в таких випадках визначається у відповідності до цього Кодексу.

Стаття 773. Джерела плати за розміщення відходів

Платежі за гранично допустимі розміщення відходів здійснюються за рахунок валових витрат, а платежі за перевищення їх - за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні особи.

Стаття 774. Порядок встановлення граничних розмірів плати за розміщення відходів

Граничні розміри плати за розміщення відходів встановлюються в залежності від виду відходів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів.

Якщо вказані платежі перевищують розмір прибутку, що залишається в розпорядженні особи, то спеціально уповноваженим органом у сфері поводження з відходами розглядається питання про припинення діяльності відповідного підприємства, установи, організації і здійснюються відповідно до законодавства дії.

Стаття 775. Порядок зарахування коштів за розміщення відходів

Кошти, що стягуються за розміщення відходів, зараховуються:

у розмірі 50 відсотків - на спеціальний рахунок відділень головного спеціально уповноваженого органу в сфері поводження з відходами в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і використовуються за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, міськими та районними державними адміністраціями на конкурсних засадах і реалізуються у формі інвестиційних проектів;

у розмірі 45 відсотків - на спеціальний рахунок головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на створення та розширення в усіх регіонах України матеріально-технічної бази для забезпечення роздільного збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів; розроблення та впровадження прогресивних технологій і обладнання; реалізацію на конкурсній основі інвестиційних проектів, спрямованих на впровадження нових технологій у сфері поводження з відходами; рекламно-освітню роботу; проведення наукових досліджень, науково-методичних конференцій з питань поводження з відходами; підготовку та перепідготовку спеціалістів у цій сфері;

у розмірі 5 відсотків - на спеціальний рахунок головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами на розроблення і впровадження системи переробки та утилізації відходів здійснення контролю за укладенням і виконанням договорів на надання послуг із збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів, як вторинної сировини, стороною яких є такий орган; реалізацію науково-технічної та інвестиційної політики у цій сфері, утримання і адміністративно-господарські витрати Головного спеціально уповноваженого органу у сфері поводження з відходами.

Контроль за цільовим використанням зазначених коштів здійснює Міністерство економіки.

РОЗДІЛ 41. ВИДИ ЕКОНОМІЧНОГО СТИМУЛЮВАННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО УТИЛІЗАЦІЇ ВІДХОДІВ І ЗМЕНШЕННЯ ОБСЯГІВ ЇХ УТВОРЕННЯ

Глава 137. Економічне забезпечення заходів щодо утилізації відходів і зменшення обсягів їх утворення

Стаття 776. Стимулювання заходів щодо утилізації відходів та зменшення обсягів їх утворення

Суб'єктам господарювання, які впроваджують технології, спрямовані на зменшення обсягів утворення відходів, утилізують відходи в процесі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюють їх збирання і заготівлю, а також здійснюють будівництво підприємств, організують виробництво устаткування для утилізації відходів, беруть пайову участь у фінансуванні заходів щодо утилізації відходів та зменшення обсягів їх утворення, можуть надаватися пільги з оподаткування згідно з законодавством:

оподаткування у розмірі 50 відсотків від діючої ставки прибутку підприємств від реалізації продукції, виготовленої з використанням відходів, перелік якої визначається Кабінетом Міністрів України;

звільнення від оподаткування доходів від надання послуг щодо збирання та заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з надання послуг із збирання та заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

пільги з митного оформлення при ввезенні сировини, матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів, які використовуються учасниками інвестиційних проектів у сфері поводження з відходами;

спеціальні державні компенсації на здешевлення кредитів, що спрямовані на утилізацію відходів і виготовлення відповідного устаткування;

дотації з державного бюджету України, Місцевих бюджетів всіх рівнів для перевезення відходів (вторинної сировини) чи напівфабрикатів, одержаних з цих відходів.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть визначати у межах своїх повноважень додаткові заходи, пов'язані із стимулюванням утилізації відходів та зменшенням обсягів їх утворення.

Глава 138. Особливості кредитного забезпечення заходів у сфері поводження з відходами

Стаття 777. Особливості кредитування суб'єктів господарювання сфері поводження з відходами

Кредитування суб'єктів господарювання, які утилізують, зменшують обсяги утворення відходів та впроваджують у виробництво маловідходні та безвідходні технології, здають відходи як вторинну сировину та займаються збиранням і заготівлею таких відходів, здійснюється шляхом застосування механізму здешевлення кредитів комерційних банків.

Глава 139. Спеціальний режим інвестиційної діяльності у сфері поводження з відходами

Стаття 778. Сфера дії спеціального режиму інвестиційної діяльності

Спеціальний режим інвестиційної діяльності в сфері поводження з відходами поширюється на інвестиційні проекти щодо будівництва нових, розширення та реконструкції діючих об'єктів поводження з відходами.

Положення про порядок розгляду, реєстрації інвестиційних проектів в сфері поводження з відходами та також контролю за їх виконанням затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 779. Особливості спеціального режиму інвестиційної діяльності в сфері поводження з відходами

Спеціальний режим інвестиційної діяльності в сфері поводження з відходами передбачає встановлення податкових та митних пільг, а також надання державної підтримки, стимулювання діяльності учасників інвестиційного проекту щодо будівництва нових, розширення та реконструкції діючих об'єктів поводження з відходами.

Стаття 780. Особливості державної підтримки інвестиційної діяльності в сфері поводження з відходами

Інвестиційні проекти в сфері поводження з відходами, які виконуються у відповідності з положеннями цього Кодексу, є пріоритетними для залучення кредитів, що надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями, іншими фінансово-кредитними установами під гарантії уряду.

Стаття 781. Порядок ввезення сировини, матеріалів, товарів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших предметів, які використовуються учасниками інвестиційних проектів у сфері поводження з відходами

Устаткування, обладнання та комплектуючі вироби (крім підакцизних товарів), які не виробляються в Україні вітчизняним товаровиробником, при ввезенні в Україну для використання учасниками інвестиційних проектів у сфері поводження з відходами звільняються від сплати ввізного мита та податку на додану вартість.

Номенклатура та обсяги ввезення устаткування, обладнання, комплектуючих та інших предметів визначаються при реєстрації інвестиційних проектів в сфері поводження з відходами.

У разі використання сировини, матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих виробів не за цільовим призначенням для потреб виконання інвестиційних проектів у сфері поводження з відходами ввізне мито та податок на додану вартість сплачуються до бюджету в повному обсязі в установленому порядку.

Учасники інвестиційних проектів у сфері поводження з відходами щоквартально складають та подають до територіальних органів державної податкової служби за місцем розташування звіти про ввезення обладнання, комплектуючі вироби та їх цільове використання.

Стаття 782. Валютне регулювання

Розрахунки за експортно-імпортними операціями, що здійснюються при виконанні інвестиційних проектів в сфері поводження з відходами, проводяться у порядку, визначеному законодавством.

РОЗДІЛ 42. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Глава 140. Участь України у міжнародному співробітництві у сфері поводження з відходами

Стаття 783. Міжнародне співробітництво у сфері поводження з відходами

Участь України у міжнародному співробітництві в сфері поводження з відходами реалізується шляхом:

участі у роботі міжнародних організацій з питань розроблення нових методів поводження з відходами, застосування сучасного обладнання, новітніх технологій переробки відходів та брухту;

виконання міжнародних наукових програм, обміну інформацією, технологіями;

здійснення міжнародних професійних, наукових і виробничих контактів та обмінів.

Стаття 784. Напрями міжнародного співробітництва у сфері поводження з відходами

У сфері міжнародного співробітництва основні напрями діяльності України щодо поводження з відходами:

гармонізація основних положень і заходів у сфері поводження з відходами з міжнародними нормативними, технічними та іншими підходами (стандартами, технічними умовами, рекомендаціями);

запровадження у всіх сферах діяльності, пов'язаної з відходами, європейських та міжнародних стандартів та нормативів;

виконання зобов'язань України як сторони за міжнародними договорами;

вирішення основних питань переміщень відходів на основі відповідних міждержавних угод між країнами СНД, Східної і Західної Європи;

сприяння створенню спільних підприємств на основі новітніх технологій у сфері поводження з відходами;

приєднання до міжнародних програм науково-технічної і фінансової допомоги в сфері оптимізації поводження з відходами.

Стаття 785. Міжнародні договори України у сфері поводження з відходами-частина національного законодавства про відходи

Міжнародні договори у сфері поводження з відходами, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України, є згідно ст. 9 Конституції України частиною її національного законодавства.

Стаття 786. Участь України в двосторонніх і багатосторонніх угодах в сфері поводження з відходами

Україна приймає участь в багатосторонніх і двосторонніх угодах в сфері поводження з відходами, зокрема, в:

Базельській конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням;

Об'єднаній конвенції про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами;

Віденській конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду тощо.

РОЗДІЛ 43. ГАРМОНІЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ІЗ ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄС У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Стаття 787. Поняття і зміст гармонізації законодавства

Гармонізація - це зближення національного законодавства із законодавством ЄС.

Таке зближення є важливою умовою для зміцнення економічних зв'язків між Україною та Європейським Союзом і його державами-членами.

Україна у цій сфері керується положеннями статті 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, відповідно до якої має виконувати зобов'язання вживати заходів для забезпечення того, щоб національне законодавство, в тому числі у сфері поводження з відходами, поступово було приведене у відповідність до законодавства Співтовариства.

Стаття 788. Мета гармонізації законодавства України із законодавством ЄС

Гармонізація національного законодавства з правом ЄС є однією з найважливіших умов поглиблення співробітництва і поступової інтеграції (набуття статусу асоційованого або повного члена) будь-якої країни, що має намір увійти до складу Європейського Союзу.

Україна, що нині знаходиться на предінтеграційній стадії, вже зараз здійснює кроки до зближення законодавства Сторін, в тому числі у сфері поводження з відходами, що стане запорукою її прийняття у члени ЄС.

Глава 141. Правове регулювання діяльності по гармонізації законодавства у сфері поводження з відходами

Стаття 789. Законодавство ЄС про відходи, положення якого мають бути імплементовані в національне законодавство України

Основні нормативно-правові акти ЄС у сфері поводження з відходами, положення яких імплементуються до національного законодавства України:

Рамкова директива ЄС "Про відходи" (75/442/ЄС);

Директива ЄС "Про небезпечні відходи" (91/689/ЄС);

Директива ЄС "Про спалювання небезпечних відходів" (94/67/ЄС);

Директива ЄС "Про спалювання муніципальних відходів" (89/429/ЄС та (89/369/ЄС);

Директива ЄС "Про грунтові води" (80/68/ЄС)

Директива ЄС "Про відходи пакувальних матеріалів" (94/62/ЄС);

Директива ЄС "Про відходи двоокису титана" (78/178/ЄС);

Директива ЄС "Про відходи нафтопродуктів" (75/439/ЄС);

Директива ЄС "Про відходи акумуляторів" (91 86 ЄС);

Директива ЄС "Про відходи активного мулу в сільському господарстві" (86 278 ЄС);

Постанова "Про контроль і нагляд за транспортуванням відходів всередині країни і за її межі" (259/93/ЄС);

Пропозиції "Про наземні звалища" (СОМ (97)105).

Європейський каталог відходів;

Перелік небезпечних відходів;

Червоний перелік відходів;

Жовтий перелік відходів;

Зелений перелік відходів.

Стаття 790. Основні положення Рамкової директиви "Про відходи", що підлягають імплементації в національне законодавство України

Основні вимоги Рамкової директиви "Про відходи":

здійснення обов'язкового контролю за видаленням відходів на загальнонаціональному рівні;

мінімізація утворення відходів, які не можуть бути перероблені у подальшому виробничому процесі;

здійснення видалення відходів у відповідності із Стратегією Європейської Комісії по контролю за відходами;

запровадження уніфікованої термінології щодо законодавства ЄС про відходи;

забезпечення зниження рівня небезпечності відходів;

стимулювання з боку держави утилізації відходів і використання відходів як додаткових джерел енергії;

запровадження заборони неконтрольованих скидів, викидів і захоронення відходів;

застосування безвідходних і маловідходних технологій;

створення модернізованих підприємств по видаленню і переробці відходів.

Директива зобов'язує національні компетентні органи у сфері поводження з відходами:

розробляти плани поводження з відходами;

запровадити спеціальні заходи для окремих видів відходів;

здійснювати видачу ліцензій підприємствам на видалення відходів, на утилізацію відходів;

Директива передбачає також:

введення системи стимулювання раціонального збору; сортування; переробки відходів; відбору місць для видалення відходів;

запровадження стягнення плати за видалення відходів за принципом "забруднювач - сплачує" (плату за видалення відходів здійснює або попередній власник відходів, або новий власник);

формування систем управління відходами на всіх рівнях;

створення належної інфраструктури для безпечного збирання, транспортування, вторинного використання, утилізації відходів;

стимулювання діяльності по мінімізації утворення відходів через систему пільгового оподаткування тощо.

Стаття 791. Вимоги Директиви про небезпечні відходи

Основні положення Директиви, які мають бути враховані при гармонізації:

створення уніфікованої системи поводження з відходами;

чітке визначення національного переліку небезпечних відходів з неухильним дотриманням правил Переліку ЄС;

систематичне оприлюднення компетентним органом інформації про небезпечні відходи;

обов'язковість наявності ліцензії на видалення відходів у підприємства, яке їх створює.

Стаття 792. Обов'язкові вимоги до компетентних органів держав щодо небезпечних відходів

Європейська Комісія ЄС вимагає від компетентних органів країни:

обов'язкової реєстрації і ідентифікації кожного об'єкта (отримувача), куди направляються небезпечні відходи;

забезпечення упаковки і маркерування небезпечних відходів за стандартами міжнародними та стандартами ЄС при збиранні, транспортуванні і тимчасовому зберіганні таких відходів.

Стаття 793. Вимоги Директиви про небезпечні відходи до компетентних органів у сфері поводження з відходами

Директива зобов'язує компетентні органи у сфері поводження з відходами:

систематично інспектувати підприємства, де виробляються відходи;

систематично інспектувати підприємства-отримувачі відходів;

перевіряти транспортні засоби, що здійснюють перевезення відходів.

Глава 142. Законодавство ЄС про транспортування відходів

Стаття 794. Постанова ЄС про транспортування відходів

Постанова ЄС про транспортування відходів передбачає введення систем контролю і нагляду за транспортуванням відходів по території країни, за її межі, за транзитними перевезеннями відходів.

Стаття 795. Основні положення Постанови ЄС

Основні положення Постанови:

Контроль за експортом і імпортом відходів під час їх транспортування;

запровадження Червоного, Жовтого та Зеленого переліків відходів.

Глава 143. Вимоги законодавства ЄС щодо експлуатації підприємств по переробці або захороненню відходів

Стаття 796. Єдині вимоги до підприємств по експлуатації і захороненню відходів

Компетентні органи країн встановлюють умови експлуатації підприємств по спалюванню небезпечних відходів.

Стаття 797. Встановлення нормативів гранично припустимих викидів при спалюванні відходів

Законодавчо в кожній країні мають встановлюватися гранично-припустимі величини викидів при спалюванні відходів.

Стаття 798. Вимога отримання дозволу на спалювання відходів

Компетентний орган країни має видавати ліцензії на діяльність по спалюванню відходів.

Глава 144. Вимоги законодавства ЄС щодо спалювання відходів на нових і діючих установках, сміттєспалювальних заводах

Стаття 799. Ліцензування діяльності установок по спалюванню відходів і діяльності сміттєспалювальних заводів

Діяльність установок по спалюванню відходів і діяльність сміттєспалювальних заводів може здійснюватися виключно на підставі ліцензій.

Стаття 800. Вимоги до спалювання відходів активного мулу, хімічних речовин, небезпечних, в тому числі токсичних відходів, спеціальних відходів

Щодо спалювання відходів активного мулу, хімічних речовин, небезпечних, в тому числі токсичних відходів, спеціальних відходів (наприклад, відходів лікувальних закладів) встановлюються максимально жорсткі вимоги.

Стаття 801. Вимоги дотримання міжнародних стандартів до роботи сміттєспалювальних заводів і установок

Всі сміттєспалювальні заводи і установки за своїм обладнанням і використовуваними при їх діяльності технологічними процесами мають відповідати міжнародним стандартам.

Стаття 802. Запровадження гранично припустимих викидів для відходів пилу, важких металів, соляної кислоти і сірки

Встановлюються три рівня гранично припустимих викидів для відходів пилу, важких металів, соляної кислоти і сірки.

Глава 145. Вимоги Директиви ЄС по наземних звалищах

Стаття 803. Вимога попередньої обробки відходів перед вивезенням на наземне звалище

Всі відходи перед вивезенням на звалище мають бути відповідним чином оброблені.

Стаття 804. Заборона змішування небезпечних відходів з комунальними на наземних звалищах

Змішування небезпечних відходів з комунальними і вивезення на ті ж самі наземні звалища суворо забороняється.

Стаття 805. Плата за вивезення відходів на наземні звалища

Розмір плати за вивезення відходів на наземні звалища повинен бути таким, щоб повністю покривати витрати на експлуатацію звалища, його закриття, а також обслуговування звалища як мінімум протягом 50 років після його закриття.

Стаття 806. Скорочення надходжень комунальних відходів на наземні звалища

З метою зменшення загальних викидів метану, надходження комунальних відходів на наземні звалища мають постійно скорочуватися.

Глава 146. Вимоги законодавства ЄС щодо поводження з особливими відходами

Стаття 807. Особливі відходи за законодавством ЄС

За законодавством ЄС до особливих відходів відносять:

відпрацьовані масла;

відходи двоокису титана;

поліхлорировані біфеніли (ПХБ);

поліхлорировані трифеніли (ПХТ);

активний мул, що використовується в сільському господарстві;

батареї та акумулятори, які містять небезпечні речовини;

відходи пакувальних матеріалів, тару.

Стаття 808. Вимоги щодо відпрацьованих масел

В усіх країнах, що застосовують законодавство ЄС, створюється уніфікована система збирання, переробки, зберігання і видалення відпрацьованих масел.

Серед систем поводження з відпрацьованими маслами перевага надається регенерації відпрацьованого масла.

Спалювання відпрацьованого масла має бути мінімізовано.

Країни мають створити на своїй території безпечну систему збирання і видалення відпрацьованого масла.

Суворо забороняється скид відпрацьованого масла у водойми і дренажні системи.

Стаття 809. Ліцензування діяльності, пов'язаної із видаленням відпрацьованого масла

Суб'єкти господарювання, що здійснюють видалення відпрацьованого масла, не можуть здійснювати зазначену діяльність без спеціального на те дозволу (ліцензії) компетентного органу.

Стаття 810. Спеціальна реєстрація підприємств, що здійснюють збирання відпрацьованого масла

Всі підприємства, які здійснюють збирання відпрацьованого масла, підлягають спеціальній реєстрації і контролю.

Стаття 811. Надання обов'язкових звітів про відпрацьовані масла до Європейської Комісії

Всі країни, що визнають законодавство ЄС, зобов'язані надавати систематичні звіти про стан поводження з відпрацьованими маслами.

Стаття 812. Директива ЄС про активний мул, що застосовується в сільському господарстві

В місцях накопичення активного мулу встановлюється система контролю за його застосуванням.

Концентрації важких металів в активному мулі не повинні перевищувани гранично припустимі європейські нормативи щодо цього.

Стаття 813. Вимоги до поводження з відходами батарей і акумуляторів, що містять небезпечні речовини

Запроваджується обов'язкова утилізація і контрольоване видалення відпрацьованих батарей і акумуляторів, що містять ртуть, кадмій, свинець.

Передбачається запровадження більш вдосконалених батарей і акумуляторів із зменшенням вмісту небезпечних компонентів.

РОЗДІЛ 44. ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НИХ

Глава 147. Правопорушення у сфері поводження з відходами

Стаття 814. Відповідальність за правопорушення у сфері поводження з відходами

Особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність.

Стаття 815. Види правопорушень законодавства про відходи

Види порушень встановленого порядку поводження з відходами, що призводять або можуть призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та до економічних збитків:

невиконання розпоряджень і приписів органів, що здійснюють державний контроль та нагляд за операціями поводження з відходами та за місцями їх видалення;

приховування, перекручення або відмову від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб і громадян та їх об'єднань стосовно безпеки утворення відходів та поводження з ними, в тому числі про їх аварійні скиди та відповідні наслідки;

самовільне складування чи видалення відходів;

приховування перевищення встановлених лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів;

змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу Головного спеціально уповноваженого органу в сфері поводження з відходами;

порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами;

порушення строків подання і порядку звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видалення відходів

передачу відходів з порушенням установлених правил на зберігання, оброблення або видалення підприємствам чи організаціям, що не мають відповідного дозволу на проведення цих операцій;

порушення порядку ввезення в Україну, вивезення і транзиту через її територію відходів (вторинної сировини);

невиконання вимог щодо поводження з відходами (під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення та захоронення), що призвело до негативних екологічних, санітарно-епідемічних наслідків або завдало матеріальної чи моральної шкоди;

невиконання вимог щодо збирання, приймання та утилізації використаних пакувальних матеріалів і тари, інших відходів;

відмова від укладання угод (договорів) щодо надання послуг і збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) в разі невиконання цих робіт власними силами;

порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок і виробництв з оброблення та утилізації відходів, а також полігонів для зберігання чи захоронення промислових, побутових та інших відходів (сміттєзвалищ, шламосховищ, золовідвалів тощо);

порушення вимог і правил відповідної нормативно-технічної та технологічної документації, погодженої в установленому порядку;

недотримання умов ввезення відходів на територію України;

несвоєчасне внесення платежів за розміщення відходів, а також нездійснення сплати, або несвоєчасне внесення плати за послуги щодо збирання, сортування, транспортування та утилізації відходів, в тому числі використаної тари (упаковки).

Законами України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення законодавства про відходи.

РОЗДІЛ 44. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Глава 148. Відповідальність за правопорушення у сфері поводження з відходами

Стаття 816. Відповідальність за правопорушення у сфері поводження з відходами

Відповідальність за правопорушення у сфері поводження з відходами визначається відповідними законодавчими актами України.

РОЗДІЛ 45. ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ ВНАСЛІДОК ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВІДХОДИ

Стаття 817. Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про відходи

Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

РОЗДІЛ 46. ВИРІШЕННЯ СПОРІВ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Стаття 818. Вирішення спорів у сфері поводження з відходами

Спори, що виникають у сфері поводження з відходами, вирішуються судом у встановленому законодавством порядку.

Міжнародними договорами України може бути передбачений інший порядок розгляду спорів щодо транскордонного перевезення відходів.

РОЗДІЛ 47. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Кодекс набирає чинності з дня його опублікування за виключенням Глави 137, яка набирає чинності 1 січня 2003 року.

2. До приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Кодексом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу.

3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Кодексом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із Кодексом України про відходи;

привести свої рішення у відповідність з цим Кодексом;

розробити нормативно-правові акти, передбачені цим Кодексом;

забезпечити перегляд і скасування усіма центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Кодексу;

уповноважити Державну компанію з утилізації відходів як вторинної сировини Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, затверджену Кабінетом Міністрів України, головним спеціально уповноваженим органом в сфері поводження з відходами.

____________